Висновки по роботі

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Питання захисту прав людини тісно пов'язане з обсягом повноважень суду — єдиного органу в державі, до компетенції якого Конституцією віднесено здійснення правосуддя.

Європейська спільнота, заклавши фундаментальні основи прав людини, постійно вдосконалює і розширює теоретичні засади та механізми практичної реалізації, які стають обов'язковими і для України. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 p., що стала складовою частиною правової системи. Таким чином, Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини. У зв'язку з цим виникла потреба звернути більшу увагу на ті аспекти діяльності національної судової системи, які можуть викликати негативні рішення Європейського суду з прав людини щодо державних органів.

Останнім часом Європейський Суд набув особливої актуальності, що, перш за все, обумовлено розглядом таких гучних справ, як «Луценко проти України» та «Тимошенко проти України». Тема Страсбургського суду все частіше висвітлюється у засобах масової інформації. З кожним роком її актуальність не зменшується, а навпаки зростає. Європейський Суд в наш час став надійним інструментом захисту прав громадян, які втратили надію на правосуддя в Україниі.

Сьогодні досить актуальним є питання впливу практики Європейського суду на національне законодавство України. Але вплив практики Європейського суду з прав людини на кримінально-виконавче право наразі ще не вивчається. А дарма, бо це могло б допомогти практичним працівникам у вирішенні складних питань, регламентація яких національним законодавством розроблена недостатньо, що тягне за собою порушення прав людини та постановлення Європейським судом рішень проти України.

Для звернення до Європейського Суду громадянин повинен надіслати поштою заяву, яка відповідає вимогам правил 47 Регламенту Суду. Після цього завник має своєчасно і сумлінно відповідати на листи Секретаріату Суду. Також необхідно пам’ятати, що звернення до суду можливе лише після вичерпання всіх способів національного захисту своїх прав, не пізніше 6 місяців з дня винесення остаточного рішення національною інстанцією.

Перш , ніж скарга буде подана до Суду , необхідно суворе дотримуватися  кількох неодмінних умов. Серед яких є:  

1.Предметом скарги можуть бути тільки права і свободи, які гарантуються конвенцією або її протоколами.

Перелік цих прав є досить широким, але цікаво те, що  в ньому відсутні  деякі права , відомі нашому і новітньому конституційному законодавстві.

Зокрема , Конституція України (глава 2 , «Права і свободи людини і громадянина» ), охоплюючи всі права людини, про які говорить конвенція, називає і деякі інші, наприклад, ті, хто працює,мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів,кожен, хто працює, має право на відпочинок,на соціальне забезпечення та ін.   Ці права закріплені в іншій конвенції Ради Європи Європейської соціальної хартії , однак юрисдикція Європейського суду заснована виключно на конвенції про захист прав людини та основних свобод .

2. Відповідно до статті 34 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод , Суд  може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб , які стверджують , що заяви про порушення з боку держав-учасниць конвенціїїх прав , визнаних у конвенції або в протоколах до неї. Це означає те, що заявнику необов'язково бути громадянином держави - члена Ради Європи або взагалі громадянином держави, на яку він подає скаргу .Найчастіше при розгляді скарг Суду доводиться мати справу з так званими прямими (безпосередніми ) жертвами : звертається особа сама безпосередньо, яка стала жертвою порушення його права.

Важливою функцією Європейського суду є забезпечувати неухильне дотримання і виконання норм конвенції її державами учасницями . Він здійснює це завдання шляхом розгляду і вирішення саме якихось конкретних справ, прийнятих ним до провадження на основі індивідуальних скарг, поданих:

• фізичною особою;

• групою осіб 

•  неурядовою організацією . 

Розгляд справ у Європейському Суді відбуається письмово, що не потребує особистої присутності заявника, часто у розгляді справ Судом приймають участь представники сторін. Голова Суду у деяких випадках може залучити до справи третіх осіб, які не є сторонами у справі (це можуть бути окремі громадяни або громадські організації країни проти якої розглядається справа.) Також Суд може виступити у якості посередника для забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини. Якщо рішення було винесено однією з Палат, то кожна зі сторін протягом 3 місяців може передати справу на розгляд до Великої Палати.

Рішення Європейського Суду носять рекомендаційний характер для держав-учасниць Ради Європи, оскільки Суд не має компетенції стосовно перегляду або скасування рішення національних судів, він лише дає висновок чи порушені права чи ні, і водночас його рішення є обов’язковими, оскільки їх невиконання може стати причиною зупинення або припинення членства нашої держави у Раді Європи. Нагляд за виконанням рішень покладено на Комітет міністрів Ради Європи.

Базовим законодавчим актом, який регулює механізм виконання Україною рішень Суду, є Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Виконання будь-якого Рішення Суду здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

На жаль, сьогодні дуже багато пересічних громадян залишають невикористаним своє право на звернення до Європейського Суду, не дивлячись на те, що просліджується тенденція збільшення винесених рішень проти України. Але їх могло бути більше, якщо громадяни нашої держави мали кращий рівень правової свідомісті, адже Європейський Суд залишається єдиним органом, де порушене право може бути поновлено. При цьому, приклади звернення до нього навіть колишніх перших осіб держави показують, що цей орган правосуддя є по-справжньому авторитетною, транспарентною та дієздатною судовою інституцією.