metodichka_po_yur_psikhologii

в) осмисленість; г) перцептивна задача?

12.При розслідуванні злочинів, пов’язаних з використанням зброї, виникає необхідність оцінити інтервали між пострілами. Закономірності якого виду сприйняття при цьому потрібно враховувати:

а) синтетичного сприйняття; б) сприйняття предметів; в) сприйняття руху; г) сприйняття часу?

13.Який вид пам’яті забезпечує збереження і відтворення інформації, що потрібна для досягнення мети певної дії:

а) оперативна; б) довготривала; в) емоційна; г) короткочасна?

14.Що легше запам’ятовується:

а) те, що входить у мету діяльності; б) те, що викликає емоційну реакцію; в) організований матеріал; г) те, що викликає зацікавленість?

15.Процес зворотній запам’ятовуванню – це ...

а) відтворення; б) впізнання; в) пригадування; г) забування.

16.Ефективні прийоми, які можуть бути активізовані слідчим, адвокатом, прокурором з метою встановлення істини у справі:

а) заспокоєння; б) виключення стресогенних подразників;

в) використання наглядності; г) асоціації.

17.Процес опосередкованого відображення у свідомості людини суттєвих властивостей, зв’язків, відносин предметів і явищ навколишнього світу – це ...

а) сприйняття; б) мислення; в) свідомість; г) уява.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

71

18.Характеристика мисленнєвої діяльності юриста: а) легкість генерування ідей; б) переключення; в) рефлексивність; г) рухливість.

19.Етап мислення в процесі рішення задач, який передує відкриттю кримінальної справи:

а) орієнтування в умовах; б) визначення шляхів, засобів, методів рішення задачі; в) підготовчий.

20.Яка уява частіше проявляється в правозастосовній діяльності:

а) пасивна; б) активна;

в) відтворююча; г) творча?

21.Фізіологічний механізм процесу відчуття складається з таких частин:

а) аферентні нерви; б) еферентні нерви; в) рецептор; г) блукаючі нерви;

д) мозковий кінець аналізатора.

22.Рецептори прийнято поділяти на такі групи:

а) рецептивні; б) кінестетичні; в) статичні; г) екстрацептивні;

д) інтроцептивні.

23.Існують такі види сприйняття “на співвідношення” подразників: а) часу; б) зору; в) слуху; г) руху;

д) простору.

24.Сприйняття людини людиною здійснюється на основі спостереження:

а) діяльності; б) емоцій;

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

72

в) жестів; г) мови; д) поведінки.

25.Органи відчуття в дитини починають функціонувати: а) до народження; б) з моменту народження;

в) у перші тижні після народження.

26.Наше сприйняття світу пов’язане з:

а) культурою; б) практикою; в) досвідом; г) мовою.

27.Принцип доповнення полягає в тому, що мозок прагне: а) згрупувати близькі елементи; б) згрупувати подібні елементи;

в) доповнити погано окреслені контури; г) всі відповіді правильні.

28.Індивідуальні особливості уваги:

а) здатність до переключення; б) обсяг і широта; в) розподіленість;

г) здатність до концентрації.

29.Специфічні почуття людини, пов’язані з потребами, можуть набувати форми:

а) афекту; б) фрустрації; в) настрою; г) кохання.

30.Які емоції відрізняються дієвістю і спонукають до вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил:

а) неприємні; б) позитивні; в) астенічні; г) тривалі; д) неповторні?

31.Як називається короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція:

а) емоція; б) стрес;

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

73

в) афект; г) невроз?

32.Настрій буває: а) перехідним; б) стійким; в) пригніченим; г) веселим.

33.Емоційний стан може супроводжуватись такими зовнішніми проявами:

а) мімікою; б) звужуванням зіниць;

в) жестикуляцією; г) інтонацією.

34.Поведінка в стресовій ситуації залежить від:

а) інтелекту; б) здоров’я;

в) зовнішніх факторів; г) стану нервової системи.

35.Які з перерахованих понять відповідають підвищеній активності людини:

а) радість;

б) фантазії; в) роздратованість; г) подив; д)страждання?

36. Які з наведених емоційних станів вважаються основними: а) цікавість; б) радість; в) здивування;

г) страждання; д) гнів; е) відраза;

є) презирство; ж) страх; з) сором?

37. Хто з вказаних психологів є авторами теорій типології особистості: а) Л. С. Виготський; б) К. Хорні;

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

74

в) А. Ф. Лазурський; г) Д. Роттер; д) О. М. Леонтьєв?

38.Якщо людина вважає те, що з нею відбувається, результатом дії зовнішніх сил, то до якого типу вона належить:

а) екстраверт;

б) візуал; в) екстернал; г) практик;

д) мислитель?

39.Люди якого типу всю інформацію сприймають через зір і зорові образи:

а) психастенік;

б) візуал; в) холерик; г) шизотімік; д) інтроверт?

40. Хто запропонував конституціональну типологію особистості: а) Гіппократ; б) Павлов; в) Кречмер?

41. Який із вказаних типів не належить до типології соціотипів: а) раціональний; б) логічний; в) аудіальний; г) емоційний?

