Практичні заняття № 9, 10

Теми 12,13: Планування і контроль оновлення продукції

організаційно-технічний розвиток

Кількість годин: 7

Мета заняття: закріпити, систематизувати і поглибити теоретичні знання студентів з питань планування розвитку підприємства;

сформувати практичні навички складання планів оновлення продукції та організаційно-технічного розвитку

Обладнання: ЕКОМ «CITIZEN»

Методичні рекомендації до практичних занять

Після визначення обсягу конструкторських і технологічних робіт розраховується їх трудомісткість.

На основі встановлених нормативів трудомісткості робіт може бути розрахований цикл (тривалість) кожного етапу технічної підготовки виробництва у календарних днях (Тц) за формулою:

де τ_і – трудомісткість стадії (етапу), людино-годин;

Ч_і – чисельність робітників, які одночасно виконують дану стадію (етап) робіт, осіб;

Т_зм – тривалість зміни, годин;

k_в.н. – коефіцієнт виконання норм;

k₂ – коефіцієнт, який враховує додатковий час на узгодження, затвердження, внесення змін у технічну документацію та ін.., що не передбачені нормативами (k₂ =1,1…1,5);

k₃ – коефіцієнт переведення робочих днів у календарні;

k₃ = Д_к /Д_р ,

де Д_к – число календарних днів у плановому році;

Д_р – число робочих днів у плановому році.

Кількість виконавців визначається на основі практичних розрахунків. Якщо величина Т_ц задана, то за вищенаведеною формулою визначається кількість виконавців.

Абсолютну ефективність інвестицій визначають за допомогою двох показників: коефіцієнту економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат (Е_p) та періоду (строку) окупності капітальних вкладень (Т_p = 1/Е_p). Коефіцієнт економічної ефективності обчислюють за формулами:

де ∆П – приріст прибутку (зниження собівартості), грн.;

КВ_п – кошторисна вартість проекту, грн.;

∑П – загальна сума прибутку, отримана від реалізації проекту, грн.

Розрахункове значення коефіцієнтів та повинне порівнюватися з нормативним коефіцієнтом , (його тривалість, зазвичай, дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування).

Проект (варіант) капітальних вкладень, що розглядається, буде доцільним (ефективним) за умови:

> .

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої складає вибір економічно кращого проекту капітальних вкладень, здійснюється шляхом обчислення показника так званих зведених витрат (Z) за формулою:

де С_і – поточні витрати (собівартість) за і-м проектом;

К_і – капітальні вкладення за і-м проектом.

Проект капітальних вкладень з найменшими зведеними витратами вважатиметься найкращим з економічної точки зору.

Якщо капітальні витрати здійснюються протягом кількох років, то економічну ефективність капітальних вкладень визначають із врахуванням чинника часу. Інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року шляхом їх множення на коефіцієнт дисконтування (α), який обчислюється за формулою:

де d – дисконтна ставка, %;

t_p – розрахунковий рік;

t – кількість років до (після) розрахункового.

Для оцінки визначення доцільності інвестицій використовують і інші фінансово-економічні показники:

Чистий приведений дохід (ЧПД) – відображає абсолютну величину економічного ефекту від реалізації інвестицій, тобто:

де ГП_m – теперішня (дисконтова на майбутня) вартість грошового потоку;

ІК – сума інвестиційних коштів за проектом, що реалізується.

Індекс доходності (ІД) – відношення дисконтованих – грошового потоку (ГП_m) та інвестиційних коштів (ІК):

Термін окупності (Т_о) - строк повернення авансованих інвестиційних коштів – можна обчислити за формулою:

де ГП_с – середньорічна величина грошового потоку за певний період.

Якщо метою реалізації проекту є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може бути збільшення пробутку виробника.

Економічна ефективність від поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості (Е_я) обчислюється за формулою:

де ∆П – приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн.;

К – питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од.;

N_я – обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту (∆П_я):

де Ц₁,Ц₂ – ціна одиниці продукції відповідно вищого і нижчого сорту, грн.;

С₁,С₂ – собівартість одиниці продукції відповідно вищого і нижчого сорту, грн.

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Е_в) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:

де С₁,С₂ – собівартість виготовленої одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.;

К₁,К₂ – питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.

Для різних технологічний процесів технологічна собівартість має різну структуру. У загальному випадку річна її величина визначається за формулою:

де ЗВ – змінні витрати на одиницю продукції;

УПВ – умовно-постійні витрати за рік;

N – річний випуск продукції.

Порівняння двох варіантів технологічних процесів можна здійснити, виходячи із співвідношень:

де С₁,С₂ – технологічна собівартість у першому та другому варіанті.

Критична програма випуску нової продукції розраховується за формулою:

Розрахований за формулою обсяг випуску N_кр порівнюють із плановим випуском N_пл. При N_пл<N_кр вигідніший варіант із меншими постійними і більшими змінними витратами. Коли N_пл>N_кр вигідніший варіант із більшими постійними і меншими змінними витратами. При визначенні варіанту технологічного процесу необхідно враховувати й обсяг можливого доходу від реалізації нової продукції.

У процесі розробки проекту організації виробництва нових виробів постає завдання визначення точки беззбитковості (критичного обсягу виробництва нової продукції) N_кр:

де ПВ – постійні витрати навиробництво продукції у розрахунковому році;

Ц – ціна одиниці продукції;

ЗВ – змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників:

Інтегральний ефект (Е_ін) – це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період приведених до одного року:

де В_р – витрати розрахункового періоду;

Р_t – результати діяльності за t-й рік;

В_t – витрати на впровадження заходу;

α_t – коефіцієнт дисконтування.

Інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтова ний дохід, чиста приведена вартість або чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект.

