metodichka_po_yur_psikhologii

в) особисті неформальні зв’язки та стосунки учасників у минулому та їх характер;

г) прийняті в групі загальні норми поведінки, що визначають її орієнтацію на порушення закону та групову злочинну діяльність?

Додаткова література для самостійного опрацювання

1.Бараненко Б. І. Психологія оперативно-розшукової діяльності : навчальний посібник / Б. І. Бараненко. – К. : ЦУЛ, 2007. – 272 с.

2.Бедь В. В. Юридична психологія : навчальний посібник / В. В. Бедь. –

Львів : Новий Світ – 2000, 2004. – 376 с.

3.Іванов В. М. Юридична конфліктологія : навчальний посібник /

В. М. Іванов. – К. : МАУП, 2004. – 224 с.

4.Коновалов В. Е. Правовая психология : учебное пособие для юристов / В. Е. Коновалов. – Харьков : Основа, 1990–1991. – 198 с.

5.Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы / М. В. Костицкий. – К. :

Вища школа, 1990. – 259 с.

6.Сабуров А. С. Юридична психологія : навчальний посібник / А. С. Сабуров. – К. : ТП Прес, 2003. – 208 с.

7.Юридична психологія : підручник. – К. : КНТ, 2007. – 360 с.

Семінарське заняття 6

Психологія діяльності та характеристика юридичної психології

План

1.Психологія діяльності, її сутність функції, різновидності та структура.

2.Психологічна структура діяльності юриста.

3.Складові юридичної діяльності.

4.Соціально-психологічна характеристика юридичної діяльності.

Методичні вказівки

Діяльність особистості – це взаємодія конкретної людини з об’єктивною дійсністю, у процесі якої вона прагне досягти поставлених цілей, специфічно людська, регульована, свідома активність, породжувана потребами і спрямована на пізнання й перебудову зовнішнього світу і самої людини.

При вивченні діяльності особистості потрібно враховувати, що людина в силу соціальної природи завжди йде вперед на шляху розвитку, а не повторює цикли життя, як це відбувається в тваринному світі. У психологічному відношенні життєвий шлях конкретної людини не повторює життєвого шляху всіх попередніх поколінь людей. Відповідно до цього психологія вивчає основні види людської діяльності в

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

91

плані їх розвитку протягом життя конкретної людини. До основних видів діяльності людини належать праця, навчання, гра.

Діяльність – складне явище з певною сукупністю елементів, які пов’язані між собою й утворюють цілісність, єдність. Така сукупність має назву “система”. Кожна система характеризується передусім структурою, тобто сукупністю взаємопов’язаних елементів, що становлять цю систему.

Психологічна структура індивідуальної діяльності містить складові, які визначають етапи самого процесу її здійснення. Спочатку, перш ніж відбувається сама діяльність, визначається ціль як уявний образ майбутнього результату діяльності, за допомогою якого суб’єкт сподівається задовольнити ту чи іншу потребу. Вона виникає через мотив, тобто внутрішню спонукальну причину дій і вчинків людини, переживання чогось особисто значущого для індивіда, або шлях вибору варіанта досягнення мети. До того ж інколи відбувається підміна понять “мотив” на “стимул”, що неправильно. Мотив – це будь-яке психічне явище, що збуджує до дії, а стимул – явище, що діє на людину і викликає відповідну реакцію. Стимул може стати мотивом, але за умов, що його буде “перероблено” особистістю і відображено свідомістю як важливий для задоволення потреб. Через це один і той самий стимул у різних особистостей може викликати різні мотиви. Сам процес діяльності визначається як сукупність дій, що спрямовуються на досягнення мети або на зміну стану предмета діяльності. Кожна окрема дія, будучи складовою процесу діяльності, має таку саму структуру, як і діяльність взагалі, але спрямовується на досягнення конкретної елементарної мети, або задачі. Дію взагалі потрібно розуміти як спрямований від суб’єкта до предмета зв’язок (наприклад, погляд, звернення), а діяти – це навмисно зі своєї волі змінювати стан предмета діяльності. У діяльності потрібно виділяти і предмет діяльності (дії). Це все те, на що спрямовуються дії та перетворюються в процесі діяльності. Потрібно також виділити і результат діяльності, який характеризується двома компонентами: продуктом і психічним результатом. Продукт – це те, що отримано після реалізації дії над предметом діяльності відповідно до мети. Психічний результат – це нові навички, знання, навчальна компонента будь-якої діяльності людини. Позитивний психічний результат визначається відсутністю помилкових дій. Успішний результат пояснюється правильно обраними засобами діяльності. Засоби діяльності суб’єкта – це його підготовленість до діяльності, що визначається особистим досвідом, засвоєними знаннями, нормами поведінки, сформованими вміннями, навичками та звичками, а отже, можливостями.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

