12. Параметри дизонтогенезу за Лебединським.

Термін «дизонтогенез» (від грец., «Dys» - приставка, що означає відхилення від норми, «ontos» - суще, істота, «genesis» - розвиток) вперше було вжито Швальбе в 1927-му році для позначення відхилення внутрішньоутробного формування структур організму від нормального ходу розвитку. У вітчизняній дефектології даністануоб'єднуються в групу порушень (відхилень) розвитку.

 Психологічні параметри дизонтогенезу

1. Перший параметр пов'язаний з функціональ­ною локалізацією порушення, в залежності від якої розрізняють два основних види дефекту: частковий, зумовлений дефіцитарністю окремих функцій гнозису, праксису, мовлення; загальний, пов'язаний з порушенням регуляторних систем.

2. Другий параметр дизонтогенезу пов'язаний з часом пошкодження. Характер аномалії буде різним в залежності від того, коли виникло пошкодження нервової системи. Чим раніше сталося пошкодження, тим більш вірогід­ним буде явище недорозвитку. Чим пізніше виникло порушення нервової системи, тим характернішими будуть явища порушення з розпадом структури пси­хічної функції.

3. Третій параметр дизонтогенезу характеризує відношення між первинним і вторинним дефектом... За Л.С.Виготським первинним є порушення, які без­посередньо випливають з біологічного характеру хво­роби..., а вторинні — виникають опосередковано в процесі аномального соціального розвитку...

4. Четвертий етап дизонтогенезу пов'язаний з порушеннями міжфункціональної взаємодії в процесі аномального системогенезу. У нормальному онтогенезі виділяють декілька типів міжфункціональних відношень: явища тим­часової незалежності функцій; асоціативні; ієрархічні зв'язки. Явища тимчасової незалежності функцій характерні для ранніх етапів онтогенезу Так, до дворічного віку розвиток мовлення і мислення йдуть окремо на ранніх етапах становлення мовлення спостерігається незалежність у розвитку його смис­лової і фонетичної сторони.

13. Характеристика дітей дошкільного віку з вадами розвитку.

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи  не найчастіше. І це не випадково. Мовлення дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті, сприймання (насамперед слухового, зорового), рухової сфери дитини . Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини. У дітей з ускладненим видом загального недорозвитку мовлення може спостерігатися гіподинамічний синдром — слабка стимуляція активності головного мозку внаслідок пошкодження підкоркових структур головного мозку. Ознакою гіподинамічного синдрому є слабкі, в’ялі, гіпотонічні м’язи. Тому дитина малорухлива, часто має надлишкову вагу, незграбна, з недостатньо координованими рухами; руки рухаються ніби самі по собі, а під час ходіння нерухомо звисають уздовж тулуба, здається, ніби вони заважають дитині. Такий малюк уникає гри з дітьми, що пов’язано з незграбністю, неповороткістю. Про таких дітей кажуть, що вони «сплять на ходу», їх важко чимось зацікавити, спонукати щось робити, мисленнєві процеси сповільнені, їм важко вивчити вірш, запам’ятати казку.

У сім’ї до такого малюка мати прихильніша, ніж батько, адже він тихий, спокійний, не завдає клопоту. Батько, навпаки, в дитині розчарований. Якщо це син, то він не виправдовує його сподівань на те, що той ростиме спритним, сильним. Хлопчик відчуває неприязність батька і з часом гостро переживатиме це відчуження.