2.5. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

Швидкість обігу грошей — це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період.

Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

V = (PQ) / М

де Р – середній рівень цін на товари та послуги;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, реалізованих в даному періоді;

M – середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати номінального обсягу виготовленого національного продукту (РQ).

На швидкість обігу грошей впливають дві групи чинників:

1. з боку платоспроможного попиту – зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо;

2. з боку товарної пропозиції – зміни обсягу, структури й ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвиток економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи), збалансованість ринку тощо.

Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки:

• збільшує чи зменшує масу грошей в обігу, чим впливає на витрати обігу;

• ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу;

• дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу.

Прискорення обігу грошей збільшує їх масу, що може мати позитивне значення в умовах збільшення обсягів товарообігу. Проте в умовах, коли платоспроможний попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним фактором.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, тому його забезпечення сприятиме успішній реалізації антиінфляційних програм, а економічна ситуація, що характеризується уповільненням обігу грошей, найсприятливіша для реформування грошової системи країни.

Закон грошового обігу:

В обiгу на певний перiод часу повинно знаходитись грошей не бiльше нiж це необхiдно для оплати реально iснуючих товарів i послуг по цiнах, що склалися на даний момент.

Сутність цього закону може бути виражена рівнянням:

М_Ф = М_Н,

де М_Ф – фактична маса грошей в обігу,

М_Н – об'єктивно необхідна для обігу їх маса.

Величина М_Н включає в себе всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу – готівкову і безготівкову.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу, можна виразити формулою:

М_н = (PQ) / V,

де РQ – сума цін товарів, що реалізуються за певний період,

V – середня кількість оборотів грошової одиниці за цей період.

Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину М_н можна виразити так:

М_н = (( РQ ) - К + П - ВП) / V,

де ΣК – сума продажів товарів і послуг у кредит;

ΣП – загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

ΣВП – сума платежів, погашених взаємним зарахуванням боргів.

Вирівнювання Мф і Мн

1. При золотих грошах вирівнювання здійснювалося автоматично. За нерівності М_Ф > М_Н зайві суми грошей вилучалися з обігу і спрямовувалися у скарби. За нерівності М_Ф < М_Н, коли в обігу відчувався брак грошей, а мінова вартість золота зростала, золото зі скарбів спрямовувалося в обіг доти, доки не досягалося рівняння М_Ф = М_Н.

2. Зі скасуванням золотого стандарту зміна величини М_ф набуває тенденції випереджаючого зростання порівняно з М_н, оскільки випуск грошей без внутрішньої субстанціональної вартості дає значний дохід емітенту, хто б ним не був – державна казна, центральні чи комерційні банки. Це провокує бажання збільшувати пропозицію грошей за межі М_Н.

2а) Якщо сферу обігу обслуговують паперові гроші, порушення закону (М_Ф > М_Н) стає хронічним, оскільки держава випускає їх відповідно до своїх потреб, а не потреб обігу. Через це поступове знецінення грошей, розладнання їх обігу набувають постійного характеру. Досягнення рівності між М_Ф і М_Н за таких умов можливе тільки шляхом підвищення цін на товари і послуги, внаслідок чого М_Н збільшується до фактично наявної маси грошей в обігу.

2б) При обслуговуванні обігу кредитними грошима розширюються можливості для вирівнювання М_Ф і М_Н зі збереженням сталості грошей. Вже під час випуску банківських грошей створюються передумови для вилучення їх з обігу і підтримання грошової маси в обігу на об'єктивно необхідному рівні. Розширенням кредитування М_Ф можна збільшити, оскільки обсяг виданих позичок певний час перевищуватиме обсяг погашених, а обмеженням кредитування – зменшити.