Тема 14. Методи і засоби навчання

1. Поняття про методи навчання і їх класифікацію.

2. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

3. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів.

4. Методи контролю і самоконтролю у навчанні.

5. Засоби навчання. Використання комп'ютерної техніки у навчанні.

6. Вибір оптимального поєднання методів і засобів навчання.

7. Методи навчання в зарубіжній теорії і практиці.

1. Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаноїдіяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання ірозвитку в процесі навчання.

Прийом навчання - це деталь методу, тобто часткове поняття по відношенню до загального поняття "методу".

Різні підходи до класифікації методів:

а) за джерелами передачі і характером сприйняття інформації: словесні, наочні іпрактичні (С.П.Петровський, Е.Я.Галант);

б) у залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються наконкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь інавичок, застосування одержаних знань, творчої діяльності, закріплення, перевіркизнань, умінь і навичок (М.О. Данилов, Б. П. Єсипов);

в) у відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєннюзмісту освіти виділяють такі методи, як пояснювальне-ілюстративні, репродуктивні,проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М.М.Скаткін, І.Я.Лернер).

При цілісному відході виділяють три великі групи методів навчання:

а) організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

б) стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

в) контролю і самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності.

2. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності - це сукупністьметодів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, умінь інавичок. До них належать словесні методи навчання:

Розповідь - послідовне розкриття змісту нового матеріалу. Вимоги до розповіді: достовірність змісту, логічна послідовність, чіткість і доказовість, образність і емоційність викладу, мова вчителя (чітка, доступна, правильна).

Виділяють розповіді: художні, наукові, науково-популярні, описові. Художня розповідь у своїй основі становить образний переказ фактів, вчинків дійових осіб (наприклад, розповіді про географічні відкриття, історії створення художніх творів тощо.). Науково-популярна розповідь заснована на аналізі фактичного матеріалу. У цьому випадку виклад пов'язаний з теоретичним матеріалом, з абстрактними поняттями. Розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей предметів і

явищ навколишньої дійсності (опис історичних пам'яток, музею-садиби та ін.).

Пояснення - словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів і т.п.

Лекція - усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою. Зосередження уваги на лекціях досягають різними прийомами: її незвичний початок; слухачі стають учасниками подій; цікаві приклади; проблемний виклад матеріалу; наочність і технічні засоби навчання; риторичні запитання; підвищення голосу, паузи і т.п.

Бесіда - питально-відповідальний метод навчання. Види бесід:

Вступна. Проводиться з учнями як підготовка їх до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу.

Повідомлююча базується в основному на спостереженнях, що організовуються вчителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів.

Бесіда-повторення використовується для закріплення навчального матеріалу.

Контрольна - для перевірки засвоєних знань.

За характером діяльності учнів у процесі бесіди можна виділити три основні види: репродуктивна, евристична, катехізисна.

Репродуктивна бесіда спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу.

Евристична - коли вчитель уміло поставленими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи наявні знання, спостереження.

Катехізисна бесіда спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам'яті.

Вимоги до формулювання запитань: повинні бути короткі і точні; завдаватися в логічній послідовності; будити думку учня, розвивати його; кількість запитань повинна бути оптимальна.

Вимоги до відповідей учнів: повні, особливо в молодших класах; свідомі й аргументовані; точні і ясні, літературно правильно оформлені.

У процесі бесіди важливо спочатку ставити запитання, потім викликати для відповіді учня; здійснювати диференційований підхід до учнів; опитувати не тільки тих, хто бажає і т.д.

Дискусія, диспут. Ці методи навчання близькі до бесіди. Диспут - це суперечка на наукову або суспільну тему. Дискусія - суперечка, обговорення будь-якого питання. Цей метод навчання ґрунтується на обміні думками між учнями, учителями і учнями, вчить мислити самостійно, розвиває вміння практичного аналізу і старанної аргументації висунутих положень, поваги до думки інших.

Види дискусії (за Оконем): а) здійснюється під час спільного вирішення проблеми класом чи групою учнів; б) спрямована на формування переконань молоді; в) метою її є обговорення наукових положень, даних, що вимагають безпосередньої підготовки учнів за джерелами більш широкими, ніж Матеріал підручника.

Метод драматизації, який знаходить широке застосування переважно під час вивчення дисциплін гуманітарного циклу, дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву, активність і самовідданість учнів.