92

В юридичній діяльності, як науково-прикладній галузі, вивчаються психологічні закономірності діяльності у сфері правозастосовних і правоохоронних відносин, відносин у зв’язку з судочинством і заснованих на їх пізнанні вимогах до особистості фахівця-юриста. Складовими юридичної діяльності є суб’єкт і його цілі, об’єкт і специфічні умови, а також конкретні методи та засоби досягнення мети. Досягається мета за умови виявлення злочинця, його покарання, що повинно мати моральні, відновлення справедливості, і виховні наслідки. У зв’язку з цим юридична діяльність розподіляється на окремі різновиди відповідно до етапів її здійснення, які відрізняються різними суб’єктами її реалізації. Так, після злочину виникає оперативно-розшукова діяльність, яка здійснюється оперативниками, оперуповноваженими. Далі надходить черга діяльності слідчого, який працює з підозрюваними. На суді виникає діяльність судді, прокурора, адвоката. Кожна з цих видів діяльності містить пізнавальну, конструктивну, організаторську, комунікативну види діяльності, які потребують окремої характеристики. Крім вказаних основних, виділяють також допоміжні – профілактичну та засвідчувальну діяльності. Їх співвідношення різне щодо професійної діяльності різних її суб’єктів. У структурі оперативно-розшукової діяльності більше переважає пізнавальна конструктивна діяльність, у роботі слідчого – організаційна, у діяльності прокурора зовні діяльність виглядає як комунікація.

Всебічний розгляд юридичної діяльності, психологічних особливостей праці юриста дозволяє побачити в цій галузі найбільш важливі напрямки, намітити шляхи підвищення ефективності трудових витрат працівників правоохоронних органів, більш якісно проводити оцінку та відбір осіб, що бажають отримати юридичну освіту і в подальшому стати юристами. Під цим кутом зору перейдемо до більш докладного розгляду цієї проблеми. Отже, основними особливостями професійної діяльності юриста є:

правова регламентація (нормативність) професійної поведінки, прийнятих рішень працівників правоохоронних органів, юридичних служб та інших юристів, що професійно беруть участь у правозастосовній діяльності;

владний, обов’язковий характер професійних повноважень по-

садових осіб правоохоронних органів;

екстремальний характер правоохоронної діяльності багатьох юристів, особливо тих, хто працює в органах суду, прокуратури, податкової служби та податкової поліції тощо;

нестандартний, творчий характер праці юриста;

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

93

процесуальна самостійність, персональна (для багатьох підвищена) відповідальність юристів, що працюють у правоохоронних органах, державно-правових структурах.

правова регламентація професійної діяльності юриста. Правозастосовна діяльність працівників державно-правових стру-

ктур різного посадового становища досить чітко регламентована. Відступ від своїх службових обов’язків, порушення юристом посадових повноважень розглядаються як порушення закону, свідчить, перш за все, про низький рівень його професійної компетентності.

Ця обставина формує прагнення суворо дотримуватися правових норм, впливає на поведінку, спрямованість особистості. Потреба додержуватись моральних, правових норм є однією з провідних, яка домінує серед інших соціально значущих потреб, що впливають на правосвідомість. Все це визначає високий рівень соціалізації особистості, особливо співробітників правоохоронних органів, їх відповідальності перед суспільством, нормативності поведінки. Ця інтегративна властивість розглядається як один з головних факторів професійної придатності юриста. Особливо важлива роль правосвідомості, інсталяційні відносини юридичної фірми щодо дотримання моральних, правових норм поведінки в несподівано складних ситуаціях, які можна назвати ситуаціями або факторами професійного ризику. Розглянемо коротко деякі такі ситуації (фактори) ризику.

