metodichka_po_yur_psikhologii

особистість правопорушника метод навіювання (дискусія щодо можливості застосування цього методу в процесі розкриття правопорушень триває серед спеціалістів до сьогодні). За своєю суттю навіювання – цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної. Ще великий фізіолог, невролог, психіатр, психолог В. Бехтерев у своїх дослідженнях довів, що навіювання безпосередньо викликає певний психічний стан людини, не вимагаючи доказів і логіки міркувань. Тому навіювання – це переважно емоційно-вольовий вплив юриста на правопорушника.

Навіювання може здійснюватися у вербальній і невербальній формі (гримання, тихий шепіт, наказ тощо). Побічне навіювання досягається за допомогою передачі інформації та відомостей про життєдіяльність правопорушника, які створюють у нього уявлення про повну, вичерпну інформованість працівника правоохоронних органів (нейтральні за формою висловлювання, наприклад, слідчого про деталі стосунків правопорушника з його спільниками, нюанси про його роботу чи захоплення і т. ін.). Навіювання як метод психологічного впливу на особистість (до речі, навіювання може бути використане і стосовно потерпілого, свідка) розраховане на придушення волі людини, підпорядкування її вимогам особи, яка здійснює навіювання.

Серед методів психологічного впливу на особистість слід назвати метод прикладу. Суть цього методу полягає в тому, що в процесі виховної роботи відтворюються дії, прийоми, манери, правила поведінки в спілкуванні. Здавалось би, що метод прикладу є чисто педагогічним способом впливу на інших людей. Але в основі цього методу лежить психологічний феномен – наслідування. Схильність людей до наслідування не можна вважати сліпим, механічним копіюванням дій і вчинків інших людей (сказане стосується насамперед підлітків і дорослих людей, у дитячому віці наслідування часто має неусвідомлений характер). Методом прикладу юрист передає своє ставлення до об’єктів, явищ життя, діяльності, інших людей через власну роботу, дію і поведінку. В юридичній психології за допомогою методу прикладу можна викликати критичне ставлення правопорушника, потерпілого, свідка до себе за рахунок зіставлення конкретних дій, вчинків і висловлювань тієї особи, що чинить вплив, зі своїми власними.

Отже, в арсеналі юриста досить багато методів вивчення особистості, яка його цікавить, і психологічного впливу на неї. У зв’язку з цим перед ним постає завдання добре засвоїти ці методи і вміло ними користуватися в конкретних ситуаціях.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

31

За необхідності юрист звертається до судово-психологічної експертизи щодо використання розглянутих методів спеціалістами. Су- дово-психологічна експертиза спрямована на вивчення змісту і структури індивідуальної свідомості та поведінки людей у процесі вчинення ними тих чи інших діянь або відображення явищ навколишнього середовища. За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, що дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічних проявів людини та її поведінки, які мають значення для висновків правового характеру. Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильному оцінюванню показань підозрюваних (звинувачуваних), свідків, потерпілих у випадках, коли вони викликають сумнів щодо достовірності тощо.

Тому методи вивчення психіки дуже різноманітні, як і сама реальність, що через них вивчається. До того ж у психології використо-

вують такі методи, як методи діагностичні та методи впливу. До основ-

них діагностичних методів вивчення психіки людини належать спостереження й експеримент. Потрібно більш детально зупинитися на характеристиці допоміжних методів, зокрема тестів. Крім діагностичних, розрізняють у психології організаційні, математичні й інтерпретаційні. Різноманітність методів і досліджень у психології породжує надзвичайну різноманітність концепцій, основних напрямів психологічної науки, а їх вивчення дозволяє зрозуміти, як відбувався процес формування концептуального апарату психології, до того ж дозволяє зрозуміти свою психіку, щоб мати можливість управляти нею.

Термінологічний словник

Спостереження – цілеспрямоване i планомірне сприймання предметів i явищ об’єктивної дійсності. У психології це метод отримання фактичного матеріалу, сутність якого полягає в тому, щоб за особливостями поведінки людини розпізнати прояви тієї чи іншої психологічної характеристики. Цілеспрямоване вивчення особистості здійснюється на основі сприймання нею дій і вчинків у природних умовах життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного).