Робота з книгою. Методика роботи з підручником при вивченні нових знань:

1) Попереднє ознайомлення в підручнику з темою майбутнього уроку, яке має своєю метою відновлення в пам'яті учнів раніше засвоєних знань, на які буде

спиратись вивчення нового матеріалу, або введення учнів в те коло питань, які будуть вивчатися на уроці.

2. Самостійне вивчення за підручником окремих питань програми.

3. Виконання різних завдань учителя: складання простих і розгорнутих планів,відбір і виписування з підручника прикладів, цитат, складання порівняльниххарактеристик виучуваних явищ, процесів і т.п.

4) Читання художньої і науково-популярної літератури, хрестоматій,документів і т.п.

5) Підготовка повідомлень, рефератів і доповідей з окремих питань виучуваноїтеми в класі і вдома.

Методика роботи з підручником під час закріплення:

1. Читання і складання простих і розгорнутих планів з окремих параграфів чирозділів підручника.

2. Читання підручника і підготовка відповідей за планом викладання новогоматеріалу вчителем.

3. Підготовка відповідей і розгорнутих виступів за спеціальним завданнямучителя.

4) Виконання практичних завдань і вправ за підручником чи навчальнимпосібником.

Методика роботи з підручником під час узагальнюючого повторення:

1. Повторення важливих частин і розділів підручника.

2. Конспектування узагальнюючих розділів підручника.

3. Підготовка відповідей за основними питаннями пройденого матеріалу.

4. Складання порівняльних характеристик, схем, таблиць.

5. Підготовка доповідей, рефератів.

Шлях формування прийомів пізнавальної діяльності учнів у роботі з підручником визначається такими основними етапами: а) акумулювання (нагромадження практичного досвіду роботи оволодіння прийомами): б) констатування наявного рівня (або діагностика); в) мотивація: г) осмислення суті і структури прийому; д) застосування на практиці: е) узагальнення і перенесення у нові умови.

Наочні методи навчання: ілюстрування, демонстрування та самостійне спостереження.

Метод ілюстрування передбачає ілюстрування статистичної наочності, плакатів, карт, зарисовок на дошці, картин та ін.

Метод демонстрування передбачає демонстрування приладів, дослідів, технічних установок, різних препаратів.

При використанні цих методів необхідно: забезпечити всебічний огляд об'єкта, чітко виділити головне, детально продумати пояснення; залучити самих учнів до знаходження потрібної інформації.

Метод самостійного спостереження: інструктаж вчителя; вивчення або повторення раніше вивченого; спостереження; висновки учнів; висновки вчителя і оцінка виконаної роботи.

Практичні методи навчання:

Вправи - багаторазове повторення певних дій або видів діяльності для їх засвоєння, яке опирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коректуванням.

Вимоги до вправ і їх виконання: а) точно знати, яка мета вправи, яких

результатів треба домогтися; б) стежити за точністю їх виконання, щоб не закріплювати помилок, якщо вони виникають, слідкувати та перевіряти результати вправ, порівнювати свої дії з еталоном, усвідомлювати, які успіхи вже досягнуті і які недоліки треба усунути; в) число вправ залежить від індивідуальних особливостей школярів і має бути достатнім для утворення навички; г) вони не можуть бути випадковим набором однотипових дій, в основі їх має бути система, чітко спланована послідовність дій, зокрема поступове ускладнення; е) їх не можна переривати на тривалий час; є) результати вправляння потрібно аналізувати.

Види вправ: а) підготовчі, мета яких підготувати учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці; б) вступні сприяють процесу засвоєння нового матеріалу на основі відрізнення .споріднених понять і дій; в) пробні - перші завдання на застосування тільки що засвоєних знань; г) тренувальні, спрямовані на засвоєння учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, за інструкцією, за завданням); д) творчі - за своїм змістом і методами виконання наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті кожної людини; е) контрольні - мають основним чином навчальний характер (письмові, графічні, практичні).

Лабораторні, практичні і дослідні роботи.

Лабораторними роботами називають вивчення в шкільних умовах явищ Природи за допомогою спеціального обладнання. Цінність лабораторних робіт: сприяють зв'язку теорії з практикою; озброюють учнів одним з методів дослідження у природних умовах; формують в учнів навички використання приладдя; вчать обробляти результати вимірів і робити правильні наукові висновки і пропозиції. Організаційно лабораторні роботи проходять або в формі фронтальних занять, або індивідуально.

