- •3. Становлення і розвиток наукового стилю укр. Мови
- •4.Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •5. Орфоепічні норми укр.. Мови. Вимова голосних і приголосних звуків.
- •6.Евфонія (милозвучність), її специфіка в укр. Мові
- •7) Акцентуаційні норми української мови наголос та його види
- •8) Лексичні норми мови професійного спілкування9заг.Характ.Лексики укр..Мови..І слова іншомовного походження
- •10)Стилістичні норми їх специфіка і використання
- •11)Морфологічні норми в українській мові
- •12) Синтаксичні норми сучасної української мови
- •3. Правопис великої літери
- •14. Пунктуаційні норми сучасної української мови
- •15.Культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •16. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •17.Правельність мовлення як визначальна комунікативна ознака культури мовлення
- •18.Мовні особливості заяви як контрактно- кадрового документа
- •24. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •25. Мовний,мовленнєвий,спілкувальний етикет
- •26.Структура мовного етикету.Стандартні етикетні ситуації.
- •27. Парадигма мовних формул
- •29.Звертання.Розділові знаки в реченнях зі звертанням.
- •3.Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
- •4.Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).
- •5.Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
- •34.Іменник
- •40) Трудова угода – це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.
- •41) Доручення – це документ, який організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.
- •43) Службові листи як довідково-інформаційної документації , їх структура та реквізити. Види службових листів та відповідні вимоги до них
- •45) Основні правила єтикету службового листування
- •49) Термінологія обраного фаху
- •52) Правила слововживання й використовування українських термінів
- •53) Нормування й стандартизація термінів
- •54) Українські електронні термінологічні словники
- •55 Лексичні особливості наукового стилю
- •62 Вопрос Основнi вимоги до бiблiограчного опису викорастаних джерел
- •63 Переклад та перекладання
- •64 Форми та види перекладу
- •65 Особливостi наукого-технiчного перекладу
- •1) Знайти загальну логіку викладення матеріалу оригінального тексту;
- •1) Російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками;
- •67. Переклад термінів
- •68. Вибір синоніма під час перекладу
- •69. Особливості редагування наукового тексту
- •70. Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування
- •71. Поняття і сутність ділового спілкування. Етикет ділового спілкування.
- •72. Невербальні засоби спілкування
- •75. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •76. Види публічного мовлення
- •79.Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •80.Сутність і специфіка публічної монологічної мови.
- •81. Основні жанри усного публічного монологічного мовлення (доповідь, лекція, промова, виступ, повідомлення).
- •83.Засоби увиразнення публічного виступу.
- •84. У професійній діяльності важливу роль відіграє діалогічне мовлення – форма соціально-мовного спілкування, основа співробітництва і взаєморозуміння між людьми у процесі спільної діяльності.
63 Переклад та перекладання
Принципово важливо розмежовувати процес виконання перекладу і результат, який отримано після закінчення цього процесу На позначення процесу в українській мові вживається слово «перекладання», а на позначення резуль-тату — слово «переклад». Ці два поняття взаємопов'язані: перше завжди передбачає друге, і навпаки, друге завжди є результатом першого.
Поняття «перекладання» та «переклад» потребують уточнення і термінологічного визначення. Отже, перекла-дання — це процес, під час якого текст або усне вислов-лювання, що виражені одніею мовою (мовою оригіналу), відтворюються іншою мовою (мовою перекладу). А пе-
реклад — це результат цього процесу, тобто новий текст або усне висловлювання, відтворені мовою перекладу.
Мета перекладання — точно і повно висловити засоба-ми однієї мови те, що вже було виражене засобами іншої мови. Мета перекладу — ознайомити читача або слухача, який не володіє мовою оригіналу, з певним текстом або усним висловлюванням, відтвореними цією мовою.
Процес перекладання, навіть якщо він здається легким, розкладається на два етапи:
1) зрозуміти, з'ясувати для себе текст, який переклада-
тиметься;
2) знайти, відібрати відповідні мовні засоби перекладу.
