3.1. Соціально-економічні та побутові причини та умови злочинності неповнолітніх.

На думку кримінологів[10, с.16], ступінь соціальної активності у взаємодії із середовищем, здатність протистояти негативним факторам останнього у різних осіб неоднакові. Так, саме по собі неповноліття суттєво обмежує ступінь активності особи. Нерідко види, форми і межі соціальної взаємодії встановлюються дорослими. Підлітки не вибирають собі сім’ю, школу, вихователів, вони не самостійні в соціально-економічному відношенні, тому, як правило, не можуть без допомоги дорослих радикально змінювати свої взаємозв’язки із середовищем (піти з аморальної сім’ї тощо). У силу вікових особливостей підлітки менш критично сприймають зовнішні умови, не завжди взмозі правильно їх оцінити, що також може за певних обставин відобразитися на злочинній поведінці.

Підліток не завжди діє відповідно до норм, що мають цінність у суспільстві. Неповнолітні проходять довгий та тривалий шлях становлення особи, спроможної жити у суспільстві. А життя в свою чергу ставить безліч перешкод перед ними, викликаючи такі життєві ситуації, які вимагають негайного вирішення. Це впливає на формування його поведінки, і здійснює вплив на особу з боку середовища. До того ж у житті виникає досить багато протиріч, які вимагають морального вирішення.

Вплив середовища може бути як соціально-позитивний, так і соціально-негативний. Соціально-негативний вплив проявляється в тому, що у особи закріплюються і посилюються антисоціальні погляди, звички, які містяться в основі правопорушень.

Тому для встановлення причин їх скоєння необхідно розглянути та проаналізувати соціальні умови, які впливають на злочинність. Можливість скоєння правопорушення зростає при несприятливих умовах формування особи неповнолітнього.

Процеси, які відбуваються в Україні, різко змінили соціальне, матеріальне і політичне становище членів нашого суспільства. В останні роки досить загострились такі проблеми, як низький рівень життя, безробіття, відсутність можливостей для покращання житлових умов, матеріальна незабезпеченість.

Соціально-економічні аспекти життя суспільства здійснюють зовнішній вплив на формування механізму злочину, тоді як психологічні і психічні особливості злочинця формують його зсередини, створюючи ніби внутрішній зміст.

Злочин можна охарактеризувати як результат взаємодії зовнішніх обставин та внутрішніх умов, середовища та особи. Зміни в особі проходять під впливом найбільш важливих для людини подразників, що найбільш повно відповідають потребам особи.

Обставини життя, виховання, зокрема ті, які відносять до умов морального виховання, містять у собі дві сторони: з однієї – вони позитивно впливають на формування високих моральних якостей, з іншої – мають негативний вплив. Вони викликають становлення негативних поглядів, звичок та інші негативні явища, які не допомагають особі уникнути криміногенної ситуації [1, C. 137-140].

Саме в підлітковому віці і розпочинається становлення особи. У зв’язку з цим неповнолітній являє собою несформоване і мінливе явище, яке не є стабільним і вони (неповнолітні) досить довго потребують опіки з боку дорослих, які б направляли їх духовний розвиток у правильному руслі, які б допомогли неповнолітньому знайти свій шлях до правильного розуміння істинних цінностей.

Як зазначають соціологи, первинним елементом з формування у підлітка системи поглядів є сім’я. Вона як соціальне утворення виконує певні функції: репродуктивну, виховну, економічну, побутову, первинного соціального контролю, духовно-емоційну, сексуальну функцію, пов’язану з організацією дозвілля.

Репродуктивна функція сім’ї полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволення потреби людини в дітях. Виховна – в соціалізації молодого покоління, підтриманні культурної безперервності суспільства, задоволенні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. Економічна і побутова дозволяють підтримувати фізичне здоров’я членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати господарчо-побутові послуги.

Важливою функцією сім’ї є первинний соціальний контроль. Адже сім’я здійснює первинну моральну регламентацію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності й зобов’язань у стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, старшим і середнім поколіннями, формує і підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім’ї.

Духовно-емоційна функція забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім’ї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку. Функція, пов’язана з організацією дозвілля, забезпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у цій сфері.