42.Якого типу люди будуть віддавати перевагу певній емоційній дистанції:

а) атлетик;

б) реаліст; в) “відчужений”; г) активний?

43.Як називається людина, якщо вона легко змінює свою думку під впливом інших:

а) кінестетик;

б) конформіст; в) егоїст; г) екстернал?

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

75

Додаткова література для самостійного опрацювання

1.Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения : в 2 т. /

А. Н. Леонтьев. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 2. – С. 209–210.

2.Лук А. Н. Эмоции и личность / А. Н. Лук. – М. : Знание, 1982. –

С. 24–25.

3.Немов Р. С. Психология : учеб. пособие / Р. С. Немов. – М. : Про-

свещение, 1990. – С 115.

4.Платонов К. К. Психология : учеб. пособие / К. К. Платонов,

Г. Г. Голубее. – М. : Высш. шк., 1977. – С. 135.

5.Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. –

Т. 2. – С. 126.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

76

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 Діяльність, групи, спілкування в прикладних розділах

юридичної психології

Семінарське заняття 5

Кримінальна психологія про особливості злочинної поведінки, особливості особистості злочинця та злочинних груп

План

1.Кримінальна психологія.

2.Психологічний аналіз злочинної поведінки.

3.Психологія особистості злочинця.

4.Психологічна структура особистості злочинця.

5.Типологія злочинців.

6.Психологічні особливості злочинних груп.

7.Психологічна характеристика масовидної поведінки.

Методичні вказівки

Кримінальна психологія – це сфера юридичної психології, яка вивчає психологічний механізм правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп.

Кримінальна психологія вивчає ті психічні закономірності, які проявляються в процесі формування злочинної установки особистості, у ході задуму, підготовки і скоєння злочину. Вона досліджує особистість злочинця, структуру і психологічні особливості злочинних груп.

У вітчизняній кримінальній психології відхиляється підхід про “природженого злочинця”, реалізується діалектичний погляд, у якому повинно враховуватися і біологічні властивості, і соціальний вплив на конкретну особистість. До того ж провідне місце у формуванні психологічних особливостей злочинців відводиться соціальним факторам. Навіть суто вроджені та спадкові властивості індивіда не позбавлені впливу макросередовища і мікросередовища. Але існують і біологічні передумови протиправної поведінки. До них належать (дані дослідження Г. Аванесова): патологія біологічних потреб (причина багатьох сексуальних викривлень і сексуальних злочинів); неврастенія, психопатія та інші нервово-психічні захворювання; спадкові захворювання (особливо захворювання дітей, викликані алкоголізмом батьків); психофізичні навантаження, конфліктні ситуації, використання нових видів енергії, які призводять до різних захворювань і служать кримінальним фактором.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

77

Отже, при вивченні злочинної поведінки необхідно враховувати співвідношення соціального і біологічного в структурі конкретної особистості, пам’ятаючи про те, що злочинність зумовлена насамперед соціальними факторами, але завжди слід мати на увазі й індивіду- ально-психологічні, біологічні особливості особистості злочинця.

У літературі часто зустрічається використання термінів “злочинна поведінка” і “злочин” в якості синонімів.

Злочинна поведінка – поняття більш широке, яке містить у собі не тільки сам злочин як суспільно небезпечне, протиправне діяння (або бездіяння), але і його джерела; виникнення мотивів, постановку цілей, вибір засобів, прийняття суб’єктом майбутнього злочину різних рішень. Аналізуючи з психологічної сторони злочинну поведінку, слід помічати не тільки сам злочин (як процес асоціального характеру), але і його зв’язки із зовнішніми факторами, а також внутрішні, психічні процеси і стани, які спрямовують і контролюють його здійснення.

Процес формування та прояву злочинної поведінки суб’єкта, який навмисно скоїв злочин, можна розділити на два основних етапи. Перший етап – мотиваційний, а другий етап – реалізація рішення.

Для процесу мотивації, тобто першого етапу, змістом якого є боротьба мотивів щодо скоєння злочину, супутніми є процеси цілеутворення, вибір об’єкта, на який суб’єкт планує спрямувати свої злочинні дії. Спочатку мотиви та цілі можуть і не співпадати. Проте надалі можливе своєрідне зсунення мотиву на ціль.

Під час другого етапу – реалізації рішення – здійснюються протиправні дії та, як наслідок цього, настає злочинний результат, злочин, який може і не співпадати з наміченими цілями.

У подібній ситуації (крім випадків, коли ціль і результат співпадають) можуть зустрічатись такі варіанти: ціль виявилась “недовиконаною”, тобто результат повністю або частково не досягнутий через об’єктивні фактори; ціль виявилась “перевиконаною”, тобто досягнутий результат у ході скоєння злочинних дій перевищив раніше поставлену мету (наприклад, у результаті розбійного нападу настала смерть потерпілого від одержаних тілесних пошкоджень), мав місце результат, який не планувався.

Особистість у психології – це прояв соціальної якості людини, яка утворюється через інтеграцію психологічних властивостей під час соціалізації, і виконання сукупності соціальних ролей.