За характером діяльності учнів дуже близькі до лабораторних практичні роботи. Суть їх - у безпосередньому використанні знань учнів у суспільне "корисній праці. Етапи проведення практичних робіт: пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи) - показ (інструктаж) - проба (2-3 учні виконують роботу, решта спостерігає) - виконання роботи (кожен учень самостійно виконує роботу) - контроль (від учнів приймаються і оцінюються роботи).

До практичних методів навчання слід віднести і графічні роботи. У них зорове сприймання поєднується з моторною діяльністю школярів. Умовно всі графічні роботи можна поділити на такі види: креслення і схеми; зарисовки з натури або змальовування; робота з контурними картами: складання таблиць, графіків, діаграм.

Дослідні роботи. Педагогічна функція пошукових завдань і проектів - в індивідуалізації навчання, розширенні обсягу знань учнів. Дослідні роботи застосовуються в процесі вивчення будь-яких предметів, особливо на факультативах і гурткових заняттях. Учні складають звіти про довготривалі спостереження за розвитком рослин, життям тварин, природними явищами; пишуть огляди науково-популярної літератури, твори на вільну тему; роблять схеми дій приладів, станків, машин; вносять пропозиції по вдосконаленню технологічних процесів.

Розглянуті нами словесні, наочні, та практичні методи діяльності вчителя тісно переплітаються між собою.

Індуктивний метод навчання: викладаються спочатку факти, демонструються досліди, наочні посібники, організується виконання вправ, поступово підводять учнів до узагальнень, визначення понять, формулювання законів і т.д.

Дедуктивний метод навчання: спочатку повідомляють загальне положення, формулу, закон, а потім поступово починають виводити часткові випадки, більш

конкретні завдання.

При використанні індуктивного і дедуктивного методів навчання застосовуються словесні, наочні і практичні методи навчання.

Репродуктивні методи навчання передбачають активне сприймання і запам'ятовування навчального матеріалу, який повідомляється вчителем та іншими джерелами інформації. При цьому використовуються розглянуті раніше словесні, наочні і практичні методи навчання.

Проблемно-пошукові методи навчання передбачають підвищену активність учнів у процесі навчання. Тут також використовуються методи словесні, наочні й практичні.

3. Методи стимулювання - це методи, які спеціально спрямовані на формуванняпозитивних мотивів учіння, стимулюють пізнавальну активність, одночасносприяють збагаченню школярів навчальною інформацією.

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів умовно можна поділити на дві групи:

а) методи формування пізнавальних інтересів учнів: формування пізнавальногоінтересу (використовуються прийоми, які викликають позитивні емоції - образність,цікавість, здивування, моральні переживання); стимулююча роль навчальногоматеріалу (створення ситуації новизни, ритуальності, зв'язку матеріалу з життям);використання пізнавальних ігор; аналіз життєвих ситуацій; створення ситуаціїуспіху в навчанні.

б) методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні: поясненняучням суспільної і особистої значущості учіння: пред'явлення вимог, Дотриманняяких означає виконання ними свого обов'язку: привчання їх до виконання вимог;заохочення їх до сумлінного виконання своїх обов'язків; Оперативний контроль завиконанням вимог і в необхідних випадках вказівка на недоліки, зауваження з тим,щоб викликати більш відповідальне ставлення до навчання.

4. Методи контролю - це сукупність методів, які дають можливість перевіритирівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. До цієї групиметодів належить метод усного контролю.

Етапи усного опитування: постановка вчителем питань (завдань) з урахуванням специфіки предмета і вимог програми; підготовка учнів до відповіді і викладення своїх знань: корекція і самоконтроль викладених знань по ходу відповіді; аналіз і оцінка відповіді.

Перевірочні питання і завдання вчителя можуть бути:

а) репродуктивні, які вимагають відтворення вивченого; б) реконструктивні, які передбачають застосування знань в дещо змінених ситуаціях; в) творчі, які вимагають застосування знань і вмінь у значно змінених (нестандартних) умовах, переносу засвоєних принципів доведення (способів дій) на вирішення більш складних мислительних завдань.

Питання можуть бути: основні, додаткові і допоміжні.