Важливою є сексуальна функція сім’ї. Її суспільна роль полягає у реалізації сексуального контролю щодо особи.

Саме сім’я визначає потреби, інтереси особи, риси її характеру, які сприяють або перешкоджають протиправній поведінці. Вона є основою духовного, морального розвитку особи. Якщо хоча б один із членів сім’ї веде аморальний спосіб життя, або це спосіб життя всієї сім’ї, то це безумовно відображається на особистості неповнолітніх, на процесі становлення їх як особистості, як повноцінних членів суспільства.

Характерними рисами сімей, що мають неповнолітних правопорушників, виступають такі характеристики: сім’ї не цінують або мало цінують моральні блага і якості; на перше місце ставлять матеріальні цінності; характеризуються конфліктами і сварками; не мають розвиненої потреби у самостійному придбанні педагогічних знань; у результаті цього, а також низької освіти і культури, є безсилими допомогти дітям правильно орієнтуватися в багатогранності життєвих обставин; намагаються регулювати поведінку дітей шляхом лайки, докорів і покарання.

Найчастіше злочини скоюють так звані “важкі” підлітки, для яких характерний низький рівень пізнавальних і суспільних інтересів. Умовою формування їх особи є негативні сімейні умови, а саме відсутність нормального морального середовища, що виховує егоцентризм та інші негативні якості. Формувати негативне моральне середовище можуть як аморальна поведінка батьків чи родичів, так люблячі його, бажаючі йому добра, але які не мають достатньої педагогічної освіти, культури батьки.

“Важкі” підлітки характеризуються негативним ставленням до навчання, суспільно-корисної праці. Досить часто вони протиставляють себе колективу (клас, школа, навчальний заклад тощо), що посилює існуючі конфліктні відносини [4, c. 95-98].

У більшості випадків конфлікти в сім’ях правопорушників є результатом одночасно декількох факторів сімейного неблагополуччя. Але знову ж таки, сімейне неблагополуччя призводить до злочинної поведінки неповнолітніх тільки у взаємодії з іншими факторами, що пояснює, чому аналогічні несприятливі умови виховання в різних сім’ях не однозначно визначають поведінку дітей.

Для підлітка характерна підвищена потреба у спілкуванні з однолітками, прагнення до самоствердження в їх середовищі, увага до їх думки. Потреба підлітка в спілкуванні та самоствердженні повинна реалізовуватись у сприятливих умовах, на основі соціально корисної ді-яльності. Якщо цього не відбувається, то самоствердження відбувається у підліткових групах, вуличних компаніях і може стати криміногенним фактором. Як стверджує Ю.В. Чуфаровський [11, c. 84], людина засвоює ту лінію поведінки, яка підтримується тим найближчим оточенням, з яким вона контактує, і якщо в ньому переважають думки, позиції і уявлення, що суперечать нормам моралі і права, то, поділяючи їх, індивід вступає в конфлікт з суспільством і законом. Так, спільна злочинна діяльність підлітків здійснює на співучасників значно більший руйнуючий вплив, ніж злочин, скоєний наодинці. Підліток, залучаючись до злочинної групи, піддається швидкій десоціалізації. Тому значну роль у генезисі злочинної поведінки неповнолітніх відіграють групові утворення, які виникають на основі загальних звичок, інтересів, характеру поведінки, і тому орієнтація на такі групи забезпечує реалізацію особистих цінностей та моральних норм їх членів. Група виступає найближчим соціальним середовищем, яке контролює поведінку неповнолітнього, впливає на освіту. Досить часто особисте приноситься в жертву групі.

У групі підлітки легше і швидше досягають виконання злочинних намірів, тому в складі груп скоюються, як правило, такі небезпечні злочини, як зґвалтування, крадіжки, грабежі, розбійні напади, хуліганство.

Взагалі, група як соціальне утворення може посилювати або ослаблювати ті чи інші риси окремої особи. Досить часто особа, яка є членом якоїсь конкретної групи, подавляє в собі прояви, які суперечать думці групи.

