Кoмплексна кoнтрoльна рoбoта з дисциплiни

«Теoрiя сoцiальнoї рoбoти»

ВАРIАНТ № 25

I БЛOК ЗАВДАНЬ

Питання	Відповідь
1.	А
2.	В
3.	А
4.	В
5.	Б
6.	А
7	Е
8	В
9	1 а, 2 в, 3 а

II БЛOК ЗАВДАНЬ

1. Дайте визначення пoняттям:

А) метод - систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети;

Б) функцioнальнo-рoльoвий апарат - це сукупність вимог, пропонованих індивіду суспільством, а також дій, які повинен виконати людина, що займає даний статус у соціальній системі;

В) супервiзoр - адміністративна посада в різних галузях бізнесу, державних установах, а також у наукових та освітніх інститутах. Супервізор це організатор робіт, які потребують від їх учасників виконання дій за певною програмою, супервізор спостерігає за правильністю виконання такої програми;

Г) вoлoнтерствo - добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб — волонтерів, спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; сприяє самореалізації волонтера.

2. Дайте загальну характеристику iндивiдуальнoї сoцiальнoї рoбoти.

Індивідуальна соціальна робота – це вид соціальної роботи, спрямований на надання допомоги індивідам та сім’ям у розв’язання психологічних, міжособистісних, соціально-економічних проблем шляхом взаємодії з клієнтом і яка дозволяє врахувати особливості фізичного та духовного розвитку клієнта, рівень підготовки, інтересів і потреб, а також життєвий досвід клієнта.

Провісниками індивідуальної соціальної роботи є соціальні працівники благодійних організацій США і Канади.

Перше наукове обгрунтування цей метод отримав в праці М. Річмонд «Соціальні діагнози».

Методи:

• прямий (безпосередній, психологічний) – вплив на самого клієнта завдяки його залученню до виробництва ат прийняття рішень.

• непрямий (опосередкований, соціальний) – передбачає можливість впливу на життєву ситуацію клієнта шляхом зміни соціального оточення.

Метод індивідуальної соціальної роботи, або соціальна робота з індивідуальним випадком, здійснюється в ситуації «один на один», коли соціальний працівник разом із клієнтом вирішує його особистісні та соціальні проблеми. Типовими індивідуальними проблемами в практиці соціальної роботи є:

• емоційні проблеми,

• сімейні та особистісні кризи,

• сімейні конфлікти,

• проблеми на виробництві і в школі,

• втрата роботи тощо

Загальна модель дій соціального працівника в індивідуальній роботі з випадком може бути представлена ​​в наступному вигляді:

1-а стадія: Встановлення первинної зв'язку та потреби клієнта в змінах (початкова стадія процесу)

Це перший контакт між соціальним працівником і клієнтом.На даній стадії здійснюється первинна «оцінка» ситуації клієнта, формується можлива гіпотеза щодо проблеми, здійснюється її ідентифікація в межсуб'ектной взаємодії.

Важливим елементом у первинному контакті є відносини.На цій стадії соціальний працівник може зіткнутися з тим, що клієнт не усвідомлює, у чому полягає його проблема, і не бажає прикладати зусиль для необхідних змін.Соціальний працівник може звернути увагу клієнта на те, чому він заперечує існування проблеми і в ході обговорення тактовно демонструвати клієнту її наявність.Клієнт повинен бути поставлений перед цим доказом.

2-я стадія: Дослідження та роз'яснення проблеми.

На цій стадії клієнт повинен продовжувати відчувати з боку соціального працівника співчуття, уважність, сердечність.Однак може виникнути опір з боку клієнта, небажання продовжувати контакт.Однією з причин даного опору є нерозуміння мови, який використовується в соціальних службах, можливі розбіжності чекань клієнта у відношенні допомоги, що надається

На цьому етапі відбувається встановлення між соціальним працівником і клієнтом відносин, що дозволяють визначити підходи до вирішення проблеми.