Головне завдання — точно відтворити оригінал. Це ви-
кликає необхідність відбирати відповідні мовні засоби для того, щоб якнайточніше передати зміст оригіналу мовою перекладу. Перекладаючи певні слова мови оригіналу, не можна відволікатися від того контексту, в якому вони зна-ходяться, бо саме контекст -- речення, абзац або навіть глава -- відіграє вирішальну роль під час перекладання значень іншомовних слів.
Процес перекладання — це не просте механічне відтво-рення сукупності елементів (слів, словосполучень, фраз) оригіналу, а складне свідоме відбирання кращих можливос-тей їх передання. Отже, вихідною точкою слід вважати оригінал у цілому, а не окремі його елементи.
Переклад, який є результатом перекладання, має бути адекватним, тобто точно передавати думки автора оригіналу.
Треба зазначити, що у літературі часто «перекладом» вважається як процес (перекладання), так і результат (власне переклад). Таким чином, слід звернути увагу на двозначність терміна «переклад».
64 Форми та види перекладу
перекладання і переклад мають спільні види та форми. Процес перекладання може здійснюватись:
• усно,
• письмово,
• за допомогою комп'ютера.
Усна та письмова форми перекладання виникли досить давно. Усне перекладання використовується для безпосе-реднього обміну інформацією під час розмови між пред-ставниками різних народів. Воно потребує активного во-лодіння іноземною мовою, бо має здійснюватися негайно і не передбачає користування словниками.
Першими письмовими перекладами були переклади Біб-лії на грецьку та латинську мови, а також на мови народів середньовічної Європи. Обидві форми перекладання завж-ди слугували для передання та обміну різноманітною ін-формацією між людьми, розвитку культурних, суспільних та наукових зв'язків між країнами світу а, отже, й розвит-ку цивілізації. Посередником у процесі письмового та усного перекладання є перекладач, який має володіти що-найменш двома мовами.
Машинне (комп'ютерне) перекладання виникло у середині 50-х років XX сторіччя і сьогодні набуло розповсюдження через швидкість виконання (перекладання однієї сторінки тексту здійснюється за 1-2 секунди). Переклад, виконаний комп'ютером, потребує корегування, бо майже завжди міс-тить помилки лексичного, граматичного та стилістичного характеру Наприклад, у тексті історичного змісту росій-ське слово «лук» (старовинна зброя) комп'ютер переклав як «цибуля».
Розрізняють такі види перекладання та перекладу:
• художній,
• діловий,
• рекламний,
• науково-технічний.
Кожний з них має свою специфіку Якщо під час ху-дожнього перекладання треба передати не лише зміст оригіналу, а й настрій, емоції, відчуття, особливості ав-торського стилю, то перекладання ділової, рекламної та науково-технічної літератури потребує, перш за все, най-точнішого передання певних подій, фактів або опису при-ладів, устаткування тощо. Ділові, рекламні, науково-тех-нічні переклади відносять до так званих інформативних перекладів. Під час роботи над інформативним перекла-дом слід не лише намагатися точно передавати інформа-
цію, а й дотримуватися норм мови ділового або науково-технічного стилів.
Розгляньмо особливості науково-технічного перекла-дання.
Наука — це така сфера людської діяльності, яка проду-кує знання, необхідні для матеріального та духовного роз-витку людськості, для збагачення творчих здібностей люди-ни, для постійного поліпшення умов життя та розвитку ци-вілізації. Наукова інформація відображається у підручниках, монографіях, статтях, патентах, інструкціях з експлуатації, технічних довідниках, каталогах, науково-популярних жур-налах тощо. Усі ці носії наукової інформації можна узагаль-нено назвати науково-технічною літературою.
Науково-технічна література, яку відтворено іноземною мовою, потребує перекладання. Воно виконує дуже важли-ву функцію, бо завдяки йому наукові праці та досліджен-ня стають загальнолюдським надбанням. Переклади науко-во-технічних видань використовуються не лише для по-дальшого розвитку науки та обміну інформацією між фахівцями різних країн, а й у навчальному процесі.
