22.4. Наймана праця і революція у трудових відносинах

Історично початковою формою залучення трудящих до праці на капіталістичному підприємстві було наймання робочої сили через неорганізований і незахищений державою ринок праці. За таких обставин капіталіст був провідною фігурою в найманні робітника, він диктував умови праці, тривалість робочого дня, інтенсивність праці, рівень заробітної плати.

Такому становищу найманої праці на капіталістичному підприємстві та в суспільстві сприяла сама держава, яка в боротьбі між робітниками і підприємцями завжди, аж до 30-х рр. XX ст., стояла на боці останніх, довгий час забороняла створення робітниками професійних спілок, укладання колективних договорів, застосування страйків тощо.

Революція у відносинах найманої праці почалася в 30-х рр. XX ст. «зверху», за ініціативою американського президента Ф. Рузвельта в процесі здійснення ним “ нового курсу”. Складовими цього курсу були:

• права робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів;

• уведення мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю;

• прийняття закону про соціальне страхування;

• право робітників на проведення страйків.

Колективний договір укладається на основі чинних законів, прийнятих сторонами (найманим персоналом і власником або його представником) зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір дає трудовому колективу законну основу для захисту своїх інтересів шляхом послаблення особистої диктатури власника чи уповноваженої ним особи.

Профспілки і ринок праці. Профспілка є породженням капіталізму, формою організації трудящих на професійній основі з тим, щоб захищати свої інтереси і права як перед капіталістами, так і перед державою, якщо остання ігнорує права трудящих. Організація трудящих у професійні спілки дає їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні тенденції корпорацій монополістичного чи олігопольного типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці. Унаслідок цього формується двостороння монополія. Двостороння монополія — це ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).

Державне регулювання заробітної плати. Важливим аспектом революції в трудових відносинах є введення державою мінімальної заробітної плати, яка, як правило, коливається в межах 40—50 % середньої заробітної плати, потужного пенсійного забезпечення, допомоги по безробіттю тощо. Ці зрушення в трудових відносинах є водночас показником активної участі сучасної держави в регулюванні оплати найманої праці, створенні політичних, правових та інших умов, для того щоб заробітна плата робітника відповідала величині створеного ним граничного продукту і конкурентній заробітній платі.

22.5. Еволюція і перспективи розвитку сучасного капіталізму

Соціально-економічною основою економічної системи є відносини власності. У сучасній «змішаній економіці» взаємодіють різні типи, види та форми власності. Пануючою є капіталістична власність на засоби виробництва, але не індивідуальна, а групова або акціонерна. Сучасний розвиток продуктивних сил у більшості галузей об'єктивно вимагає колективної та суспільної (державної) власності. Ядром сучасних економічних відносин є, з одного боку капіталістична акціонерна (групова) власність, яка визначає якісно нові відносини між найманою працею і капіталом, а з іншого — панівна роль у приватному секторі монополій та фінансових магнатів.

Змінюється як юридична форма акціонерної (корпоративної) власності, тому що співвласниками її стають усі акціонери певної фірми (це десятки або сотні тисяч осіб на відміну від однієї особи або декількох), так і її економічний зміст — виробництво і розподіл створеного продукту і доходу.

Об'єктивна необхідність соціальної орієнтації. Змішану економіку іноді ототожнюють з соціально-реформістською або соціально орієнтованою ринковою економікою. Обидві концепції мають спільні риси: необхідність соціалізації ринкової економіки, оптимальне поєднання ринкової економіки та індикативного планування, регулювання економіки, соціальний захист населення.

Необхідність соціалізації економіки визначається, по-перше, негативними соціально-економічними наслідками розвитку вільної ринкової економіки (банкрутства, безробіття, кризи, бідність), існуванням інвалідів, хворих, багатодітних та інших соціально незахищених верств населення, і по-друге, зростанням ролі людського фактора в сучасному виробництві і суспільстві та необхідністю створення нормальних умов для відтворення робочої сили більш високої якості, незалежно від рівня доходу особи, сім'ї або участі у виробництві взагалі.