25) Нормування маневрових робіт

Вимоги до маневрової роботи. Маневрами називаються усякі пересування рухомого складу на станційних коліях, в тому числі з виїздом за межу станції, а також на під'їзних коліях, за винятком руху поїздів, що прибувають із перегону і відправляються на перегін. Маневри є важливою складовою частиною виробничої діяльності станцій.

Раціональна організація маневрів в багатьох випадках визначає успішну роботу станцій, рівень її перероблюючої спроможності та виконання основного якісного показника - простою вагонів.

До маневрів належать розформування та формування поїздів, причеплення та відчеплення груп вагонів від поїздів, перестановка составів і вагонів з однієї колії роздільного пункту на іншу, подача їх до місць виконання різних операцій і прибирання від цих місць. Пересування по станційним коліям поїзних та маневрових локомотивів є також маневровими пересуваннями.

Маневри на станційних коліях мають здійснюватись за розпорядженням тільки одного з працівників - чергового по станції, маневрового диспетчера, чергового сортувальної гірки або парку, а на ділянках, що обладнані диспетчерською централізацією, - поїзного диспетчера.

Вибір найбільш раціональних способів виконання маневрової роботи та правильне її нормування ґрунтуються на розчленуванні маневрових операцій на окремі частини і елементи та їх аналізі. Елементами маневрової роботи є маневровий рейс та піврейс.

Тривалість маневрових операцій при розформуванні-формуванні составів може бути визначена поелементно за допомогою формули (), але у практичних розрахунках користуються спрощеною формулою

де Тс- загальний час виконання всіх піврейсів при сортуванні состава;

Тос- час на осаджування вагонів, що припадає на один розформований состав.

де А, Б - нормативні коефіцієнти;

m, g - відповідно кількість вагонів і кількість відчепів у поїзді, що розформовується.

26) Нормування праці на колійних роботах

27) Нормуванн праці на слюсарних роботах з ремонту рухомого складу

28) сутність системи соціально трудових відносин в ринкових умовах

Соціально-трудові відносини - це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами - найманими працівниками, роботодавцями (суб'єктами) і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому.

Соціально-трудові відносини охоплюють широке коло питань - від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інститутів, що пов'язані: з колективними та індивідуальними переговорами, укладенням договорів і угод, визначенням умов та розмірів оплати праці, залагодженням трудових конфліктів, участю найманих працівників в управлінні виробництвом тощо.

Основною умовою виникнення та функціонування соціально-трудових відносин у ринковій економіці є юридична незалежність сторін цих відносин.

У процесі виникнення та функціонування соціально-трудових відносин наймані працівники передають право використання своєї робочої сили власникові засобів виробництва при збереженні своєї особистої незалежності.

Важлива риса соціально-трудових відносин за умов ринкової економіки - їх функціонування на конкурентних засадах. Конкурують між собою як наймані працівники, що надають послуги робочої сили на умовах, визначених трудовим договором, так і покупці послуг робочої сили - роботодавці.