2.2 Висвітлення духовного життя у повістях

Поставивши в центрі своїх повістей українські народні образи, письменник прагнув якнайповніше і якнайправдивіше показати їх психологію, їх надії і сподівання. З цією метою Гоголь звернувся до скарбниці усної народної поезії, до української пісні, казки, веселого анекдоту. Творче ставлення письменника до цих матеріалів пояснювалося його близькістю до ідейної спрямованості народної творчості і тим, що він ішов в руслі пушкінських традицій. За словами Бєлінського «головний вплив Пушкіна на Гоголя полягав в тій народності, яка за словами самого Гоголя, «полягає не в змалюванні сарафана, але у самому дусі народу»».

Головним для письменника було проникнути з допомогою фольклору в «дух», характер народу і вміння показати навколишнє народними очима. Ним керувало не прагнення блиснути «екзотикою» українського народу і прикрасити свої твори елементами фольклору, а прагнення виразити за допомогою засобів і образів народної поезії психологію народу-творця, що втілює у витворах фантазії свої уявлення про життя, своє розуміння прекрасного, смішного і трагічного.

Особливе місце у творчості М.Гоголя посідає духовна культура українського народу. Надзвичайно сильним аспектом творів української тематики є постулати народної моралі, виразно описані письменником. Відомо, що головними складовими народної моралі споконвічно були повага і любов до вільної праці, шанобливе ставлення до старших, ствердження ідеалів добра, краси, гуманних взаємостосунків, знання свого родоводу; натомість нещадно засуджувалися негативні якості – пияцтво, лінощі, нещирість, злодійство, жадібність, скупість. Саме до цих складових звертається М.Гоголь у своїх творах.

У повісті "Ніч перед Різдвом" Вакула виявляє шану та покору перед Оксаниним батьком, незважаючи на колишні непорозуміння. «Та ще більше здивувався він, коли Вакула розв’язав хустку й поклав перед ним новісіньку шапку й пояс, якого ще не бачено було на селі, а сам упав йому до ніг і сказав благальним голосом:

– Змилуйся, батьку! не гнівайся! ось тобі й нагайка: бий, скільки душа забажає, віддаюсь сам; у всьому каюсь; бий, та не гнівайся тільки!». Проте коваль проявляє цю слабкість не через свою слабкодухість, а через велике і щире почуття кохання до дівчини. Загалом Гоголь вкладає в деяких своїх персонажів зовсім інші риси, навіть протилежні, зокрема і у Вакулу. Окрім втілення людських чеснот та вад в яскравих героях цієї повісті, ми спостерігаємо за такими ж колоритними традиціями. Зокрема за допомогою гумору Гоголь доносить до читача святкування Різдва, його особливості, які збереглись і до сьогодні. А яке ж свято обходиться без жартів і сміху! Сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. Сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до Солохи на вогник.

В «Страшній помсті» автор змальовує народний героїзм, почуття товариськості і колективізму, волелюбності і високий патріотизм. Коваль Вакула – талановитий народний художник, силач і «хлопчина хоч куди» - зберігає почуття власної гідності, спритність і винахідливість навіть у покоях цариці.

Персонажі повісті "Ніч напередодні Івана Купала" Петро та Пидорка втілюють у собі ще один постулат народної моралі – подружню вірність. Так, не бажаючи виходити заміж за іншого, Пидорка ладна зберегти вірність коханому Петрові ціною власного життя: «… будут дьяки петь вместо кобз и сопилок… темная, темная моя будет хата: из кленового дерева, и вместо трубы крест будет стоять на крыше!».

Яскраво описує письменник і елементи родинної обрядовості. У повісті "Вечір напередодні Івана Купала" М.Гоголь відтворює колорит і атмосферу українського весілля, майстерно змальовуючи підготовку до весілля, обов’язкові обрядові елементи, святковий одяг гостей, музичний супровід, традиційні весільні розіграші, ігри, жарти: "... напекли шишок, нашили рушників і хусток, викотили бочку горілки; посадили за стіл молодих; розрізали коровай; брякнули в бандури, цимбали, сопілки, кобзи – і пішла потіха..." .

Персонажі оповідання змальовані у фольклорних традиціях із використанням епітетів, порівнянь; пейзажі ніби доповнюють фантастичний світ, у якому діє нечиста сила. У народному стилі зображено відьму, усі чарівні перетворення й дива. І хоча твір написаний російською мовою, М. Гоголь майстерно передав саме український колорит, цілком виправдано вводячи до тексту українські слова, приказки («свитка, монисто», «бреше, сучий москаль», «Що то вже, як у кого чортма клепки в голові!»).

Неможливо лишитись байдужим і до пісень, що так майстерно введені в текст автором. Вони супроводжують майже всіх героїв, майже у всіх ситуаціях. Автор вміло передає через них стан героїв, пісня стає одним з джерел мовної характеристики дійових осіб. Особливо помітний вплив народної пісні в повісті «Страшна помста». Народна поезія, народне надбання , визначила пісенний, мелодійний ритм розповіді.

Гоголь на сторінках збірки з особливим теплом, любов’ю зображує мальовничу українську природу, характерну для Полтавщини у різні пори року. Ще з самого початку читач заворожений розкішшю літнього дня, з якого починається повість «Сорочинська ярмарка». Решта повістей не менше вражають одухотвореною красою українських пейзажів. Вони допомогли письменнику ще глибше розкрити світ людських почуттів.