За формою викладу вони бувають: звичайні у власному їх стилі (Які мови є важливими для життя рослин?) і завдання у вигляді проблеми або задачі (Чи можливо, щоб функція була одночасно і прямою і непрямою?).

За формою вираження питання мають бути: логічними, цілеспрямованими, чіткими, зрозумілими і посильними, а їх сукупність - послідовною і систематичною.

У шкільній практиці має місце індивідуальне, фронтальне та ущільнене усне опитування.

Позитивним в усному опитуванні є його гнучкість. Як недолік - займає багато часу; збуджує нервову систему; сміливіші учні "виграють"; різна єдність запитань ставить учнів, які на них відповідають, у різні умови; результати перевірки не зберігаються.

Методи письмового контролю (письмові контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, письмові заліки та ін.).

Позитивне: за короткий проміжок часу можна багатьох перевірити; результати перевірки зберігаються; виявляються і деталі, і неточності у відповіді учнів.

Негативне: забирає багато часу в учителя для перевірки письмових робіт; призводить до зниження грамотності учнів, якщо вчителі не дотримуються вимог єдиного орфографічного режиму.

Тестова перевірка знань (тест - слово англійського походження, Що означає іспит, пробу, випробування). Розрізняють дві групи тестів:

а) розумової обдарованості (інтелекту); б) тести навчальної успішності (спеціально підготовлених завдань для виявлення знань учнів, що потребують коротких відповідей).

У педагогічній літературі тестові завдання, що потребують конструювання відповідей, можна поділити на такі групи:

а) завдання у вигляді питальних або стверджувальних речень, зміст якихвимагає від учня короткої й точної відповіді;

б) завдання, в яких учні повинні заповнити пропуски.

За дидактичним призначенням тести з конструйованими відповідями класифікують так: а) тести на доповнення; б) тести на використання аналогії: в) тести на зміну елементів відповіді.

Тестова і машинна перевірка має такі переваги: а) скорочує час на перевірку; б) ставить до всіх учнів однакові вимоги; в) усуває ефекти суб'єктивізму; г) сприяє дотриманню єдності вимог до оцінки знань; д) об'єктивність оцінки не настроює учня проти вчителя, а на подолання прогалин у знаннях; е) виключає випадковість в оцінці знань; є) стимулює до самооцінки знань; ж) дозволяє статистичну обробку одержаних результатів.

Недоліки цього виду перевірки: а) можна виявити знання фактів, але не здібностей; б) заохочується механічне запам'ятовування, а не роздуми; в) вимагає багато часу для складання програм перевірки.

Графічна перевірка знань учнів. Відповіддю учня в даному випадку є складена ним узагальнена наочна модель, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки у виучуваному об'єкті або їх сукупності. Це можуть бути графічні зображення умови задачі, малюнки, креслення, діаграми, схеми, таблиці.

Графічна перевірка може виступати як самостійний вид або може входити, як органічний елемент, до усної або письмової перевірки.

Програмоване опитування учнів полягає у пред'явленні всім учням стандартних вимог у процесі перевірки. Це забезпечується застосуванням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки може здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів. Простий і поширений спосіб стандартизації опитування в шкільних умовах - застосування перфокарт. Учні записують відповіді на листку паперу (картону) у клітинку, вказуючи по вертикалі номер завдання, а по горизонталі - код відповіді-Після закінчення роботи вчитель порівнює учнівський лист з дешифратором, який накладається на цей лист. Оцінка учневі виводиться за кількістю правильно

вибраних відповідей.

Іспити. Передіспитове повторення навчального матеріалу. Усний іспит: вступна бесіда про порядок його проведення; вміння вчителя вислухати учня; методика постановки додаткових запитань; виправлення помилок, допущених учнем. Письмовий іспит: вступне слово вчителя про порядок литу; створення доброзичливої обстановки; підхід до учнів з "оптимістичною гіпотезою". Оцінка відповіді учня під час іспиту. Річна оцінка.

Самоконтроль і самооцінка. Самоконтроль і самооцінка є важливим способом розумового і морального самовдосконалення особистості. Самоконтроль у процесі перевірки знань і умінь школяра означає усвідомлене регулювання ним своєї діяльності з метою забезпечення таких результатів цієї діяльності, які відповідали б поставленим цілям, пред'явленим вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю яку попередженні помилок, так і в їх виправленні.