Кримінальну направленість групи, на думку кримінологів, характеризує наявність у групі раніше судимих осіб, які не працюють і не навчаються, зловживають алкоголем чи наркотиками, цікавляться азартними іграми, визнаного лідера, його авторитарний стиль управління групою, переважно кримінальна спрямованість такого управління, формування в групі власної субкультури (жаргон, спеціальні клятви, особливий ритуал поведінки та ін.). У подальшому при систематичній злочинній діяльності в групі здійснюється розподіл ролей і функцій при скоєнні злочинів.

У процесі соціалізації особи не останню роль відіграє школа, яка повинна здійснювати моральне, трудове виховання, прищеплювати підліткам повагу до старших, до закону, а також такі риси характеру, як принциповість, доброта, чесність, правдивість, порядність.

У нашій державі знецінено професію вчителя, що призводить до гострої нестачі вчителів, а тим більше висококваліфікованих. За умов глибокої соціально-економічної кризи загальноосвітні школи і профтехучилища далекі від того, що від них вимагається. Частина вчителів має низький рівень культури і професійної підготовки, не користується авторитетом серед учнів. Кращі вчителі переходять до елітних шкіл – ліцеїв, гімназій тощо. Відсутня нова концепція освіти і виховання учнів. Все це відчужує дітей від школи, вони втрачають до неї інтерес [6, c. 93-95].

За результатами опитування, 15 % респондентів у віці від 13 до 15 років стверджують, що до навчання ставляться легковажно, а ще 12 % зазначили, що до навчання ставляться без інтересу. Після школи продовжити навчання виявили бажання 72 %[5, c. 67].

Необхідно також розглянути незайнятість неповнолітніх суспільно корисною працею. Щорічно багато випускників середніх шкіл і профтехучилищ не можуть працевлаштуватись. Нині підприємства відмовляються брати їх на роботу. Не можуть знайти постійної роботи і “відсіяні” зі шкіл. Як наслідок, близько половини неповнолітніх злочинців ніде не вчилися й не працювали. А щодо працюючих неповнолітніх, то говорити про виховний вплив на них з боку трудових колективів сьогодні не доводиться. Для підприємств, що перебувають у скрутному економічному становищі, головне завдання – вижити будь-якими засобами. На жаль, неповнолітні робітники виштовхуються у першу чергу.

Останні роки відбувається різке зростання кількості зареєстрованих злочинів, пов’язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами, що свідчить про поширення наркоманії серед населення. За останні п’ять років число осіб, взятих органами внутрішніх справ на профілактичний облік за немедичне вживання наркотиків, збільшилось у два рази і досягло 100 тис. Особливе занепокоєння викликає ситуація в підлітковому й молодіжному середовищі – майже 90 % споживачів наркотиків становить молодь віком до 30 років, з яких більше 4 тис. – неповнолітні.

Одним із чинників розвитку людини є дозвілля. Саме використовуючи вільний час, людина розвиває свої інтереси, реалізує свої потреби. Дозвілля є важливою сферою життєдіяльності неповнолітніх. За умови його правильної орієнтації проходить фізичний розвиток молодого організму, знімається психічне навантаження, розширюється кругозір, проходить творче збагачення особистості.

Протиправна поведінка неповнолітніх у сфері дозвілля частіше за все пов’язана з незадовільною організацією вільного часу та неналежною організацією його проведення.

За даними анкетування, проведеного серед 100 неповнолітніх, 47 % вільний час проводять з товаришами на дискотеках, у компаніях, 37 % – перед телевізором та за комп’ютерними іграми і лише 14 % у вільний час відвідують музеї, театри, гуртки, читають книги. Науково-пізнавальній, історичній літературі перевагу надає лише 24 % опитаних, інші читають детективну та фантастичну літературу[3, c. 22-23].

Негативну роль у сфері дозвілля відіграє телебачення як найбільш доступний спосіб проведення вільного часу, на якому панує жорстокість і насильство у різноманітних проявах.

Особлива увага кримінологів[8, с.16-29] у боротьбі зі злочинністю звертається на її ранню профілактику, оскільки вона покликана усунути незначні антисуспільні зміни особи підлітків, які ще не стали на шлях злочинів.