Експеримент – збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Це організована дослідником взаємодія мiж досліджуваним чи групою досліджуваних із спеціально створеною ситуацією, у якій перед досліджуваними ставиться певне завдання, з метою встановлення тих чи інших закономірностей і змінних, від яких залежить виконання цих завдань.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

32

Бесіда (анкетування, інтерв’ю, тестування) – вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань.

Вивчення продуктів (результатів діяльності) – одержання інформації фактів за допомогою аналізу матеріальних результатів психічної активності.

Метод експертних оцінок – одержання відомостей про людину від осіб, які можуть досить повно та компетентно її охарактеризувати (наприклад, реалізацією експертного оцінювання є опитування родичів, друзів, знайомих, співробітників).

Методи психологічного впливу – активна цілеспрямована діяль-

ність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об’єкта спілкування.

Тест (психологічний) – спеціально розроблені завдання i проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної й якісної оцінки дають змогу отримати дані, що можуть бути показниками розвитку певних психічних явищ.

Психокорекція – передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних властивостей особистості відповідно до вимог навколишнього соціального та природного середовища, виявлення i подолання наявних суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивації поведінки; розробки програми зміни способу життя, її перетворення в ході самопізнання i самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.

Психотерапія – це цілеспрямована вербальна або невербальна комунікація, яка має на меті забезпечити вплив на хворобливий соматичний або психічний стан людини.

Питання для самостійного опрацювання

1.Поняття про судову експертизу й експерта. Об’єкт судово-психоло- гічної експертизи.

2.Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.

3.Межі компетенції судово-психологічної експертизи.

4.Види судово-психологічної експертизи. Експертиза неповнолітніх.

5.Експертиза особистих властивостей.

6.Експертиза особливих емоційних станів.

7.Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз.

8.Психолого-психіатрична експертиза.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

33

9.Психолого-медична експертиза.

10.Психолого-технічна експертиза.

11.Психолого-лінгвістична експертиза.

12.Психолого-педагогічна експертиза.

13.Узагальнення матеріалів, допущення помилок і хиб.

14.Організаційно правові засади проведення судово-психологічної експертизи.

15.Права експертів, які проводять судово-психологічну експертизу.

16.Права при проведенні судово-психологічної експертизи.

17.Підозрюваний, звинувачуваний при проведенні експертизи.

18.Специфічні права й обов’язки потерпілого.

19.Судово-психологічна експертиза на стадії досудового слідства, що проводиться стосовно свідка.

20.Висновки результату експертизи в підсумковому документі.

21.Слідчий чи суд як такі, що мають право допитати експертів.

Теми рефератів, доповідей і повідомлень

1.Структура наукового пізнання в психолого-правовому дослідженні.

2.Методи наукового пізнання в юридичній психології.

3.Вимоги до наукових методів в юридичній психології.

4.Діалектичний метод в юридичній діяльності.

5.Загальнонаукові методи в юридичній психології.

6.Методи психологічного впливу на особистість в юридичній практиці.

7.Опитування, спостереження й експеримент в юридичній психології.

8.Загальна характеристика судово-психологічної експертизи.

9.Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз.

10.Організаційно-правові засади проведення судово-психологічної експертизи.

11.Психологія рольової поведінки в діяльності юристів, її типологія та методи оптимізації.

12.Психофізіологічні методи діагностики функціональних станів індивіда в юридичній психології.

13.Інтелектуальні психологічні тести та їх використання в діяльності юриста.

14.Анкетні тести та проведення опитування в правоохоронній діяльності.

15.Проективні методики та їх ефективність в умовах здійснення слідчих дій.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

34

Контрольні питання

1.Які базисні елементи є методичними засадами юридичної психології?

2.Що означають загальнонаукові принципи?

3.Як можна пояснити такі принципи, як принцип розвитку, детермінізму, єдності свідомості та діяльності?

4.Для яких загальнонаукових методів принципи створюють передумови?

5.Які методи належать до загальнонаукових?

6.Що означає системний метод в юридичній психології?

7.Що таке структурно-функціональний метод?

8.На які дві групи можна поділити методи юридичної психології?

9.Які можливості у методів наукового дослідження?

10.Які методи належать до методів наукового дослідження?

11.У чому полягає зміст спостереження?