Важливий показник сформованості контрольних дій, а значить і самоконтролю -усвідомлення учнями правильності плану діяльності і її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану. Ефективним засобом формування в учнів самоконтролю може бути використання колективних (фронтальних) перевірок у поєднанні з контролем з боку вчителя. У процесі навчання важливо ознайомити учнів з метою виконуваної роботи, вимогами до неї, способами її виконання, прийомами самоконтролю і шляхами їх вдосконалення. У процесі самоконтролю важливу роль відіграють педагогічна оцінка і самооцінка. Від ефективності останньої лежить здатність учня знаходити помилкові дії, попереджувати їх появу і таким чином підвищувати результати самоконтролю.

Самооцінка учня в навчальному процесі - це критичне ставлення до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання власних успіхів у навчанні. Відповідно до самооцінки учнів можна поділити на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють себе, оцінюють себе адекватно. Для формування самоконтролю і самооцінки треба: мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відповідь; організувати в класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів тощо. Для рецензування відповідей можна пропонувати план: а) тема відповіді; б) правильність викладу фактичного матеріалу; в) повнота висвітлення теми; г) послідовність суджень, логічних висновків і узагальнень; д) культура їй; е)загальна оцінка відповіді.

Заслуговує на увагу використання для самоконтролю звукозапису. Прослуховуючи запис власного читання тексту, учень може встановити недоліки в техніці читання, інтонації, артикуляції окремих звуків. За наявності записів окремих тем підручника з іноземної мови учням не важко виявити і виправляти свої мовні огріхи.

На самоперевірку і самооцінку доцільно виносити ту частину знань, умінь і навичок, рівень засвоєння яких легко встановити самим учням. Це - формули, правила, географічні назви, історичні факти, вірші тощо.

Для організації самоконтролю знань учнями їх необхідно ознайомити з нормами і критеріями оцінки знань. При цьому варто звернути увагу, Що помилки можуть бути істотні і менш істотні з огляду на мету контролю.

Результати самоконтролю і самооцінки знань з окремих тем доцільно заносити в класний журнал. Це підсилюватиме їх вагомість, впливатиме на зміцнення відповідальності учнів за навчальну роботу, виховання почуття власної гідності, чесності.

5. Засоби навчання у навчальному процесі: слово вчителя - для передачі знань, слово і дія для формування умінь і навичок; викладаючи новий матеріал, учитель спонукає думати учнів над ним, погоджуватись чи не погоджуватись з думками вчителя, звертатися до нього з питаннями і одержати відповідь; підручник служить учню для відновлення у пам'яті, повторення і закріплення знань, одержаних на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу; одні засоби навчання заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої і ін.); другі - конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці і інший наочний матеріал); треті - виступають у ролі прямих об'єктів вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); четверті - в ролі "посередників" між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії і ін.); п'яті - використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками - навчальними і виробничими (прилади, інструменти, ін.); шості - символічні (знакові) засоби (історичні і географічні карти, графіки, діаграми і т.п.).

Технічні засоби навчання (ТЗШ включають: дидактичну техніку (кінопроектори, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби: екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти, кінокільцівки), фонопосібники (грамзаписи і магнітофонні записи), відеозаписи, радіотелевізійні передачі.

Комплексне використання аудіовізуальних засобів навчання на урокам повинно відповідати таким вимогам: а) врахування пізнавальних закономірностей навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту аудіовізуальними засобами; б) забезпечення органічного поєднання їх зі словами вчителя, а також з іншими засобами навчання; в) відповідність змісту і навчально-виховним завданням уроку; г) врахування можливості застосування різних методичних прийомів, спрямованих на розвиток пізнавальних інтересів учнів і забезпечення міцності засвоєння знань.

Важливо продумати поєднання слова вчителя з ТЗН, можливості використання методичних прийомів, наприклад: а) пояснення, установка на сприймання перед демонструванням (прослідковуванням) окремих елементів комплексу чи комплексу в цілому, бесіда за їх змістом; б) пояснення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобів; в) демонстрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням); г) демонстрування (прослуховування), що супроводжується поясненням (синхронним коментуванням).

При підготовці і проведенні уроку з використанням ТЗН необхідно: а) детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення; в) відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змісту і цілі уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так комплексу в цілому; г) встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді буде проходити вивчення кожного питання теми; д) визначити методи і прийоми для забезпечення активної пізнавальної діяльності учнів, досягнення ними міцного засвоєння знань, умінь і навичок.