Рання профілактика включає оздоровлення умов життя і виховання неповнолітніх, знешкодження джерел антисоціального впливу, корекції особи неповнолітніх з метою відвернення можливості стати на шлях вчинення злочинів.

Боротьбу зі злочинністю неповнолітніх потрібно планувати і проводити на різних рівнях і напрямах, враховуючи різний контингент. Для того щоб боротьба була ефективною, необхідна взаємодія правоохоронних органів і громадськості. Злочинність неповнолітніх – це загальнодержавна проблема, яка потребує якнайшвидшого вирішення[12, c. 46-49].

Вплив соціальних умов, суперечливостей у розвитку суспільства на характер морального формування особистості є вирішальними у поясненні протиправної поведінки неповнолітнього. Процеси та явища економічного, ідеологічного, культурно-виховного характеру, що відбуваються у суспільстві, головним чином і детермінують поведінку дітей і підлітків. Ці процеси у загальній формі визначають умови життя у суспільстві, надають своєрідності (залежно від контингенту, території та ін.) діяльності по вихованню і навчанню неповнолітніх, формуючи їх особистість.

Процеси і явища соціальної дійсності, що створюють негативні умови для життя і виховання неповнолітніх та сприяють скоєнню ними злочинів, вивчались вченими досить ретельно. До них, наприклад, у різні роки були віднесені наступні: значна соціальна диференційованість неповнолітнього населення за рівнем матеріального забезпечення, соціальним статусом (в тому числі й за походженням); порушення принципів оплати праці, споживання грошових і матеріальних благ; процес розпаду сім'ї, що супроводжується суттєвою зміною традиційного ставлення до виховання неповнолітніх; алкоголізм, нервово-психічні та хронічні захворювання батьків та інших осіб, що відповідають за виховання дітей та підлітків; низька правова свідомість батьків та дітей і багато іншого.

Для встановлення причин та умов злочинності неповнолітніх та для розроблення заходів профілактичного впливу має велике значення вивчення осіб неповнолітніх правопорушників, їх ставлення до праці і навчання, сімейного стану та інше. Особливу увагу слід приділити виявленню і вивченню осіб неповнолітніх, які покинули школу і не працюють. Відсоток таких неповнолітніх серед правопорушників звичайно буває дуже великим. Вивчення цього контингенту дозволяє виявити більш уразливі місця виховання у школах та сім'ях.

В Україні до більш криміногенних факторів у соціально-економічній сфері належать: прожитковий рівень, який є нижчим за рівень забезпечення фізіологічного виживання; поляризація населення за рівнем доходів; безробіття. Розглянемо ці проблеми докладніше.

По-перше, сучасне українське суспільство розділилося на дві частини - бідних та багатих, соціальна нерівність між якими поглиблюється. Низький прожитковий рівень у сім'ях неповнолітніх, де проживають двоє батьків, один із яких не працює, де батьки не можуть забезпечити необхідним своїх дітей, за даними проведеного анкетування неповнолітніх (у містах України) мав місце у 70 % сімей.

За даними, які наводяться в юридичній літературі, рівень життя 28% громадян України відповідає категорії бідності. Середня величина витрат на життя у тих, хто належить до розряду бідняків, на 25 % нижче вирахуваної межі бідності. Понад 70 % працюючих отримують заробітну плату нижче прожиткового мінімуму, а кожен четвертий - нижче межі бідності. Насамперед, такий відсоток характеризує матеріальний та побутовий стан сімей і, зокрема, їх низький рівень, що визначається категорією «бідність», а також неспроможністю через брак коштів підтримувати навіть той спосіб життя, який мінімально забезпечує життєздатність тих родин за існуючих умов[28, c. 11].