12.Що таке експеримент і його використання в юридичній психології?

13.Яке значення має володіння юристом методом бесіди?

14.Як здійснюється метод вивчення продуктів діяльності?

15.У чому полягає метод експертних оцінок?

16.Залежно від структурних складових психіки як поділяються методи впливу?

17.Назвіть основні принципи юридичної психології.

18.Назвіть методи наукового дослідження і діагностики.

19.Назвіть методи психологічного впливу в діяльності юриста.

20.Чим відрізняються методи інтроспекції та самоспостереження?

21.Яке значення має експеримент для проведення судово-психологіч- ної експертизи?

22.Різновидністю якого методу є складання психологічного портрета злочинця?

23.З’ясуйте підстави для судово-психологічної експертизи.

24.Які межі компетенції судово-психологічної експертизи?

25.Назвіть види судово-психологічної експертизи.

Тестові завдання для перевірки знань

1.Назвіть психологічний метод, у якому дослідник сам не втручається в ситуацію, а лише чекає прояву явища, що вивчається, у поведінці:

а) самоспостереження; б) спостереження; в) експеримент;

г) аналіз продуктів діяльності.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

35

2.Вкажіть методи цілеспрямованого, активного і позитивного впливу на особистість:

а) тест; б) анкетування;

в) корекція; г) тренінг.

3.На які групи можна поділити методи юридичної психології:

а) математичні; б) статистичні; в) впливу; г) діагностики?

4.Як називається метод збирання фактів за спеціально створених умов:

а) спостереження; б) експеримент; в) експертних оцінок; г) тест?

5.На яку сферу особистості не діють методи психологічного впливу: а) психофізіологічну; б) когнітивну; в) емоційно-вольову; г) мотиваційну?

6.На межі з психологією можуть призначатися такі комплексні судо- во-психологічні експертизи:

а) психолого-психіатрична; б) психолого-медична; в) психолого-технічна; г) педагогічна.

Додаткова література для самостійного опрацювання

1.Андреева Г. М. Социальная психология : учебник / Г. М. Андрее-

ва. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – С. 161–165.

2.Битянова М. Р. Социальная психология / М. Р. Битянова. – М. : Междунар. пед. академия, 1994. – С. 72–73.

3.Бурлачук В. Ф. Введение в проективную психологию / В. Ф. Бур-

лачук. – К. : Ника-Центр, 1997. – С. 9–13.

4.Васильев В. Л. Юридическая психология : учеб. для вузов / В. Л. Ва-

сильев. – М. : Юрид. лит., 1991. – С. 138–140.

5.Дулов А. В. Судовая психология : учеб. пособие. – Изд. 2-е, испр. и доп. / А. В. Дулов. – Минск, 1975. – С. 52.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

36

6.Деркач А. А. Идеологическое воздействие: социально-психологи- ческие и педагогические аспекты / А. А. Деркач, Е. В. Селезнева. –

М. : Мысль, 1985. – С. 224–229.

7.Лазурский А. Ф. Естественный эксперимент и его школьное применение / А. Ф. Лазурский. – Пб. : Изд-во К. Л. Риккеръ, 1918.

8.Ниренберг Дж. Читать человека как книгу : сокр. пер. с англ. / Дж. Ниренберг, Г. Калерою. – М. : Экономика, 1990.

9.Пиз А. Язык жестов / А. Пиз ; пер. с англ. – Воронеж : Модэк, 1992.

10.Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ра-

тинов. – М. : Юрид. лит., 1967. – С. 41.

11.Теоретическая и прикладная социальная психология / отв. ред.

А. К. Уледов. – М. : Мысль, 1988. – С. 94–95.

12.Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология : учеб. для вузов / Ю. В. Чуфаровский. – М. : Право и Закон. – С. 80–82.

13.Щёкин Г. В. Как читать людей по их внешнему облику / Г. В. Щёкин. – 2-е изд. – К. : Украина, 1993.

Семінарське заняття 3

Правова психологія особистості. Психологічна характеристика правосвідомості

План

1.Правова психологія як розділ юридичної психології.

2.Особистість як об’єкт соціального впливу.

3.Нормативна регуляція та її вплив на поведінку особистості.