Практикують такі поєднання аудіовізуальних засобів: а) статичні екранні і звукові посібники; б) динамічні і статичні екранні; в)динамічні Украйні і звукові; г) динамічні і статичні, екранні, звукові.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система.

Позитивне: сприяє швидкому "входженню" учнів у предмет, який вивчається на уроці; кращі можливості для використання наочності ТЗН і створює умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмету і позакласної виховної роботи з учнями.

Негативне: труднощі у складанні розкладу занять; важко підтримувати санітарний стан у класі; спричинює до зайвих рухів на коридорах.

Комп'ютер у школі. Роль і місце ЕОМ у промисловості, на транспорті, у сфері обслуговування, науці сьогодні настільки великі, що вміти працювати з ними повинен кожен. Все ширшає коло професій, пов'язаних .з комп'ютерами. Школа не може стояти осторонь цієї справи. Якщо узагальнити сучасні уявлення про можливості комп'ютеризації у сфері освіти, то можна виявити таких чотири напрямки використання комп'ютерів: комп'ютер як об'єкт вивчення; комп'ютер як засіб навчання; комп'ютер як складова частина системи управління народною освітою; комп'ютер як елемент методики наукових досліджень.

Комп'ютерна готовність означає: а) ознайомлення з основними сферами застосування комп'ютерів, їх роллю в розвитку суспільства; б) знання будови ЕОМ, принципу її роботи; в) поняття про алгоритми і алгоритмічну мову; г) уміння будувати алгоритми для вирішення завдань; д) уміння користуватися комп'ютерними редакторами; е) уміння складати програми на одній з мов програмування.

Комп'ютер як засіб навчання. За допомогою комп'ютера можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Його можна використати як засіб навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. В обов'язки вчителя при використанні комп'ютера входить проведення вступної і підсумкової бесід за матеріалами уроку, теми, розділу.

Позитивні моменти роботи учнів з ЕОМ:

• підвищення інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формамроботи і причетності до пріоритетного напрямку науково-технічного прогресу;

• індивідуальність навчання: кожен працює в режимі, який його задовольняє;

• об'єктивність контролювання;

• суттєва активізація навчання завдяки найширшому використаннюпривабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змагання учнів з машиноюта самих з собою, прагнення отримати вищу оцінку;

• розширення інформаційного і тестового "репертуарів";

• посилення доступу учнів до "банків інформації", можливість оперативнодіставати необхідні дані в достатньому обсязі.

• Негативні моменти роботи учнів з ЕОМ:

• робота з ЕОМ швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір чи навітьпризводити до розладу нервової системи;

• комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко й образновисловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючилогіку мислення на шкоду збагачення емоційної сфери;

• в умовах автоматизованого навчання прискореними темпами формуютьсяегоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, розширюється

конкурентність, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги;

• інтерес до програми з обмеженою інформативністю швидко падає;

• оскільки діалог з машиною синтаксично збіднений, то нерідко ученьвідчуває себе "дурнішим" за ЕОМ, що з часом може викликати стійкий негативізмдо машини.¹

Спілкування з комп'ютером сприяє розвитку інтелектуального, духовного і морального потенціалу учнів. Так, ЕОМ розвиває такі Якості особистості, як уміння планувати і раціонально будувати трудові операції-точно визначати цілі діяльності. В учнів формуються такі риси характеру, як акуратність, точність і обов'язковість.

6. Оптимальний вибір методів і засобів навчання передбачає врахування: а)мети і завдань уроку; б) обсягу і складності навчального матеріалу: в) мотиваціїнавчання, інтересів і активності учнів; г) рівня підготовленості учнів і їхпрацездатності; д) віку учнів; е) сформованості навчальних умінь і навичок; є)навчальної тренованості, витривалості; ж) часу навчання (осінь, зима, весна, літо, дообіду, після обіду); з) матеріально-технічної бази; і) застосування методів і засобівна попередньому уроці; і) типу і структури уроку; к) взаємин між вчителем іучнями; л) рівня підготовки вчителя.

Рівні прийняття рішення про вибір методів навчання: а) стереотипний підхід; б) рішення типу проб і помилок; в) оптимізоване рішення.