На мою думку, ситуація має такі наслідки:

• більша частка неповнолітніх осіб, які вчиняють суспільнонебезпечні діяння, що формально носять ознаки злочинів, проживає у сім'ях із низьким або дуже низьким рівнем матеріального статку. Таких родин у наш «перехідний» час в Україні стало набагато більше, ніж у «застійні» часи Радянського Союзу;

• протягом останніх років в Україні погіршилися кількісні та якісні показники харчування. Різке зниження купівельної спроможності більшості населення позначилося на продовольчому споживанні двома важливими показниками: по-перше, населення було змушене вдвічі збільшити частину продовольчих витрат у сімейному бюджеті - з 33 % у 1991 р. до 68 % у 2006 p.; по-друге, збільшення продовольчих витрат у сімейних бюджетах та зростання виробництва продовольства для власних потреб не змогли втримати докризовий рівень продовольчого споживання;

• постійний дефіцит грошей у сім'ях, несвоєчасна виплата заробітної плати, стипендій та пенсій у сім'ях, де проживають неповнолітні (частка таких сімей становить 70 % сімей, що беруться до уваги у рамках злочинності неповнолітніх) зумовлює спрямованість до корисливих посягань, вчинених підлітками. Найчастіше їх діяння спрямовані на викрадення продуктів харчування із складів, їдалень, магазинів та підсобних приміщень, із підвалів, присадибних ділянок. Інший поширений предмет розкрадань - побутова техніка, одяг, товари господарського призначення[17, c. 315-320].

Слід зазначити, що стандарт потреб у неповнолітніх достатньо високий, про що свідчать результати проведеного нами анкетування: у закладах середньої освіти (школах, гімназіях, ліцеях) 82 % неповнолітніх віком від 14 до 16 років виявили прагнення володіти сучасними предметами електроніки, засобами мобільного зв'язку та мати сучасний зовнішній вигляд. Бажання придбати вищезазначені предмети підштовхує неповнолітніх до нелегального або напівлегального, а головне швидкого, «заробітку». Отже, на протиправну поведінку неповнолітніх впливають не тільки матеріальні труднощі в сім'ях, а й потреби підлітків, що значно перевищують можливості батьків.

Скоєння злочинів неповнолітніми з корисливих мотивів - це не менш ганебне явище, ніж кримінально каране насильство щодо неповнолітніх у сім'ях. Це теж аморальний, безправний стан, але вже у масштабах не родини, а держави. Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про те, що за матеріальної скрути в декілька разів зростає кількість неповнолітніх, які змушені здобувати собі засоби для існування шляхом вчинення злочинів. Тому не випадково, що і в Україні серед неповнолітніх, притягнутих до кримінальної відповідальності, питома вага непрацюючих та тих, хто не навчався, досягла майже 70 %. На жаль, відповідні дані, які б відображали вплив на злочинність матеріальних детермінант у вітчизняній статистиці відсутні.

Активний вплив на протиправну поведінку неповнолітніх справляє безробіття. Безробіття у сім'ях, де проживають неповнолітні, призводить до виїзду батьків за кордон. Про це повідомило 70 % опитаних. Такий високий показник є умовою кризового загострення економічного стану, у якому перебуває держава в цілому, та неефективної дії влади щодо протидії злочинності. За даними опитування «Життєві шляхи населення України» у 2000 р. трудові поїздки за межі країни здійснили у 8 областях України 83 тис. осіб. Істотно збільшилася кількість осіб, які виїжджали за кордон на роботу, з них 19,8 % були залучені до так званого економічного туризму. Крім того, під час опитування виявлено, що на березень 2006 р. 58,9 тис. жителів регіонів віком 15-28 років, відповідно до повідомлень їх родичів, тимчасово були відсутні в місці постійного проживання не менше, як 3 місяці, займаючись трудовою діяльністю за межами державні.

Дослідивши проблему безробіття в Україні, В. Шакун зробив висновок, що «однією з умов соціально-економічних проблем, які з'явились в Україні в останнє десятиріччя, є імпульсивне та фактично неконтрольоване зростання маси молоді, яка не бере участі у трудовому процесі, не виконує своїх суспільно необхідних функцій, не має чітко визначеного соціального статусу та необхідних фінансових джерел забезпечення потреб особистої життєдіяльності».

За станом на 1 січня 2006 р. частка безробітної молоді в Україні становила 29 % усіх офіційно зареєстрованих безробітних. Рівень офіційного безробіття серед молоді постійно зростає. На початок 2006 p., порівняно з 1995 p., він виріс майже вії разів, хоча протягом 2005 р. цей рівень скоротився на 38,7 тис. осіб.