Владний, обов’язковий характер професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органів.

Використання юристом, що працюють у правоохоронних органах, своїх владних службових повноважень нерідко істотно зачіпає інтереси громадян, юридичних осіб, організацій. Тому надання посадовим особам правоохоронних органів відповідних повноважень передбачає і розумне їх використання з урахуванням характеру вчиненого винним, ситуації, що склалася, особистості суб’єкта, щодо якого застосовуються ті чи інші заходи правового характеру.

Відомо, що найменший відступ від вимог закону щодо використання владних повноважень тією чи іншою посадовою особою може призвести до тяжких наслідків, завдати моральної шкоди, психічної травми людині та його близьким, негативно вплинути на його авторитет і репутацію серед оточуючих, сформувати спотворену думку про нього.

Прийняття рішень у подібного роду ситуаціях конфліктного характеру з використанням відповідно до закону владних повноважень вимагає від юриста – співробітника правоохоронних органів – не тільки глибоких професійних знань, високого рівня професійної компетентності,

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

94

але й особливих особистісних якостей, розвиненого інтелекту, аналітичного складу розуму, здатності прогнозувати наслідки своїх рішень, емоційної врівноваженості, шанобливого ставлення до людей.

Екстремальний характер правоохоронної діяльності. Професійна діяльність юристів, а особливо тих, хто знаходиться

на передньому плані боротьби зі злочинністю, у ряді випадків носить вельми напружений, відповідальний характер, обумовлений виконанням великого обсягу складної, різноманітної роботи в умовах гострого дефіциту інформації та часу, активної протидії зацікавлених осіб, які ігнорують правові норми.

Нерідко нервово-психічні перевантаження поглиблюються нерегулярною зміною умов праці, порушеннями звичного режиму добової життєдіяльності, вимушеною відмовою від звичного для багатьох людей відпочинку, що іноді призводить до розвитку стійких станів психічної напруженості, емоційної нестійкості, надлишкової фрустрованості, появі невротичних реакцій, психосоматичних функціональних розладів і різних захворювань на цьому ґрунті.

Тому юристи, особливо ті, які служать у правоохоронних органах, повинні відрізнятися гарним фізичним здоров’ям, витривалістю до психофізичних перевантажень, високою працездатністю, мати високий рівень нервово-психічної, емоційної стійкості, що слід розглядати як один з найважливіших факторів їх професійної придатності.

Нестандартний, творчий характер професійної праці юристів. Одна з особливостей праці юриста полягає в тому, що йому дово-

диться мати справу з різноманітними життєвими ситуаціями, долями різних людей, а це вимагає індивідуального, творчого підходу, уважного вивчення виниклих правовідносин. Тому юристові необхідні не тільки суто професійні правові, суспільно-політичні, але й спеціальні знання з різних галузей науки і техніки, освіти і культури, розвинений інтелект. Безмежною в пізнавальному відношенні є сфера міжособистісного спілкування з різними учасниками кримінального, цивільного процесу, а також сам процес пізнання людей, поєднання різних характерів, поглядів, вчинків.

Процесуальна самостійність, персональна відповідальність юристів, що працюють в органах прокуратури, суду, міліції тощо. Незалежність діяльності посадових осіб правоохоронних органів є одним з основоположних принципів правосуддя, згідно з яким кожен слідчий, прокурор, суддя при виконанні покладених на них обов’язків підкоряються лише закону і не повинні залежати від будь-яких місцевих впливів. Виховання юристів у дусі підпорядкування Закону формує їх правосвідомість, здатність самостійно приймати рішення, почуття персональної відповідальності за свої рішення і вчинки.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

95

В юридичній психології розглядаються питання соціально-психо- логічних особливостей правоохоронної діяльності, а також основні структурні компоненти професійної діяльності юриста такі, як управлінська та правовиховна підструктури (крім пізнавальної, конструктивної, комунікативної й організаційної). У розділі про діяльність слід розглянути і питання про психологію правознавчої діяльності, психологію правотворчої діяльності. Також пізнавальними, цікавими, важливими для майбутніх юристів є питання щодо змісту професіограм слідчого, судді, адвоката, нотаріуса, менеджера з безпеки підприємництва, приватного детектива та охоронця.