4.Право як форма суспільної свідомості та спосіб впливу на особистість.

5.Психологічні аспекти правової соціалізації особистості.

6.Психологія правосвідомості, її структура і види.

7.Психологія правової поведінки та її види.

Методичні вказівки

Основними проблемами правової психології є: психологія правової соціалізації особистості; психологічні умови ефективності правових норм; асоціальні стереотипи поведінки; психологічні аспекти ефективної правотворчості. Правова психологія вивчає психологічні особливості відображення людиною правознавчих явищ в умовах нормативної регуляції поведінки і в процесі соціалізації як формування соціальної якості людини. Правовий розвиток особистості є вираженням таких проявів, як: а) правові погляди; б) правові відношення; в) правові звички; г) правові позиції; д) правова поведінка. Перелічені правові категорії та правова психологія середовища стримують або стимулюють

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

37

кримінологічні передумови, які є в особистості. У свою чергу вони нейтралізуються соціалізацією особистості, що є формуванням такої структури потреб, яка відповідає інтересам даного суспільства, оволодіння особистістю еталонними зразками та нормами поведінки конкретного соціального середовища. Отже, вивчення відповідних питань є надзвичайно актуальним для забезпечення життєдіяльності суспільства.

Особистість формується як соціальна якість суб’єкта, що здатний керувати своєю поведінкою завдяки своїй соціалізованій психології під впливом системи суспільних відносин, процесу засвоєння і відтворення людиною соціального досвіду, який здійснюється в ході діяльності та спілкування, і називається соціалізація. Це особистість, яка досягла досить високого рівня соціального, морального та інтелектуального розвитку, володіє якостями, що є базисом її правомірної поведінки. Разом з тим надійні стосунки особистості з правовою системою, до якої входить її неправомірна поведінка та забезпечення правильного вирішення нею правових питань, які виникають в процесі життєдіяльності, – все це вимагає, щоб особа була розвиненою й у правовому розумінні.

Крім інших форм суспільно-історичного досвіду, що засвоюється в процесі нормативної регуляції поведінки, суспільно необхідним є засвоєння норм права.

Право має психологічні аспекти і психологічний зміст, тому що розкривається через поняття соціальної норми, постає як її різновидність та існує внаслідок її подання у свідомості як суспільної, так і індивідуальної, як суб’єктивної, так і об’єктивної реальності.

Соціальними нормами задаються визначені форми поведінки, характер відносин, мета і засоби їх досягнення. Звідси бачимо, що соціальні норми історично мінливі й у них виявляються всі суперечності суспільства. Соціальні норми регулюють поведінку людини в суспільстві.

Вивчення ефективності правових норм є одним з серйозних завдань правової науки, тому що соціальні норми є важливим засобом впливу на індивіда. Розуміння законів соціального розвитку, ролі права у формуванні особистості, знання тих шляхів і способів, якими право виконує завдання розвитку правосвідомості громадян, дає змогу ліпше виявити соціально-психологічні й психологічні причини скоєння правопорушень.

Оскільки правова норма завжди пов’язана з людськими стосунками, то оцінити дієвість правової норми можна лише на основі аналізу соціальних факторів, зокрема й тих, які мають психологічне забарвлення.

Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють такі групи умов дієвості правових норм: 1) макросоціальні умови (рівень соціаль- но-економічного розвитку суспільства, правова система і культура,

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

38

соціальні інститути, ідеологія тощо); 2) мікросоціальні умови (найближче оточення людини – формальні та неформальні малі групи); 3) особистісні умови суб’єкта, який реалізує право.

Розглянемо групи умов дієвості правових норм докладніше. Право як сукупність правил поведінки (норм), санкціонованих владою, здійснення яких забезпечено заходами державного примусу з метою охорони захисту і розвитку суспільних відносин, що відповідають об’єктивним потребам суспільства та інтересам народу, буде ефективним на практиці. Суть і зміст правових норм визначаються характером економічних відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства. Ефективність правових норм залежить також від політичної стабільності держави, роботи державних і суспільних інститутів, правової культури членів суспільства.