3-я стадія: Попередній контракт і мотивація

На цій стадії формулюється попередній усний контракт про допомогу і підтримку.Необхідною умовою є самоідентифікація суб'єкта з роллю клієнта, а соціальний працівник повинен усвідомити, що проблема знаходиться в межах його компетенції.

Оцінка соціальним працівником разом з клієнтом його ситуації.Встановлення соціального діагнозу.Робота над мотивацією клієнта, оскільки якщо клієнт не усвідомлює мотивації до зміни, конструктивних змін не відбудеться.

4-я стадія: Оцінка

Оцінка закінчує початкову стадію роботи соціального працівника з клієнтом і починає стадію визначення і розуміння проблеми.Таке розуміння стадій умовно, в реальній практиці досить важко виділити межі переходів від однієї стадії до іншої, однак необхідно дотримання ряду послідовних дій.

На етапі оцінки інтерв'ювання клієнта соціальним працівником як метод отримання інформації може бути розширено і уточнено за рахунок відвідування сім'ї клієнта, анкетних опитувань оточуючих.

Мета полягає в тому, щоб якомога більше зібрати різної інформації для аналізу ситуації клієнта.Такий підхід визначає початкову оцінку ситуації клієнта, яка згодом, у процесі взаємодій між клієнтом і соціальним працівником, може змінитися.

5-а стадія: Концептуалізація проблеми

У процесі визначення плану втручання можуть бути поставлені короткострокові і довгострокові цілі.Клієнт бере безпосередню участь в цілепокладання, вибирає пріоритети, пропонує альтернативи.

У процесі вибору цілей визначаються пріоритети, щоб полегшити ситуацію клієнта, поліпшити його соціальне функціонування.

Соціальний працівник фіксує стадії розвитку ситуації при терапевтичному контакті, рефлексує зміни, вносить корективи в план дій - все це відбивається в індивідуальній історії клієнта, яку має вести соціальний працівник.

6-а стадія: Дослідження стратегій рішення і розвиток плану втручання

При розвитку плану втручання соціальний працівник вибирає ефективні стратегії, що дозволяють змінювати в позитивному напрямку ситуацію клієнта, при цьому він вибирає пріоритети у взаємодії або з сім'єю, або з групою, або з середовищем.

7-а стадія: Вибір стратегії та укладання контракту

Оцінка процесу і результатів спільної роботи соціального працівника з клієнтом, узагальнення змін, що відбуваються і стабілізація ситуації.Якщо клієнт нерішучий чи внутрішньо протистоїть зміни ситуації, лише імітує дію, то конструктивних змін не відбудеться.

8-а стадія: Підготовка до втручання

На даній стадії відбувається обговорення програми і формування системи дій.

Соціальний працівник повинен формувати позитивну мотивацію у клієнта, заохочувати його, здійснювати підтримку, для того щоб відбувся процес зміни.

9-а стадія: Здійснення втручання

Існують різні програми втручання.Традиційно соціальні працівники використовують підходи у відповідності з моделями індивідуальної роботи: інтеракційний, поведінкової, когнітивної, гуманістичної і т.д.Комплекс втручань постійно змінюється і модернізується.

10-я стадія: Оцінка бар'єрів

У процесі взаємодії соціальний працівник може стикатися з багатьма бар'єрами.Відповідно до концепції Фішера, їх причинами можуть бути:

внутрішні конфлікти клієнта;

відсутність навичок взаємодії у клієнта;

тиск навколишнього середовища, що перешкоджає процесу зміни;

проблеми взаємодії між соціальним працівником і клієнтом.

11-я стадія: контроль і оцінка втручання

Соціальний працівник має в своєму розпорядженні великою різноманітністю методів втручання.Однак при досягненні поставленої мети і при переході до інших стадіях він повинен повернутися на стадію № 4, щоб оцінити отриманий результат, скорегувати процес стратегій, уточнити план взаємодій з клієнтом.

12-я стадія: Еволюція

При конструктивному зміні, досить тривалому і постійному, клієнт повинен досягти необхідних змін і відносини між соціальним працівником і клієнтом повинні бути припинені.Побажання про завершення контактів обумовлюється контрактом, тому сторони приходять до згоди про завершення взаємодії.