Баланс центрального банку

Активи	Пасиви
золотовалютні резерви; кредити центрального банка урядовим структу­рам і комерційним банкам; державні облігації	депозити комерційних банків у центральному банку (обов’язкові резерви та додаткові депозити); готівка, випущена в обіг центральним банком; рахунки казначейства, які обслугову­ються центральним банком; капітал центрального банку

15.2. Функції центрального банку

У сучасних умовах центральний банк виконує наступні функції:

1. Емісійний центр готівкового обороту – ця функція полягає в тому, що центральні банки є монополістами з випуску банкнот.

2. Валютний центр. Виконуючи цю функцію, центробанк:

• акумулює золотовалютні резерви країни;

• здійснює валютне регулювання, тобто регулювання платіжно­го балансу та валютного курсу;

• представляє всю країну в міжнародних і регіональних валют­но-фінансових організаціях.

3. Банк банків і розрахунковий центр. Звичайно центральні банки безпосередньо не вступають у фінансові відносини з підпри­ємствами та населенням, а забезпечують касове, розрахункове та кредитне обслуговування кредитних установ, для яких центральний банк:

• є кредитором останньої інстанції, що надає комерційним банкам короткострокові кредити для підтримання їхньої ліквідності;

• виступає у ролі посередника у міжбанківських розрахунках;

• є дослідницьким та інформаційним центром.

4. Орган банківського регулювання та нагляду.

Під банківським регулюванням (bank regulation) розуміють:

• використання монетарних інструментів із метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок;

• ухвалення положень, що регламентують діяльність банків;

• застосування превентивних і протекційних заходів, які спря­мовані на забезпечення стабільності банківської системи і на проведення ефективної монетарної політики.

Превентивні заходи (preventive measures) застосовуються для уникнення негативних наслідків потенційно можливої економічної ситуації.

До превентивних заходів належать:

• вимоги щодо розміру, структури банківського капіталу та його адекватності банківським активам з урахуванням їх ризикованості;

• вимоги щодо ліквідної позиції банків;

• вимоги щодо диверсифікації банківських ризиків (регламен­тація максимального розміру кредитів на одного позичальника – у США не більше 10 %, у Франції – не більше 75 % власних коштів банку; нормативи кредитування – у Франції сума кредитів банку не повинна перевищувати його власні кошти більш ніж в 20 разів; та ін.);

• обмеження для банків на деякі види діяльності (наприклад, на інвестиції у корпоративні цінні папери) тощо.

Протекційні заходи (protective measures) застосовуються для захисту від уже існуючої загрозливої ситуації, яка може спричинити неплатоспроможність, банкрутство банку.

До протекційних заходів належать:

• рефінансування комерційних банків центральним банком;

• створення систем гарантування банківських депозитів;

• вимоги щодо формування банками резервів для відшкоду­вання можливих утрат від проведення активних операцій тощо.

Банківський нагляд (banking supervision)–моніторинг процесів, що мають місце в банківській системі на різних стадіях функціонування банків – від моменту створення банків до моменту їх ліквідації, а також застосування до банків певних коригувальних заходів і засобів примусового впливу з метою регулювання їх діяльності.

До повноваженьцентрального банку як регулятивно-наглядо­вого органу відносяться:

• регулювання доступу до банківської системи:

1. визначення вимог та умов, обов’язкових для отримання ліцензії на право займатись банківською діяльністю;

2. здійснення нагляду за їх дотриманням;

• забезпечення такого регулювання діяльності банків, яке не обмежує їхньої самостійності, і водночас передбачає певні вимоги до банків, спрямовані на мінімізацію банківських ризиків;

• отримання від банків звітності для проведення безвиїзного на­гляду;

• здійснення інспекційних перевірок у банках;

• застосування примусових заходів щодо проблемних банків;

• особливий нагляд за неплатоспроможними банками, призупи­нення їхньої діяльності, реорганізація та ліквідація банків.

5. Банк уряду. Центральний банк здійснює виконання держав­ного бюджету по доходах і витратах, а також є агентом держави з розміщення державного боргу.

У багатьох країнах центральні банки відіграють помітну роль у касовому виконанні державного бюджету, сутність якого полягає в організації надходження грошових коштів до бюджету (податки, збори, виторг від реалізації державних цінних паперів) і видачі бюджетних коштів у процесі виконання бюджету. Як фінансовий агент уряду центральний банк веде урядові рахунки та управляє активами різних урядових відомств. У деяких країнах, наприклад, в США, центральні банки виконують цю функцію спільно з комер­ційними банками. В інших державах, наприклад, в Італії, центральні банки є практично бухгалтерами державних установ, що дає змогу останнім, враховуючи особливий статус центрального банку, міні­мізувати ризики, пов’язані з банківським обслуговуванням.

6. Провідник грошово-кредитної політики (ця функція була докладно розглянута у темі 7).