Формування в учителя уміння педагогічної техніки (виразність мови, володіння голосом, жестом, мімікою та ін.).

7. У зарубіжній школі превалюють: використання дослідницьких,експериментальних, пошукових методів навчання; застосування комп'ютерної іобчислювальної техніки та інших ТЗН, наочності; використання рольової і діловоїгри, вирішення конкретних ситуацій; самостійна робота з книгою, комп'ютеромтощо.

Запитання і завдання

1. До якого педагогічного поняття належать способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких засвоюються знання, формуються вміння і навички, розвиваються пізнавальні здібності, формується світогляд?

1. Принципи навчання.

2. Організаційні форми навчання.

3. Структура уроку.

4. Зміст освіти.

5. Правильної відповіді немає.

2. Чи можна вважати аналіз, синтез, індукцію і дедукцію методами навчання ?

1. Можна, тому що вони показують шлях оволодіння знаннями.

2. Аналіз, синтез, індукція і дедукція є основними формами мислення учнів,через які вони оволодівають знаннями, значить це і є методи навчання.

3. Аналіз, синтез, індукція і дедукція є категоріями психології, а не дидактики,тому до методів навчання вони ніякого відношення не мають.

4. Аналіз, синтез, індукція і дедукція є методами логічного мислення, а ненавчання, тому неправильно вважати їх методами навчання.

5. Правильної відповіді немає.

3. Від чого залежить вибір методу навчання?

1. Змісту навчального матеріалу, типу уроку, принципу навчання.

2. Змісту навчального матеріалу, ступеня знайомства учнів з цим матеріалом і їх

Падласий І.Б. Кмп'ютер на уроці //Радянська школа, - 1991. - №8. - с.35.

життєвого досвіду, дидактичного завдання

3. Типу уроку, принципів навчання.

4. Ступеня знайомства учнів з навчальним матеріалом і їх досвіду.

5. Дидактичне завдання, принципи навчання.

4. Які методи належить до групи наочних методів?

1. Графічні роботи, демонстрування, самостійне спостереження.

2. Демонстрування, самостійне спостереження, ілюстрування.

3. Графічні роботи, вправи, лабораторні роботи.

4. Вправи, самостійне спостереження, демонстрування.

5. Лабораторні роботи, вправи, демонстрування.

5. До якої групи включені практичні методи навчання?

1. Демонстрування, самостійні спостереження.

2. Вправи, лабораторні, практичні і дослідні роботи.

3. Робота з книгою, бесіда, графічні роботи.

4. Складання таблиць, робота з контурними картами, бесіда.

5. Правильної відповіді немає.

6. До якої групи входять словесні методи навчання?

6. Бесіда, робота з книгою, лекція.

7. Робота з контурними картами, демонстрування, ілюстрування.

8. Розповідь, пояснення, лекція, бесіда, дискусія, диспут, робота з книгою.

9. Робота з книгою, лабораторні роботи, ілюстрування.

10. Правильної відповіді немає.

7. Чим відрізняються практичні роботи від лабораторних ?

1. Практичні роботи проводяться тільки індивідуально.

2. Практичні роботи проводяться тільки бригадно.

3. Виробничо-цільовою спрямованістю.

4. Формують навички.

5. Правильної відповіді немає.

8. Який з перелічених нижче методів перевірки знань учнів є "зайвим "?

1. Усна перевірка.

2. Письмова перевірка.

3. Фронтальна перевірка.

4. Тестова перевірка.

5. Програмована перевірка.

6. Практична перевірка.

7. Графічна перевірка.

9. Уважно прочитайте підручник VIII класу зі "свого" предмета. Дайтевідповіді на такі запитання;

1. Чи є в підручнику передмова, яка пояснює його мету і завдання?

2. Які прийоми використовує автор підручника для того, щоб активізувати учніву процесі їх роботи з книгою?

3. Які ілюстрації є в книзі і як вони пов'язані з текстом книги?

4. Чи є в кінці параграфів і розділів підручника висновки?

5. Який зовнішній вигляд підручника?

Консультації. Правильні відповіді: 1. 5. У питанні дається визначення методу навчання. 2.4. 3.2. 4.2. 5.2. 6.3. 7.3. 8. Фронтальна перевірка належить не до методів, а форм перевірки.

Рекомендована література; 13; 25;3б; 51.