46 Поняття і будова людської діяльності

Діяльність - специфічний вид активності людини, який спрямований на пізнання і творче перетворення оточуючого світу, включаючи саму людину і умови її існування. 

В діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, перетворює свої здібності, зберігає і вдосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існує в природі. Творчий характер людської діяльності виявляється в тому, що завдяки їй людина виходить за межі своєї природної обмеженості, тобто підвищує генетичні можливості. Результатом продуктивного, творчого характеру людської діяльності стали знакові системи, знаряддя впливу на себе та природу. Користуючись цими знаряддями людина збудувала сучасне суспільство, міста, машини, а з їх допомогою створила нові предмети, матеріальну та духовну культуру і, в кінці - кінців перетворила саму себе. 

Головні відмінності діяльності людини від активності тварини.

1. Діяльність людини виявляється і продовжується у творіннях, вона носить продуктивний характер, а не лише споживацький.

2. Діяльність людини пов’язана з предметами матеріальної та духовної культури, які використовуються нею або в якості інструментів, або в якості предметів задоволення потреб, або в якості засобів особистого розвитку.(На відміну від тварин, для яких людські знаряддя і засоби як такі не існують).

3. Діяльність людини перетворює її саму, її здібності, потреби, умови життя. (Активність тварин нічого не змінює не в їх самих не в їх умовах життя).

4. Людська діяльність в її різноманітних формах і засобах реалізації є продукт історії.(Активність тварин є результатом їх біологічної еволюції)

5. Предметна діяльність людей з народження їм не дається. Вона „задається” в культурному призначенні і способі використання оточуючих предметів. Таку діяльність необхідно формувати і розвивати у навчанні та вихованні. Те ж стосується і внутрішніх, нейрофізіологічних і психічних структур, які керують зовнішньою стороною практичною діяльністю.(Активність тварин початково задана, генетично обумовлена і розвертається в міру природного анатомо –фізіологічного дозрівання організму).

49.   Уміння - це елементи діяльності, що дозволяють що-небудь робити з високою якістю, наприклад точно і правильно виконувати якусь дію, операцію, серію дій або операцій. Уміння звичайно містять автоматично виконувані частини, називані навичками, але в цілому являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, принаймні в основних проміжних пунктах і кінцевій меті.    Навички - це цілком автоматизовані, інстинкто-подібні компоненти вмінь, реалізовані на рівні несвідомого контролю. Якщо під дією розуміти частину діяльності, що має чітко поставлену свідому мету, то навичкою також можна назвати автоматизований компонент дії.

   Велике значення у формуванні всіх типів умінь і навичок мають вправи. Завдяки їм відбувається автоматизація навичок, удосконалення вмінь, діяльності в цілому. Вправи необхідні як на етапі вироблення умінь і навичок, так і в процесі їх збереження. Без постійних, систематичних вправ уміння і навички зазвичай зникають, втрачають свої якості. Звичка. Від уміння і навичок вона відрізняється тим, що являє собою так званий непродуктивний елемент діяльності. Якщо уміння і навички пов'язані з вирішенням якогось завдання, припускають одержання якогось продукту і досить гнучкі (у структурі складних умінь), то звички є негнучкою (часто і нерозумною) частиною діяльності, виконуваною механічно, і не мають свідомої мети або явно вираженого продуктивного завершення. На відміну від простої навички, звичка може деякою мірою свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і корисною (погані звички). Звички як елементи діяльності являють собою найменш гнучкі її частини

50. Спілкування – складний процес встановлення контакту між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого. На підставі різних ознак виділяють такі види спілкування: 1. За змістом: матеріальне, когнітивне, кондиційне, мотиваційне, діяльнісне. Матеріальне передбачає обмін предметами та продуктами діяльності. Когнітивне передбачає обмін знаннями у ході навчального процесу. Кондиційне передбачає обмін психічними та фізіологічними станами, тобто певний вплив на психічні стани іншого (наприклад, зіпсувати комусь настрій). Мотиваційне передбачає обмін цілями, потребами, інтересами. Діяльнісне передбачає обмін діями, навичками, вміннями. 2. За метою: біологічне, соціальне. Біологічне спілкування необхідне для підтримки та розвитку організму, пов’язане з задоволенням біологічних потреб. Соціальне – це потреба в міжособистісних контактах. 3. Залежно від засобів: безпосереднє, опосередковане, пряме, непряме. Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів (руки, голосові зв’язки, голова), без допомоги сторонніх предметів. Опосередковане характеризується використанням спеціальних засобів: природні предмети (камінець, палиця) та культурні (знакові системи). Пряме полягає в особистісних контактах і безпосередньому сприйманні один одного (наприклад, розмова двох друзів). Непряме передбачає наявність посередників, якими можуть виступати інші люди (наприклад, при переговорах між різними групами). 4. Залежно від спрямування: ділове, особистісне, інструментальне, цільове. Ділове спілкування – це спілкування на офіційному рівні. Особистісне спілкування зосереджене на проблемах, що складають внутрішній світ людей. Інструментальне спілкування – це засіб задоволення різних потреб. Цільове спілкування служить засобом задоволення саме потреби в спілкуванні. 5. За критерієм знакових систем (за засобами комунікації): вербальне, невербальне. Вербальне спілкування – це спілкування за допомогою мови. Невербальне спілкування – це спілкування за допомогою міміки, жестів, пантоміми (немовне). 6. Залежно від суб’єктів: міжіндивідне, індивідно-групове, міжгрупове. Міжіндивідне – це спілкування між окремими індивідами. Індивідно-групове – це спілкування між індивідом і групою. Міжгрупове – це спілкування між групами. 7. За тривалістю: короткочасне, довготривале, завершене, незавершене.