Незважаючи на такі високі показники безробіття в Україні, яке зумовлене економічною кризою в державі, слід відзначити й позитивні зміни. Під час літніх канікул найбільш активно залучалися до нерегламентованої діяльності підлітки у другому та третьому кварталах (травень-вересень) року: 17 % підлітків мали основну роботу, в цей час збільшується як частка старшокласників та студентів, які активно шукають роботу, так і кількість тимчасових робочих місць, передусім у сільському господарстві, сфері торгівлі та сервісу.

Викладене свідчить, що злочинність неповнолітніх в Україні - це феномен, пов'язаний із суперечливими процесами, які відбуваються в економіці та соціальній сфері. Особливістю злочинності неповнолітніх в Україні є ще й окремі тенденції, що складаються під впливом соціально-психологічних чинників. Це, передусім, такі:

• втрата значною частиною молоді загальновизнаних людських ідеалів у сфері соціального життя;

• втрата поваги та довіри до правоохоронних органів значною частиною молоді;

• релігійна нетерпимість;

• пияцтво;

• наркоманія, токсикоманія;

• правовий нігілізм[2, c. 9-13].

У кримінологічній літературі[11, с.24] закріпилось інтегроване визначення детермінації злочинності неповнолітніх як «витрат виховання», яке обумовлене економічними, ідеологічними, правовими та іншими заходами, що здійснюються у державі. Цей висновок дозволяє розглядати причини і умови правопорушень головним чином у плані виявлення негативних сторін взаємодії соціального мікросередовища і особистих якостей індивіда.

Формування особи також ґрунтується на базі природних задатків у відповідності з фізіологічним і психічним розвитком індивіда при домінуючому впливі таких соціальних факторів, як соціально-економічні умови, культурне оточення, сім'я, дошкільні заклади, школи, колектив за місцем роботи або навчання тощо.

Деякі вчені [10, с.11-20] відносять до чинників, які обумовлюють злочинну поведінку неповнолітніх, наступне: негативний вплив сім'ї; недоліки у шкільному вихованні; незайнятість суспільною працею; негативний вплив мікросередовища; вади у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх.

Цей список можна поповнити такими чинниками:

— недостатня увага, а то й безпосередня зневага з боку держави і громадськості до проблем неповнолітніх взагалі й злочинності серед останніх зокрема;

— підбурювання з боку дорослих до вчинення злочинів;

— негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильства, збоченого сексу, наркотизації і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності, проституції;

— бездоглядність і відсутність належного контролю з боку відповідних служб і органів та родини за поведінкою, зв'язками і характером того, як підліток проводить час;

— бездоглядність майбутніх неповнолітніх потерпілих, яка сприяє створенню ситуацій і приводів для злочинів проти них;

— недоліки у системі правового виховання підлітків; недоліки у системі працевлаштування неповнолітніх; в організації їх дозвілля; у діяльності органів, які зобов'язані провадити безпосередню роботу з профілактики злочинності неповнолітніх і насамперед на рівні індивідуальної профілактики злочинів.

При проведенні комплексного дослідження злочинності неповнолітніх треба приділити увагу вивченню наведених вище чинників їх злочинної поведінки та передусім — впливу сім'ї на поведінку неповнолітніх. На мій погляд, сім'я займає центральне місце у формуванні особи неповнолітнього. Сім'я — це перший колектив. Вона надає дитині уявлення про життєві цінності, про те, що потрібно знати і як себе поводити. Вплив сім'ї на виховання дітей не можна замінити іншими заходами виховання. Тому дошкільні установи, школи та інші організації, які так чи інакше виконують функції по вихованню дітей, повинні тільки поповнювати сімейне виховання.

Навпаки, відсутність виховання дітей в сім'ї, дитсадку та школі призводить до бродяжництва і бездоглядності, які, в свою чергу, є умовами, що сприяють скоєнню неповнолітніми злочинів та інших правопорушень. Бродяжництво неповнолітніх було і під час існування Радянського Союзу, але після його розпаду в країнах СНД воно набуло такого рівня, яке існувало у перші роки радянської влади — до масової бездоглядності [8, c. 256-270].

