13. Конфлікт у п'єсі Стрінберга Фрекен Жюлі.

Фрёкен Жюли» — пьеса шведского драматурга Августа Стриндберга.

«Фрекен Жюли», считает Стриндберг, — это психологическая драма, поскольку в ее основе — глубокий внутренний конфликт, а не внешнее действие.

А в драме «Фрёкен Жюли» борьба за власть происходит на разных уровнях — между непримиримыми социальными классами и между мужчиной и женщиной. В основе пьесы два конфликта: война полов и социальное неравенство.

В этой камерной пьесе Жюли, юная аристократка, становится жертвой честолюбивого лакея Жана, который соблазняет ее и доводит до самоубийства.

14.Образ оповідача в романі «самотній»

Роман «Самотній» -автобіографічний роман А. Стрінберга, який нагадує радше щоденникові записи, показує письменника у той період, коли він загубився у великому місті, у якому нікого не знає; лише звуки на вулиці, зустрічі з незнайомцями, з якими постійно стикається, прогулянки звичними маршрутами, краєвиди рідної природи наповнюють втомлену душу спокоєм.

Головному героєві за п*ятдесят. Десять років він жив в провінції. Зараз він повернувся додому в компанію своїх старих друзів. Головний герой-самотній чоловік який багато чого побачив на своєму шляху та не зламався. Цим можна сказати що в ньго сильний характер. Крім друзів,які його досить давно не бачили і не цікавились про його життя, в нього нікого немає. За двадцять років він дуже змінився. Змінилися його погляди на життя. Після довгих посиденьок він добре зрозумів нікчемність цих бурхливих зборищ, де кожен бажав лише почути власний голос і нав'язати свою думку іншим.

Удома, в самоті і тиші, він знов знаходив самого себе і поринав в мою власну духовну атмосферу, де йому дихалося привильно і віддавши близько години роздумам, занурювався потім в небуття сну, вільний від всіх потягів, помислів і бажань.

Мало-помалу він перестав відвідувати кафе, привчаючи себе до самоти, потім знов піддавався спокусі, з кожним разом все більше розкаюючись в цьому, поки нарешті не відкрилося йому велике щастя: слухати тишу і слухати ії новим голосом. Так він і став самотнім чоловіком,уникаючи будь яких розмов. Його «я» стало набагато сильнішим. Він почав багато працювати. Всю свою енергію і почуття він вкладав в роботу.

Головний герой-незалежне людина,який прагне заробляти більше грошей.

Він спокійний,грамотний,уріноважений,любязний. Не любить багато говорити.

15.Соціальна сутність експеременту г.Хіггінса у п*єсі б.Шоу "Пігмаліон" Образ головного героя: його принципи,світогляд і характер.

Профессор Хиггинс - это мужчина лет пятидесяти, с седыми волосами и с морщинами на лице, небольшого роста. Его характер можно определить при его эксперементе c девушкой Элизой, уличной цветочницы. Хиггинс был постоянно чем недоволен, разъяренный и казался на первый взгляд, невоспитанным. Сначала он относился к Элизы хуже, чем к служанке. Генри Хиггинс предлагает своему другу замечательный, по его мнению, эксперимент: превратить чумазую, вульгарную, разговаривающую исключительно на жаргоне девушку-цветочницу Элизу Дулиттл в настоящую леди, с достойными манерами и речью, способную пленить даже самую искушенную аудиторию. Шесть- месяцев длится эксперимент и в течение всего этого времени Элиза жила в доме Хиггинса на полном пансионе. Смышленая и талантливая, она быстро училась новому, овладевая не только светскими манерами, культурой речи, но и умением играть на рояле, разбираться в вопросах политики, экономики, искусства. Генри Хиггинс выиграл пари у своего друга, потому что через оговоренный срок на великосветском приеме Элизу действительно приняли за аристократку, все были в восторге от ее ума, красоты, манеры держаться и говорить. Однако удачное завершение эксперимента, с другой стороны, явилось трагедией для самой Элизы, потому что грубый, эгоистичный, не умеющий вести себя в приличном обществе профессор фонетики Хиггинс меньше всего заботится о будущем девушки, которая не только обеспечила его выигрыш, но и сама кардинально изменилась внутренне. в его сердце нет ни грамма простой человеческой любви и даже уважения к Элизе, которую он, конечно же, не создал, а лишь пробудил ее природную одаренность, создав удобные для этого условия. Хиггинса интересовало только пари, и он бросает Элизу на произвол судьбы. Такой была натура этого старого холостяка