Народні вірування та світоглядні уявлення українського народу становлять сюжетну основу більшості повістей циклів "Вечори...". У повістях "Зникла грамота", "Страшна помста", "Ніч напередодні Івана Купала", "Сорочинський ярмарок" автор згадує найпоширеніші: про рай та пекло, потойбічне життя, продаж душі дияволу, нечисту силу, розкриваючи сюжетно-тематичні особливості української міфології. Так, у сюжетній основі повісті "Зникла грамота" лежить поширена в українському фольклорі легенда про те, як простий чоловік осоромив нечисту силу. Повість "Зачароване місце" є переказом легенди про існування таємних підземних скарбів, дібратися до яких можна лише за допомогою нечистої сили. У повісті "Страшна помста" М.Гоголь майстерно оперує фантастичним сюжетом, за допомогою якого відтворює народні уявлення про всеперемагаючу силу світлого над темним, добра над злом, правди над кривдою. А у повісті «Ніч напередодні Івана Купала» Гоголь бере за основу легенду про цвіт папороті і розповідає про зв'язок із нечистою силою. Петро зустрічає Басаврюка і укладає з ним угоду, суть якої в отриманні скарбу. Гоголь через гроші, коштовності та інші матеріальні блага передає слабкість людини. Але він показує, що з цього нічого хорошого не буде, а тільки лихо чекає на наших героїв. На мою думку в цій, як і в інших повістях, Гоголь протиставляє духовне багатство та силу почуттів матеріальному благу та жадібності.

Цикл творів української тематики "Вечори..." М.Гоголя являє собою нове та неперевершене явище у літературі ХІХ століття. Зазначені повісті є своєрідною літературною енциклопедією українського народознавства, зі сторінок якої сучасний читач відчуває весь колорит тогочасної України в динаміці. Талановита і творча переробка народної поезії, світоглядних уявлень, вірувань і традицій українців, надзвичайно тонке розуміння народної психології, майстерне відтворення етнографічних деталей роблять твори письменника нетлінними та завжди актуальними. Можна сказати, що М.Гоголь належить до когорти тих письменників та діячів культури, які сприяли осмисленню національно-культурної самобутності українського народу. На нашу думку, детального висвітлення потребують питання впливу народного образотворчого мистецтва, народного календаря, звичаїв та світоглядних уявлень українців на творчість М.Гоголя.

У Гоголя, у його українських повістях на першому плані народ – його велика поетична душа, його глибокий оптимізм і віра в краще життя.

Любов до України і поетизація українського народу у Миколи Васильовича ніколи не мала націоналістичних рис, вона позбавлена прагнення протиставити український народ російському. Навпаки, саме в його творчості з особливою силою звучав заклик до єднання обох народів.

Висновок

«Вечори на хуторі біля Диканьки» зробили Миколу Гоголя надзвичайно відомим у світовій літературі. Прийшовши в літературу, Гоголь з надзвичайним блиском і силою продовжував розвиток української теми і саме цією стороною відіграв велику роль в історії російської та української літератури. Гоголь немовби закріпив основні для даного етапу в розвиткові української теми, якими були, з одного боку, творче використання українських переказів, легенд, пісень і казок, а з другого – відтворення сучасного побуту та історії українського народу.

В романтичні картини вторгалися реалістичні тенденції, живі образи, сцени реального побуту. В «Сорочинському ярмарку» легенда про «червону свитку» поєднувалася з колоритним зображенням дійсного життя: веселої, строкатої картини ярмарку, торгу циган, реальних образів українських селян. В «Ночі перед Різдвом» комічні сцени залицяння чорта з відьмою або польоту Вакули верхи на нечистому. В інших повістях похмурі фантастичні картини поєднуються з історичними епізодами та героїкою.

Вже в перших своїх творах Гоголь поставив в центрі розповіді народ, показав усе красиве і поетичне в його житті: багату художню фантазію, глибину і силу почуттів, соковитий гумор, тверду волю і життєрадісність.

«Вечорами…» шлях великого письменника тільки починався. Від першого романтичного зображення народного життя він ішов до його глибинного пізнання. Головним для Гоголя було проникнути з допомогою фольклору в «дух», характер народу і вміння показати навколишнє народними очима. Творчо перетворений досвід української народної поезії і літератури Гоголь вносив у російську прозу і тим сприяв дальшому зближенню російської та української культур.

Важливим джерелом творчості для Миколи Васильовича був український фольклор, що дав письменнику можливість визначити мотиви, самі образи, способи зображення дійсності.

Зокрема велике місце в стильових засобах «Вечорів» Гоголя посідає українська народна казка і пісня: побутова, лірична, історична. Особливо помітний вплив народної пісні, історичної думи в повісті «Страшна помста». Народна поезія визначила пісенний, мелодійний ритм розповіді.

І казкові, і пісенні мотиви, і стилістичні засоби народної поезії ніколи не були для Гоголя об’єктом простого наслідування, переспіву. Він вільно комбінує у своїй творчій фантазії мотиви народної творчості, легко змішує пісенний ліризм з комічною розповіддю і розмовною реальною мовою народних персонажів. Він сприймає самий смисл, дух і склад фольклорного матеріалу.

Використанню українського фольклору сприяло саме те, що письменник народився та виріс на Україні. Основу всіх матеріалів, на яких базуються повісті, Гоголь бере з власних спостережень, із народного досвіду, про який йому розповідають рідні. Але він зміг не лише увібрати весь колорит українського народу, але й майстерно показати його усьому світу.