Індекс рентабельності (І_р) – це співвідношення приведених доходів до приведених на цюж дату інноваційних витрат:

де Д_j – дохід за j-й період;

К_t – розмір інвестицій в інновації за t-й місяць.

Індекс рентабельності тісно пов'язаний із інтегральним ефектом. Якщо Е_ін >0, то І_р >1 – проект вважаєься ефективним, і навпаки, при Е_ін <0 і І_р <1 проект вважається економічно невигідним.

Внутрішня норма доходності (норма повернення інвестицій, норма рентабельності) (ВНД абоН_р) – є нормою дисконту, за якої доходи, що дисконтують за певний проміжок часу, дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи та витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового періоду:

Період окупності (Т_о) – термін окупності капітальних вкладень, який базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.

де К – початкові інвестиції;

Д – щорічні грошові потоки.

Показник Т_о використовують тоді, коли немає впевненості у тому, що організаційно-технічні заходи (інновації) будуть реалізовані. Тому власник коштів не ризикує довірити інвестиції на тривалий строк.

Ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємства. І тут можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формування) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи іншої сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технологічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема, варто обчислювати такі техніко-економічні показники:

1. Приріст обсягу виробленої продукції:

,

де Ч_вв – кількість вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

–продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн./осіб;

ВП – обсяг виробленої продукції, тис. грн.

2. Приріст продуктивності праці:

,

де – загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

Ч_ф – фактична чисельність персоналу, осіб;

–продуктивність праці у базовому році (періоді).

3. Частка економії (%) від запровадження технічних та організаційних нововведень у загальних витратах на виробництво продукції:

,

де – середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

–загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).

4. Приріст рентабельності виробництва:

,

де р¹ – рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді);

ВФ_з – загальна вартість виробничих фондів.

Тести

1. Нова продукція – це:

а) виріб, що виготовляється вперше;

б) модернізований виріб;

в) виріб, що отримав нову якісну характеристику;

г) усі відповіді вірні.

2. Планування виробництва нової продукції базується на:

а) концепції життєвого циклу продукції;

б) плані виробництва продукції;

в) асортиментному портфелі.

3. План оновлення продукції складається на основі:

а) завдань стратегічного плану;

б) генерального плану4

в) оперативно-календарних планів;

г) базових норм і нормативів.

4. При розробці плану оновлення продукції, на етапі планування технічної підготовки виробництва розрізняють наступні типи нормативів технічної підготовки виробництва:

а) об’ємні і трудові;

б) календарні і трудові;

в) трудові і вартісні.

5. Індекс рентабельності інновації визначається:

а) співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат;

б) співвідношення приведених інноваційних витрат до приведених на цю ж дату інноваційних доходів.

6. Проект вважається економічно вигідним, якщо індекс рентабельності інновацій:

а) дорівнює 0;

б) знаходиться в межах [ 0; 1; ];

в) більший 1.

7. Які показники характеризують технічний рівень нововведень:

а) надійність, довговічність, продуктивність, точність;

б) надійність, довговічність, економічність, оптимальність;

в) довговічність, економічність, оптимальність, продуктивність, точність.

8. В залежності від послідовності виконання робіт виділяють наступні стадії підготовки виробництва нового виробу:

а) етап впровадження, етап росту, етап зрілості, етап старіння;

б) науково-дослідні роботи, дослідно-конструкторські розробки, технічна підготовка виробництва, освоєння виробництва;

в) підготовча, виробнича і заключна.

9. У процесі розробки та впровадження продукції у виробництво вирішуються наступні основні завдання:

а) забезпечення та підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства;

б) завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення її позитивного іміджу;

в) забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт даної продукції;

г) скорочення термінів розробки та освоєння виробництва нової продукції;

д) вірної відповіді немає;

е) вірні відповіді “а”, “б”, “в”, “г”.

10. Серед запропонованих варіантів відповідей оберіть складову плану організаційно-технічного розвитку:

а) створення та освоєння нової продукції, підвищення якості продукції яка випускається;

б) планування потреби в основних і допоміжних матеріалах на основне виробництво;

в) планування фонду оплати праці.

11. Планування капітальних вкладень на підприємстві включає:

а) обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період;

б) розробку виробничої програми на плановий період;

в) планування матеріально-технічного забезпечення.

г) визначення планового обсягу продажу продукції;

д) планування потреби у персоналі;

е) визначення джерел фінансового капіталу.

12. Інтегральний ефект від впровадження організаційно - технічних заходів – це:

а) різниця результатів та витрат на реалізацію техніко - організаційного заходу за розрахунковий період, приведених до одного року ( як правило, початкового );

б) співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат.

13. Складовими плану організаційно-технічного розвитку підприємства є:

а) планування капітального ремонту та модернізація основних засобів;

б) впровадження прогресивної технології, механізації й автоматизації виробництва;

в) планування матеріально-технічного забезпечення підприємства;

г) бізнес-план підприємства.

14. Види ефекту від реалізації організаційно-технічного заходів:

а) економічний;

б) науково-технічний;

в) ресурсний;

г) соціальний;

д) екологічний;

е) соціологічний;

є) статистичний.

15. До методів, за допомогою яких здійснюється планування організаційно-технічного розвитку підприємства належать:

а) науково-технічне прогнозування;

б) продуктово-тематичне планування інновації;

в) об”ємно-календарне планування;

г) виробниче планування інновацій;

д) усі відповіді вірні.

16. Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів використовують наступні показники:

а) інтегральний коефіцієнт; показники ліквідності і ділової активності;

б) інтегральний коефіцієнт, період окупності; індекс рентабельності інновацій, норма рентабельності;

в) рентабельність основних фондів, рентабельність продукції, рентабельність проекту.