3. Основні напрямки в сучасній дефектології

На сучасному етапі суспільного розвитку впровадження нових форм навчання та виховання в галузі корекційної педагогіки має на меті забезпечення системності формування компенсаторних механізмів у дітей, які мають відхилення у розвитку, вивчення стадійності їхнього розвитку, залежності структури компенсації від часу появи дефекту, важкості та глибини ураження, рівня педагогічної допомоги і, нарешті, показ важливої ролі різних форм практичної діяльності як умови подолання впливу дефекту на фізичний, психічний і соціальний розвиток дітей з обмеженими можливостями.

До числа основних завдань, які вирішуються корекційною педагогікою, відносяться наступні:

- забезпечення якомога більш ранньої диференційної діагностики відхилень у розвитку;

- комплексне психолого-педагогічне та клінико-фізіологічне вивчення основних закономірностей фізичного і психічного розвитку дітей, які мають відхилення від норми;

- визначення структури дефекту при різних аномаліях та потенційних можливостей розвитку різних сторін особистості кожної категорії осіб з фізичними та психічними дефектами;

- розробка психолого-педагогічних класифікацій різних категорій дітей з порушеннями у розвитку; обґрунтування диференційованого та індивідуального підходу при їх вихованні, навчанні та корекції недоліків;

- обґрунтування принципів організації системи різноманітних спеціальних закладів, які створюють оптимальні умови для виховання і навчання дітей з порушеннями у розвитку;

- встановлення закономірностей корекційного навчально-виховного процесу, який здійснюється у спеціальних дитячих садах і школах, а також при індивідуальному навчанні.

- визначення цілей, завдань, змісту, принципів і методів виховання, навчання, трудової і соціальної підготовки різних категорій дітей з порушеннями у розвитку;

- розробка спеціальних технічних засобів, які допомагають дітям з відхиленнями у розвитку більш успішно і в різних аспектах пізнавати оточуючу їх дійсність, встановлювати контакти з іншими дітьми та дорослими;

- визначення шляхів і засобів профілактики виникнення порушень розвитку у дітей;

- знаходження шляхів, які дозволяють покращити, зробити комфортнішим життя осіб, що мають відхилення у розвитку, в соціальному середовищі – в сім’ї, в навчальних і трудових колективах.

Переборення та згладжування дефектів розвитку пізнавальної діяльності та фізичного розвитку дитини визначається поняттям “корекційно-виховна робота”, яка уявляє собою систему комплексних заходів, педагогічних впливів на різні особливості аномального розвитку особистості вцілому, оскільки будь-який дефект негативно впливає не на окрему функцію, а знижує соціальну повноцінність дитини в усіх її проявах. Вона охоплює весь навчально-виховний процес, усю систему діяльності спеціальних закладів.

4. Особливості навчання та виховання дітей з вадами зору

Тифлопедагогіка — (від гр. typhlos — сліпий) — це наука про навчання і виховання осіб з порушеннями зору.

Станом на 2009 рік в Україні працюють 6 шкіл для сліпих дітей, в яких навчаються біля 850 учнів; 29 шкіл для дітей зі зниженим зором, в яких навчаються близько 4400 учнів; 102 дошкільних заклади, в яких виховується близько 8000 дітей із зоровими патологіями різної глибини. Дорослих сліпих людей в Україні налічується близько 70 000.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для сліпих дітей зараховуються діти 6 (7) років:

• з гостротою зору 0,04 Д і нижче на оці, яке краще бачить зі стерпною корекцією;

• з гостротою зору 0,05-0,08 Д на оці, яке краще бачить зі стерпною корекцією, у разі складних порушень зорових функцій, прогресуючих очних захворювань, що призводять до сліпоти.

До спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей зі зниженим зором зараховуються діти б (7) років:

• з гостротою зору 0,05-0,4 Д на оці, яке краще бачить зі стерпною корекцією; при цьому враховується стан інших зорових функцій (поле зору, гострота зору на близькій відстані, форми та перебіг патологічного процесу);

• з більш високою гостротою зору у разі прогресуючих або частих рецидивних захворювань, а також за наявності астенопічних явищ, що виникають під час читання та письма на близькій відстані.

У всіх випадках діти повинні читати шрифт №9 таблиці для визначення гостроти зору зблизька зі стерпною корекцією звичайним оптичним склом на відстані не ближче 15 см.

Не зараховуються до спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей сліпих, зі зниженим зором діти:

• з розумовою відсталістю помірного, тяжкого та глибокого ступеня;

• з глибокими відхиленнями у поведінці;

• із значними порушеннями рухової сфери, які самостійно не пересуваються і не обслуговують себе;

• із стійким денним і нічним енурезом і енкопрезом.

Спеціальні школи (школи-інтернати) для сліпих та дітей зі зниженим зором мають I-III ступені: I ступінь підготовчий клас, 1-4 класи; II ступінь 5-10 класи; 111 ступінь 11-

B основі навчання — програма загальноосвітньої масової школи, адаптована до особливостей психофізичного розвитку (передусім сприймання) дітей з порушенням зорової функції.

У закладах для сліпих дітей учні користуються спеціальними підручниками, посібниками, оптичними засобами для використання залишкового зору, тифлотехнічними приладами і пристроями, рельєфними посібниками і картами тощо. Наповнюваність класів у цій школі — до 6 дітей.

Зміст навчання у школі-інтернаті для дітей зі зниженим зором більшою мірою відповідає змістові освіти у загальноосвітній школі. Проте терміни вивчення освітнього матеріалу збільшуються. Зміст окремих предметів (трудове навчання, малювання, креслення, фізкультура) зазнає деяких змін. Протягом навчання діти проходять професійно-трудову підготовку і одержують професію. Наповнюваність класів у цій школі — до 12 дітей. Велика увага у закладах приділяється дотриманню спеціальної системи гігієнічних заходів з охорони і розвитку неповноцінного зору, нормативам освітлення, режиму зорового навантаження.