Глава 7

спить, як фантазм, як привид, відділений від тіла, але схожий на нього. Вона здатна входити в тіла інших людей, тварин і навіть речей, оволодівати ними та впливати на них» [272]. Метод Е. Тайлора мав недолік: еволюція елементів культури (знаряддя праці, техніка, звичаї, ритуали, вірування та ін.) вивчалася поза зв'язком один з одним і не уявлялася цілісним явищем.

Концепція «преанімізму». Найвидатніші представники цього напряму - Дж. Фрезер [273; 274] і Р. Маррет [275]. Дж. Фрезер є представником інтелектуального напряму критики анімізму, який називається «преанімізмом». Він намагався осмислити та пояснити релігії, міфи, магії, різні обряди та ін. Він розпочав порівняльно-історичне вивчення Святого Письма і сюжетів Старого Заповіту. На основі своїх досліджень дійшов висновку, що людство розвивається по трьох стадіях: магія, релігія, наука.

На відміну від Дж. Фрезера, Р. Маррет є представником «емоційного» напряму критики анімізму. На його думку, важливішими є релігійні дії, а не міфи і особливості вірувань різних культур. Формування релігійних вірувань відбувається на основі об'єктивації емоціальних станів.

Концепція еволюціонізму Г. Спенсера. Г. Спенсер вважав, що розвиток культур відбувається в напрямі їх інтеграції та об'єднання в певну цілісність, певний «надорганізм». Проводячи далі аналогію між суспільством і організмом, він дійшов висновку, що «надорганізм» здійснює «надорганічний» розвиток [272]. Розвиток культури починається з кількісного росту — збільшення обсягу та кількості складових елементів культури. Потім відбувається структурна диференціація цілого («надорганізму» культури) і виникають деякі механізми узгодженості у вигляді різних культурних установлень.

В основу свого світорозуміння він поклав принцип еволюційності в розвитку суспільства і природи. В 1850 р. вийшла його перша праця «Соціальна статика» (систематичний виклад моральних проблем сучасного суспільства та їх взаємозв'язок). Він зазначав, що всі його теорії виникли за допомогою інтуїції та осяяння. Як один із основоположників органічної школи в соціології він ввів ідею мінливості і плавного еволюціонізму. Він постійно проводив аналогії між біологічною та соціальною еволюцією, між живим організмом та суспільством. Це надавало можливість застосовувати в еволюціонізмі природознавчі методи. У головній своїй праці «Основи соціології» Г. Спенсер уподібнює станово-класовий устрій суспільства з притаманними йому різними функціями до органів живого тіла. Однак, на думку Г. Спенсера, окремі особистості можуть мати більшу самостійність, ніж біологічні клітини. Підкреслюючи властивість саморегуляції в живій матерії, Г. Спенсер сумнівався в значимості державних форм, розглядаючи їх як насильство в більшому ступені, ніж агентів саморегуляції.

Він розглядав два полюси еволюції, військовий та індустріальний, і, відповідно, два типи суспільства. Еволюція протікає від військового

298

Формування історико-теоретичних підвалин культурологи

до індустріального типу. Закон виживання найпристосованішої частини соціального організму реалізується в соціальній динаміці, і суспільство поступово наближається до індустріального типу (характер диференціації, який ґрунтується на особистій свободі).

Соціологічний напрям (О. Конт, Е. Дюркгейм, Е. Вестермарк, Дж. Мак-Леннан, І. Бахофен, П. Сорокін, К. Штарке, Ш. Теруне та ін. [42; 43; 59; 123; 150; 232; 276; 473; 829; 830]).Термін «соціологія» походить від грецьких слів «соціо» та «логос». У цьому буквальному смислі соціологія — наука про суспільство. Цей термін увів О. Конт (1864— 1920) — німецький соціолог, соціальний філософ та історик, основоположник розуміючої соціології та теорії соціальної дії. Один із видатних соціологів кінця XIX — початку XX ст. Він розглядав соціологію тотожно до суспільствознавства. Однак протягом століття предмет соціології змінювався. З одного боку, він уточнювався, що супроводжувалось відокремленням соціології від філософії; з іншого, — по мірі накопичення соціального знання — відбувався ріст кількості концепцій теоретичної соціології, кожна з яких розробляла свій аспект соціальних відносин. Сам Конт розумів суспільство як соціальний організм, виділяв головні аспекти предметної галузі — соціальні структури, соціальні інститути, соціальні зміни. Розроблюючи позитивістські погляди, О. Конт спочатку розробляв «соціальну фізику», вважаючи, що істинна наука має запозичувати у природничих наук їх наочний характер, об'єктивність, здатність до перевіряння та загальновизнаність. За О. Кон-том соціологія складається із:

— соціальної статики (існуючі структури суспільства в завмерлому стані);

— соціальної динаміки (процесу соціальних змін).

Соціологія має протиставити теоріям революцій соціологічну теорію, яка дозволяє проводити зміни в суспільстві еволюційним шляхом, враховуючи інтереси всіх суспільних груп. Отже, соціологія — це теорія еволюційних змін, які позбавлені «зломів» та соціальних катаклізмів. Свою концепцію О. Конт назвав позитивістською, тобто такою, що робить наголос не на радикальні зміни соціальних структур, а на їх позитивній перебудові. Позитивна стадія розвитку загальнолюдського інтелекту завершує еволюцію людства загалом — це і є стадія оволодіння наукою.

О. Конт бачив основний принцип у солідаризмі, який досягається усвідомленням кожним своєї ролі, єдиним станом умів, позитивною релігією, актуалізацією основних потенцій людської природи в діяльності соціальних груп та інститутів, а також у розподілі ролей між громадянами. При цьому О. Конт підкреслював організуючу, виховуючу роль сім'ї, повноту проявів у ній чоловічого та жіночого начал, безумовне переважання духовної влади над світською. Цілісність суспільства досягається остаточно, коли людство об'єднується в єдине ціле. Тут відбувається спадкоємність поколінь та охорона традицій, культ представ-

299