Особистість злочинця буде відображенням своєрідної соціальної якості людини, яка здійснила кримінальний вчинок. До того ж специфічна сутність особистості злочинця полягає в тому, що в особливостях його психічного складу є визнані індивідуальні особливості, які виражають внутрішні передумови асоціальної поведінки.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

78

В окремому правопорушнику не можна абсолютизувати якісь злочинні його особливості. У кожного злочинця можливо виявити загальні, спільні риси, які характерні для всіх злочинців певної категорії. Тільки в цьому вигляді можна говорити про термін “особистість злочинця”, тобто особистість злочинця містить риси однакові для представників злочинного світу. У той же час, як і кожна людина, окремий злочинець має багато різних індивідуальних особливостей, які можуть бути однаковими з правослухняними громадянами. Тому одна й та сама людина може бути не тільки злочинцем, але до того ж і гарним батьком. Хоча частіше, на жаль, зловмисники з порушеннями моральної сфери виявляють свою асоціальну сутність і в інших сферах суспільства.

Людина за своїми психічними якостями не може фатально бути приречена до соціальної ролі злочинця. Але в кожному злочині відносно суб’єктивної сторони відбувається прояв психічних якостей особистості злочинця.

У Кримінальному Кодексі України в частині 1 ст. 18 є таке визначення злочинця: “Суб’єктом злочину, або злочинцем, є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого, відповідно до цього Кодексу, може наставати кримінальна відповідальність”. Отже, передбачається певна особливість особистості, яка постає суб’єктивним елементом складу злочину. Законодавець зобов’язує виявити особливості індивіда в притягненні його до кримінальної відповідальності, тому що саме вони стали суб’єктивною причиною злочину.

Особистість злочинця завжди була предметом прискіпливої уваги різних наук. Тому існує велика кількість науково-методологічних підходів до її проблематики. В юридичній психології ми зобов’язані зосередитись на соціально-психологічних підходах.

До соціально-психологічних теорій щодо вивчення причин злочинності, злочинної поведінки та злочинців належать погляди вчених

Габріеля Тарда (1843–1904) та Еміля Дюркгейма (1858–1917). Ч. Лом-

брозо також головну увагу зосередив на фізичних недоліках людей, стверджуючи, що злочинність за своєю природою є спадковою. Зиґмунд Фрейд (1856–1939) у своїй психоаналітичній теорії причини злочинної поведінки бачив у функціонуванні ід та его, а також в інфантильному емоційному переживанні індивіда. Кримінальна поведінка розглядалася ним як результат конфлікту між его та супер-его. Послідовник Фрейда Соломон Аша називає цей конфлікт інтрапсихічним та уточнює, що люди з добре розвиненим супер-его можуть здійснювати злочинні наміри в площині “відігрівання заборонених спонукань”. Ще ряд психоаналітиків (К. Холін, В. Мартинс) вважають, що кримінальна поведінка

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

79

обумовлена так званою сублімацією. Г. Айзенк наголошує, що прогностичними ознаками кримінальної поведінки є екстраверсія (Е), нейротизм (Н) і психотизм (П), до того ж останній найбільше корелює із злочинністю.

Різні підходи існують стосовно розгляду питання щодо структури особистості злочинця.

1.До психологічної структури особистості злочинця дослідники відносять: властивості потребнісно-мотиваційної сфери (потреби, інтереси та інше); властивості ціннісно-нормативної сфери (погляди, ціннісні орієнтації, переконання, установки та інше); інтелектуальні властивості (рівень розумового розвитку, особливості мислення та інше); властивості, які є вагомими в злочинній поведінці (знання, вміння, навички, здібності); емоційні, вольові властивості, темперамент.

2.Якщо дивитись на психологічну структуру особистості злочинця з точки зору виконуваних нею функцій щодо породження злочинної поведінки, то вона зобов’язана мати властивості, які детермінують: а) криміногенно значиме сприйняття тих або інших соціальних умов і ситуацій; б) мотивацію злочинної поведінки; в) сприйняття злочинної мети, яка визначається кримінальним способом реалізації мотивів; г) можливість реалізації злочинного засобу – досягнення злочинної мети.

Важливим аспектом дослідження проблеми особи злочинця є узагальнення і систематизація її властивостей та якостей. Практичне значення мають категорії “типологія особи злочинця” і “класифікація злочинців”. Профілактична діяльність, що пов’язана із запобіганням злочинності на рівні особи, залежить від розробки типології особи злочинця, яка є основою методики прогнозування індивідуальної поведінки, і застосування заходів профілактичного та правового впливу.

У кримінологічній літературі розрізняють типологію і класифікацію. Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що типологія узагальнює сукупність типових для всіх або певних груп соціальних особливостей, а класифікація поділяє злочинців на групи за певною одиничною, індивідуальною ознакою.

Класифікація передує типології. У науковій і навчальній літературі наводяться різні класифікації злочинців:

за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта) – чо-

ловіки, жінки, неповнолітні; різноманітні вікові категорії, зокрема 18–24, 25–29, 30–49 і понад 50 років; з початковою, середньою, вищою освітою;

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

80