Бездоглядність дітей — загальна умова, що сприяє скоєнню неповнолітніми правопорушень. Як правило, вона властива сім'ям, що ведуть антисуспільний, аморальний спосіб життя. Бездоглядними слід вважати неповнолітніх, які не забезпечені належним наглядом за їх поведінкою і способом життя з боку батьків та осіб, що їх заміняють, у зв'язку з неблагополуччям сім'ї, аморальною поведінкою батьків, невиконанням ними зобов'язань щодо виховання дитини та іншими причинами, якщо відсутність нагляду з боку батьків не поповнюється заходами державної та суспільної допомоги.

Вивчення всіх випадків бездоглядності дітей допоможе виявити найбільш уразливі місця у виховній роботі з підлітками, обрати правильний напрям профілактичної роботи, дозволить зробити обґрунтовані висновки й про інші (не тільки сімейні) умови, що негативно впливають на підлітків. Такими умовами також є недоліки виховної діяльності у школах, відсутність роботи з так званими «важкими підлітками».

Якщо результати дослідження у районі засвідчать, що серед правопорушників великий відсоток школярів, особи, які проводять дослідження, мають ознайомитись з умовами шкільного виховання дітей, встановити, як школи впливають на їх поведінку. Необхідно виявляти школи, де розповсюджені правопорушення серед учнів, вивчати умови, що сприяють цьому. За результатами дослідження шкіл, бесід, проведених з викладачами, учнями, батьками, членами батьківських комітетів, можна зробити висновок про позитивні сторони та недоліки у організації виховної та навчальної роботи у школах.

Також для вивчення причин злочинності неповнолітніх і розроблення профілактичних заходів необхідно ознайомитись з даними органів Міністерства охорони здоров'я щодо дітей, які знаходяться у сім'ях алкоголіків та наркоманів, встановити, які заходи застосовувались для вилучення їх із вказаних сімей, встановити розповсюдженість і вид психологічних захворювань та розладів у неповнолітніх, що скоювали злочини та інші правопорушення, кількість неповнолітніх алкоголіків.

Узагальнення даних статистики і вивчення умов виховання дітей та їх занять можуть дати підстави і для перевірки організації культурного дозвілля неповнолітніх взагалі та особливо за місцем проживання. Середовище та умови, у яких перебувають підлітки після навчання та роботи, також впливають на їх поведінку. Слід проаналізувати діяльність клубів дитячої творчості, спортивних клубів та інших установ позашкільного виховання, розташованих у районі.

Про вплив родини на злочинність неповнолітніх говориться в багатьох роботах юристів, психологів, соціологів, практичних працівників. До важких наслідків недоліків сімейного виховання ставляться злочинність, алкоголізм, наркоманія й інші патологічні явища, джерелом яких у більшості випадків стали обставини, що оточували дитину в родині. Внесок таких родин у злочинність неповнолітніх по деяких підрахунках становить 30-35%. У різні роки по різних регіонах країни в неповнолітніх злочинців відсутність одного з батьків фіксувалося значно частіше (в 2 рази), ніж у підлітків, які злочинів не робили. Із числа підлітків, що зробили повторний злочин, 46% виховувалися в неповній родині.

Алкогольні напої неповнолітні правопорушники починають вживати з 13-16 років. Про це вони довідуються в набагато більше ранньому віці й, як правило, у родині. Серед неповнолітніх, що вчинили злочини, понад 42% уже раніше вживали алкоголь і на момент вчинення злочину перебували в стані алкогольного сп’яніння. Майже кожний другий з них вживав алкоголь ще до арешту; при цьому 14% уперше вжили спиртні напої з батьками, родичами. 36 % неповнолітніх правопорушників виховувалися в родинах, у яких батьки й родичі були особами раніше засудженими. Опитування вихованців колоній показують, що кожний сьомий почав курити в першому або другому класі, вживати алкогольні напої - трохи пізніше, через два-три роки, причому в 67% випадків – у будинку, у колі родини, родичів[28, c. 12].