Термінологічний словник

Діяльність – це така форма активності, яка є цілеспрямованою і забезпечує досягнення мети.

Пізнавальна діяльність – діяльність, яка необхідна для встановлення факту наявності чи відсутності правопорушення, причетності до нього певної особи та ступеня її вини, адекватно до якої визначається міра покарання.

Юридична діяльність – діяльність юриста, яка спрямована на відновлення справедливості та створення умов, які забезпечують покарання за злочин.

Конструктивна діяльність – це діяльність, спрямована на відбирання та композицію отриманого матеріалу, а також планування послідовності та змісту дій.

Комунікативна діяльність – така діяльність, яка забезпечує процеси передачі та отримання інформації, що є важливою для відновлення дії закону зусиллями юристів.

Організаційна діяльність – діяльність, спрямована на створення умов щодо здійснення інших компонентів діяльності.

Потреба – стан живої істоти, що відображає її залежність від умов існування та зумовлює активність у ставленні до цих умов.

Активність – діяльний стан живих організмів як умова їхнього існування у світі.

Мотив – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб’єкта.

Мотивація – спонукання, що викликають активність організму i визначають її спрямованість.

Мета – те, для чого працює, за що бореться людина, чого вона хоче досягнути у своїй діяльності.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

96

Мета юридичної діяльності визначається необхідністю забезпечення умов для функціонування правової держави та нормальної життєдіяльності кожного конкретного громадянина держави.

Дія – цілеспрямована активність, реалізована в зовнішньому або внутрішньому плані; одиниця діяльності.

Операція – спосіб, яким виконується завдання, досягається мета.

Гра – основна форма вияву активності дитини на перших етапах її розвитку; змістовна творча діяльність, у якій дитина ставить свідомі цілі, прагне до їх здійснення.

Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних i духовних благ.

Суб’єкти діяльності – працівники правоохоронних органів чи співробітники правозастосовних установ.

Об’єкти діяльності – переважно особи, які перебувають у конфліктних стосунках із законом, порушують правові норми чи є носіями інформації, значимої для розкриття та розслідування злочинів, їх профілактики.

Емоційно-моторні процеси – це процеси, що зв’язують виконання рухів з емоціями, відчуттями, психічними станами, що людина переживає.

Інтеріоризація – процес переходу від зовнішньої, матеріальної дії до внутрішньої, ідеальної дії.

Екстеріоризація – процес перетворення внутрішньої психічної дії в зовнішню дію.

Ідеомоторний акт – перехід уявлень про рух м’язів у реальне виконання цього руху.

Антиципація – здатність особистості в тій чи іншій формі передбачати розвиток подій, явищ, результату дій.

Інтерес – форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності i до того ж сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, більш повному i глибокому відображенню дійсності.

Профілактика – правове виховання громадян для попередження порушень закону та вплив на правопорушників (злочинців) з метою недопущення ними протиправних дій надалі.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

97

Засвідчувальна діяльність – надання всієї одержаної інформації у спеціальних, передбачених законом формах (протокол, постанова тощо).

Питання для самостійного опрацювання

1.Психологія юридичної діяльності як самостійний напрям юридичної психології.

2.Вивчення і розкриття закономірностей юридичної діяльності та її структури.

3.Види юридичної діяльності за профілем і суб’єктами її реалізації.

4.Пізнавальна діяльність.

5.Специфічна риса в юридичній діяльності.

6.Основний зміст конструктивної діяльності.

7.Зв’язок конструктивної діяльності з комунікативною.

8.Комунікація як один з обов’язкових компонентів юридичної діяльності.

9.Елементи комунікативної діяльності й їх врахування в юридичній діяльності.

10.Характерна особливість комунікації в юридичній діяльності.

11.Примусовий характер як специфічна особливість комунікації в юридичній діяльності.

12.Організаційна діяльність юриста та її спрямованість щодо створення оптимальних умов для юридичної діяльності.

13.Особливості здійснення юридичної праці, їх врахування в її організації.