Істотно впливає на реалізацію правових норм громадська думка, під якою розуміємо, виражене у формі певних суджень, уявлень і оцінок, ставлення соціальних груп до різних явищ чи проблем соціального життя, які стосуються загальних інтересів. Суспільна думка виникає як продукт усвідомлення назрілих і тих, що потребують розв’язання, соціальних проблем, які проявляються в зіставленні, а іноді й у зіткненні різних поглядів і позицій щодо правового акта (закону), який обговорюється, у схваленні, підтримці чи, навпаки, запереченні тих або інших правових норм, які приймаються законодавцями. Тому не випадково при розробці того чи іншого правового акта в Україні проводяться опитування, спрямовані на з’ясування громадської думки щодо правової норми. Завдання законодавців – виявити міру погодження з основними положеннями нормативного акта тієї частини суспільства, інтересів якої він торкається. Очевидно, що наявність погодження з правовим актом у суспільній думці, підтримка його громадянами країни створює сприятливі соціально-психологічні умови для його реалізації. І навпаки, якщо законодавці ігнорують суспільну думку, не прислухаються до неї, не враховують у своїй роботі, то прийнятий правовий акт виконуватиметься далеко не в кожному конкретному випадку. Наприклад, відсутність повних правових гарантій щодо запобігання шкоді від діяльності атомних електростанцій викликає негативну реакцію широкого загалу громадськості. Необґрунтованим юридично і несправедливим за своєю суттю є твердження, що катастрофа від ядерних реакторів є неподоланною силою, а значить, власник не зобов’язаний відшкодовувати втрати. Часом соціальні норми закріплюються в документах без будь-якого обговорення в країні.

Значно впливає на дієвість правової норми престиж права в суспільстві. Високий ступінь поваги до права в суспільстві дозволяє реалізувати різні нормативні акти без суворого використання інструментів

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

39

санкцій і контролю. Повага до права, внутрішня згода з правовими вимогами і впевненість у необхідності дотримання правових норм, свідоме ставлення до них – свідчення того, що рівень правосвідомості членів суспільства досить високий. Повага до права лежить у самій суті правового виховання, мета якого полягає в тому, щоб домогтися такого ставлення громадянина до правових норм держави, коли вона у своїй практичній діяльності та спілкуванні визнає особистісну цінність закону, конкретного правового припису.

Значущою соціально-психологічною умовою дієвості правових норм є соціальна орієнтація особистості як системи ціннісного ставлення до об’єктів соціальної дійсності. В основі соціальних орієнтацій лежить сукупність потреб і установок особистості, які формують схильність до певного сприйняття й оцінки дійсності. Відповідно, соціальні орієнтації є одним із джерел соціальної, зокрема й правової, діяльності особистості. У процесі взаємодії з макросередовищем, зокрема з наукою, культурою, традиціями і звичаями, людина починає так звані ціннісні відносини чи відношення значущості (здатність того чи іншого явища або предмета задовольняти певні потреби особистості). Соціально-психологічною формою виявлення ціннісних відносин є ціннісні орієнтації.

Друга група психологічних умов ефективності правових норм – мікросоціальні умови. Вони пов’язані з найближчим оточенням людини, з тими, з ким вона безпосередньо контактує (формальні малі групи – сім’я, навчальний клас, робоча бригада, співробітники відділу фірми тощо, неформальні малі групи – коло друзів, компанія відпочивальників у санаторії тощо). Основне призначення малої соціальної групи – цілеспрямоване регулювання міжособистісних відносин з метою реалізації інтересів групи. Маючи в наявності певні санкції (міри впливу), внутрішньогрупові стосунки впливають на поведінку людини. Якщо норми права схвалюються і визнаються цією соціальною групою, то її члени свідомо дотримуються правових приписів. У цьому разі ефективність правореалізації підвищується за рахунок того, що соціальні норми, які склалися, самої групи доповнюють, закріплюють правові. Можливий варіант, коли в соціальній групі офіційні правові приписи не схвалюються, виникає спокуса їх порушити, але загроза покарання змушує людей цього не робити.

Дієвість правових норм знижується в тому випадку, коли людина потрапляє в малу групу антисоціальної спрямованості, члени якої не визнають норм права і порушують їх у своїй життєдіяльності. Серед соціально-психологічних підтримок, які безпосередньо впливають на виконання членами такої групи правових норм, слід вказати на прояви

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

40