При цьому підкреслюється, що в родинах з девіантною поведінкою (поведінкою, що відхиляється від норм, соціально небезпечна) відсутній емоційний контакт дитини з обома батьками або з одним з них, у випадку із хлопчиками - з батьком (приблизно 75% від всіх вивчених родин). Це породжує значне зниження рівня взаєморозуміння, не говорячи вже про яке-небудь співробітництво між самими батьками (60% родин) [16, c. 132-137].

Під час встановлення причин правопорушень неповнолітніх слід вивчити стан працевлаштування підлітків у районі і вивчити умови праці та виховання неповнолітніх на підприємствах. Відомо, яке велике значення у справі виховання молоді має праця і ділова атмосфера на підприємстві. У п. 2 розділу III Закону «Про сприяння соціальному становленню розвитку молоді в Україні» записано: «Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах». Але на сьогодні постає нагальна проблема працевлаштування неповнолітніх, які закінчили середні школи та профтехучилища, і тих неповнолітніх, які «відсіяні» зі шкіл.

Існує і так звана сімейна злочинність, коли підлітки втягуються у злочинну діяльність членами родини, у тому числі батьками, і не тільки у жебрацтво, а й у крадіжки, проституцію тощо. В Україні ще не виявлено таких випадків, які мали місце в США, коли батько заразив малолітнього сина СНІДом з метою одержання матеріальної допомоги. Але статистична картина злочинності неповнолітніх в Україні у 2007р. не є заспокійливою.

За станом на 2007р. кількість засуджених неповнолітніх, які на момент вчинення злочину виховувались у неповних сім'ях, становила 42 %. Протягом року постійно збільшувалася кількість засуджених неповнолітніх, які виховувалися поза сім'єю, наприклад, в інтернатах, дитячих будинках. За даними директора благодійного фонду «Малятко», 40 % випускників інтернату потрапляють у виправно-трудові установи, 40 % - зловживають спиртними напоями, 10 % - закінчують життя самогубством і тільки 10 % відносно успішно влаштувалися[15, c. 65-66].

У соціально-психологічному факторному комплексі злочинності неповнолітніх в Україні вбачається втрата поваги та довіри до правоохоронних органів. Дослідження кримінологів кінця 90-х років показало, що у свідомості людей міцно укріпилася недовіра до правоохоронних органів, люди почали уникати звернення до них за допомогою при порушенні своїх прав та законних інтересів.

Аналіз динаміки злочинності неповнолітніх в Україні за останній період свідчить про її залежність від загальносоціальних причин та умов злочинності в цілому. До середини 60-х років спостерігалися відносно стійка тенденція зниження злочинності, позитивні зміни в усіх сферах життя суспільства, однак починаючи з 1970 р. (як тільки економічне життя стало давати збій) проблема злочинності неповнолітніх набуває все більшої гостроти.

Таким чином, найсуттєвішою причиною злочинної поведінки неповнолітніх є недоліки у вихованні. Основна роль у процесі виховання належить сім'ї, яка є одним із суб'єктів ранньої профілактики. В сім'ї формуються потреби особи, її інтереси, моральні якості.

На виховний потенціал сім'ї впливають характеристики, пов'язані зі структурою сім'ї, рівнем освіти, морально-психологічним кліматом, зайнятістю, матеріальним достатком тощо, тобто чинники, що сприяють всебічному розвитку дітей.

Негативний вплив на виховання підлітка мають такі явища, як пияцтво одного з батьків або й двох, бійки, скандали між ними, вчинення злочинів членами сім'ї, ведення ними аморального способу життя. Тому, здійснюючи ранню профілактику злочинності неповнолітніх, слід якомога раніше виключити негативний вплив сім'ї.

Проаналізовані нами причини та умови злочинності неповнолітніх свідчать про необхідність розроблення комплексу запобіжних заходів загальносоціального рівня, які повинні враховуватись державою у процесі оптимізації умов суспільного життя в Україні.

Це набуває особливої актуальності у сучасний період, коли змінилася система влади в Україні та будуть здійснюватися заходи, спрямовані на зміну підходів до побудови дійсно демократичної держави[23, c. 49-50].