14.Профілактика як правове виховання громадян.

15.Види профілактичного впливу та характеристика їх основних впливів.

16.Психологічні чинники здійснення засвідчувальної діяльності.

17.Юридична діяльність, яка визначається системою взаємозв’язків “людина – людина”.

18.Особливості юридичної діяльності як представника “критичних” професій.

19.Психологічні чинники юридичної діяльності, їх взаємодія в системі “людина – право”.

20.Чинники, що зумовлюють виникнення в суб’єкта юридичної діяльності специфічних станів психологічної напруженості.

21.Підвищена відповідальність і необхідність невідкладного вжиття заходів.

22.Стресогенний характер юридичної діяльності.

23.Психологія юридичної діяльності.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

98

Теми рефератів, доповідей, повідомлень

1.Детермінанти діяльності та поведінки людини як особистості.

2.Діяльність та її психологічна структура.

3.Активність і саморегулювання як основні характеристики діяльності та поведінки людини.

4.Спільна діяльність як взаємодія.

5.Основні різновиди діяльності.

6.Особливості творчої діяльності особистості.

7.Потребнісно-мотиваційна підсистема діяльності.

8.Операційна підсистема діяльності.

9.Інформаційна підсистема діяльності.

10.Регуляторна система діяльності.

11.Індивідуальний стиль діяльності та професійна придатність.

12.Соціально-психологічні основи юридичної діяльності.

13.Класифікація видів діяльності за суб’єктом.

14.Змістовна психологічна структура професійної діяльності юриста.

15.Психологічна характеристика праці юриста. Короткі юридичні професіограми.

16.Психологія слідчої діяльності.

17.Психологічні особливості юридичної діяльності.

18.Розслідування в професійній діяльності юриста.

19.Психологія допиту.

20.Організаційно-управлінська підструктура професійної діяльності юриста.

Питання для самоконтролю

1.Що є джерелами активності живої істоти?

2.З яких компонентів складається діяльність як система?

3.Що таке потреби як форми психіки?

4.Що таке мотиви як форми психіки?

5.Чим потреби відрізняються від мотивів?

6.Що таке інтереси як рушійні сили людської діяльності?

7.Чи є різниця між мотивацією і мотивуванням у діяльності людини?

8.Які існують психологічні рівні регуляції дій?

9.Що таке індивідуальний стиль діяльності ?

10.Які існують психологічні критерії визначення професійної придатності особистості?

11.Які Вам відомі види здібностей?

12.Як довідатися про наявність здібностей?

13.Як людина може сприяти розвитку своїх здібностей?

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

99

14.За якими вимогами визначаються здібності до професійної діяльності юриста?

15.За якими психологічними властивостями особистості можна оцінювати здібності до юридичної діяльності?

16.Якими основними та допоміжними різновидами представлена психологічна структура юридичної діяльності?

17.З яких елементів та етапів складається планування юридичної діяльності?

18.Пізнання яких елементів комунікативної діяльності дозволяє більш повно вивчати особливості комунікації в юридичній галузі?

19.Які психологічні чинники слід враховувати при здійсненні засвідчувальної діяльності?

20.Які особливості притаманні юридичній діяльності як “критичній професії”?

Тестові завдання для перевірки знань

1.Психологічна структура юридичної діяльності представлена такими основними її різновидами:

а) пізнавальною; б) конструктивною; в) комунікативною; г) ідеологічною; д) організаційною.

2.Психологія юридичної діяльності – це галузь науково-практичного знання про психологічні закономірності діяльності юриста:

а) в умовах конфлікту; б) у сфері правоохоронних відносин;

в) у зв’язку з судочинством; г) у сфері суспільних відносин.

3.Юридичній діяльності притаманні такі особливості:

а) високий рівень регламентованості; б) реалізація контролю за виконанням законів; в) продуктивний характер; г) тісний зв’язок з рівнем моральності;

д) обумовленість успішності рівнем інтелекту.

4.Чим пояснюється той факт, що юридичну діяльність відносять до “критичних” видів діяльності:

а) екстремальними ситуаціями; б) стресогенними умовами;

в) домінуванням негативних емоцій;

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

100