Питання для самоконтролю

1. Яким чином здійснюється нормативно-правове регулювання оплати праці?

2. Що являє собою механізм регулювання оплати праці?

3. Визначте роль держави в системі соціально-трудових відносин.

4. Охарактеризуйте систему договірного регулювання оплати праці.

5. Які напрями діяльності регулює колективний договір?

6. Визначте принципи колективно-договірного регулювання.

7. Що являє собою Положення про оплату праці?

8. Визначте етапи розробки Положення про оплату праці.

9. Які елементи преміальної системи включає в себе Положення про преміювання персоналу?

10. Охарактеризуйте умови ефективного функціонування преміальної системи.

11. Визначте напрями вдосконалення механізму регулювання оплати праці.

Завдання до самостійної роботи

1. Опрацюйте теоретичний матеріал за темою, основні поняття і терміни.

2. Спроектуйте практичну ситуацію із використанням матеріалу теми. Обґрунтуйте її вирішення.

Термінологічний словник ключових понять

Механізм регулювання оплати праці – це сукупність законодавчих та інших нормативних актів та інститутів, що діють на їх основі.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Колективний договір - двостороння угода, локальний акт соціального партнерства між працівниками та роботодавцем.

Рекомендована література

[3, 5, 6, 7, 11, 13, 14, 16, 18, 33, 36]

ТЕМА 14. НЕМАТЕРІАЛЬНА МОТИВАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ

План вивчення теми

1. Система нематеріальної мотивації та механізм її формування.

2. Моральна мотивація.

3. Організаційна (статусна і трудова) мотивація.

4. Стимулювання вільним часом.

Навчальні цілі

Згадати сутність та основні напрями нематеріальної мотивації трудової діяльності; вивчити методику застосування інструментів статусного, трудового та морального заохочення; ознайомитися із організацією корпоративних та командо утворюючих заходів, методами регулювання взаємовідносин в колективі, управління кар’єрою та залучення персоналу до процесу управління; вивчити порядок і напрями заохочення працівників вільним часом.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Щодо першого питання теми – тут слід згадати, що нематеріальна мотивація базується на знаннях психологічних основ поведінки людини в процесі праці та задоволенні вищих потреб. У якості нематеріальних стимулів можуть розглядатися усі стимули, окрім прямих та непрямих матеріальних. Основні напрями нематеріальної мотивації – моральна, організаційна (статусна і трудова), заохочення вільним часом. Відповідно до цих напрямів розрізняють методи заохочення, які в свою чергу конкретизуються у вигляді інструментів.

Серед методів та інструментів нематеріального заохочення, що активно використовуються у практиці мотивації вітчизняних та зарубіжних підприємств, широко розповсюджені наступні:

• офіційне визнання заслуг (моральна мотивація);

• надання можливостей для творчості (моральна / статусна мотивація);

• залучення працівників до управління (напрям виробничої демократії, трудова мотивація);

• зміна статусу працівників (статусна мотивація);

• покращення умов праці та режиму роботи (трудова мотивація);

• удосконалення стилю керівництва та методів управління (моральна мотивація);

• формування організаційної культури (моральна мотивація).

Формування та впровадження системи нематеріальної мотивації проходить наступні етапи:

1. Підготовчий етап: визначення мети, завдань, програми мотивації, обговорення.

2. Діагностика та аналіз ключових потреб і мотивів працівників.

3. Вибір ефективних нематеріальних стимулів для формування мотиваційного механізму персоналу.

4. Практичне впровадження системи нематеріальної мотивації.

5. Оцінка ефективності системи мотивації (моніторинг).

В процесі вивчення другого питання необхідно засвоїти, що моральні стимули трудової діяльності засновані на моральних спонуканнях до праці та в організації представляють собою різні форми суспільної оцінки досягнень та заслуг працівника (колективу).

Моральна мотивація формується за допомогою використання наступних методів:

• систематичне інформування персоналу;

• офіційне визнання заслуг (нагородження);

• організація корпоративних заходів (в т.ч. командо утворення);

• регулювання взаємовідносин у колективі.

Організаційна мотивація (третє питання теми) формується за рахунок використання трудових і статусних елементів. Так, інструментами трудової мотивації є: підвищення якості трудового життя, залучення персоналу до процесу управління, організація трудових змагань. Інструментами статусної мотивації є заходи управління діловою кар’єрою, що мають на меті: планування індивідуального професійного розвитку та посадового переміщення; організацію отримання необхідного рівня професійної підготовки; активізацію діяльності персоналу з метою спонукання до розкриття свого потенціалу та формування мотиваційного середовища; аналіз та оцінку результатів діяльності, а також особистих професійних якостей; контроль за діяльністю працівників, їх професійним та посадовим зростанням.

В процесі вивчення четвертого питання необхідно врахувати, що суть заохочення вільним часом полягає у наданні працівникові реальних можливостей у реалізації професійних інтересів з урахуванням його особистого життя. Даний вид стимулювання формує відповідну мотивацію працівника. Мета стимулювання вільним часом – заохочення працівників за високу продуктивність праці та трудову віддачу шляхом створення особливих умов зайнятості, серед яких основне місце займають надання додаткового часу відпочинку, встановлення гнучких графіків роботи, застосування гнучких форм зайнятості.

Надання додаткового часу відпочинку являє собою встановлення додаткового неробочого часу працівникові. Цей час може надаватися одноразово (наприклад, один додатковий неробочий день у певний період часу) або з установленою роботодавцем тривалістю та періодичністю (наприклад, додаткова відпустка один раз на рік).

Гнучкі режими робочого часу можуть мати вигляд гнучкого робочого року, тижня, дня (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5