14.7. Банківська стабільність

Важливою характеристикою діяльності сучасного комерційного банку є банківська стабільність.

Банківська стабільність–це постійна здатність банку відпо­відати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурент­ному середовищі.

На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банків­ської діяльності, яка впроваджується центральним банком.

Найважливішими економічними нормативами, які характери­зують фінансову стійкість банку та його здатність виконувати інші нормативи, є:

1. нормативи капіталу, зокрема, мінімальний розмір статутного капіталу новостворюваних банків;

2. норматив платоспроможності, яка визначається співвідно­шенням між капіталом і активами банків, підсумованими з ураху­ванням їхніх ризиків;

3. норматив достатності капіталу, який визначається відно­шенням капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви (резерви на відшкодування можливих утрат від активних операцій).

В останні десятиріччя ХХ ст. комерційні банки упровадилися в такі сфери фінансового обслуговування, в яких вони раніше або взагалі не брали участь, або брали участь у дуже обмежених масштабах: операції з нерухомістю, лізинг, факторинг, бухгалтерське обслуговування, управління майном за дорученням, страхування та ін. Освоєння нових сфер дозволяє банкам у сучасних умовах пропонувати клієнтам “пакет” повного фінансового обслуговування. На початку ХХІ ст. комерційні банки здатні запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть за досить несприятливої ринкової кон’юнктури.

Тема 15. Центральні банки в системі монетарного та банківського управління

15.1. Сутність та призначення центрального банку

15.2. Функції центрального банку

15.1. Сутність та призначення центрального банку

Центральний банк (central bank) – це банк з особливим ста­тусом, призначений бути центром національної кредитної системи і здійснюючий грошово-кредитне регулювання.

Поєднуючи риси банка та державної установи, центральний банк є ключовою ланкою кредитної системи в ринковій економіці.

Головне призначення центрального банку - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.

У різних країнах такі банки мають різні назви: національні, державні, емісійні, резервні. Наприклад, у США функції централь­ного банку виконує Федеральна резервна система, у Великій Британії – Банк Англії, у Німеччині – Німецький федеральний банк, у В’єтнамі – Державний банк В’єтнаму, у Китаї – Народний банк Китаю, в Україні – Національний банк України.

Перші центральні банки були створені в XVІІ ст.: у Швеції – у 1661 р., Банк Англії – в 1694 р. У цілому, функції перших центральних банків значно відрізнялися від тих, що виконуються нині. У своєму ж сучасному вигляді центральні банки почали функціонувати тільки в XIX ст.

Центральні емісійні банки створювалися двома шляхами:

1. еволюційним – на базі найбільших комерційних банків, в яких із розвитком кредитної системи концентрувалася емісія банк­нот;

2. директивним – утворення центрального банку державою.

Центральний банк звичайно створюється у формі акціонерного товариства. Як правило, його капітал належить державі (Франція, Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Іспанія). Якщо держава володіє лише частиною капіталу (Бельгія – 50 %, Японія – 55 %) або акціонерами є комерційні банки (США) та інші фінансові установи (Італія), все одно центральний банк виконує функції державного органу, і держава відіграє провідну роль у формуванні його органів управління.

Типовий баланс центрального банку виглядає наступним чином.

Таблиця 15.1.