- •1 Питання
- •2 Питання.
- •5.Еволюція психіки тварин. Виникнення людської свідомості
- •6.Свідомість та її структура. Свідоме й несвідоме в психічній діяльності людини
- •7. Провідні напрями в психології XX століття
- •8.Короткий історичний нарис розвитку психологічної науки
- •18. Процеси пам’яті та їх характеристика.
- •23.Емоції та почуття.Види емоцій та почуттів
- •24.Воля .Теорії волі.Види волі.Вольовий акт та характеристики
- •29. Акцентуації характеру та їх прояви.
- •30. Здібності. Види здібностей. Природа людських здібностей. Здібності і творчість.
- •35. Роль середовища і виховання на розвиток і формування особистості
- •36. Група, як суб’єкт дії
- •37.Формування трудового колективу
- •38.Класифікація груп
- •41. Морально-психологічний клімат коллективу
- •42. Поняття «управлінська діяльність»
- •43. Підсистеми поведінки в управлінській діяльності
- •44.Типи взаемозвязків в управлінській діяльності
- •45. Функції управлінської діяльності
- •46 Поняття і будова людської діяльності
- •51. Роль спілкування в психічному розвитку.
- •54.Типологія конфлікту. Міжособистісні конфлікти.
35. Роль середовища і виховання на розвиток і формування особистості
Середовище - комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток. Середовище, що оточує людську особистість, поділяють на природне (географічне), соціальне і домашнє, кожне з яких відіграє певну роль у її розвитку.
Соціалізація - процес інтеграції індивіда в суспільство, в соціальні спільноти шляхом засвоєння елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.
Соціалізація залежить від макрочинників (суспільство, держава), мезочинників (етнокультурні умови і тип поселення, в яких живе і розвивається людина) та мікрочинників (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні організації, товариства однолітків, засоби масової комунікації та інші інститути виховання). Головним критерієм соціалізованості особистості є не міра її пристосування, конформізму, а міра її незалежності, впевненості, ініціативності, що виявляється у реалізації соціального в індивідуальному, забезпечує реальне відтворення людини і суспільства. Різним віковим етапам становлення особистості властиві специфічні особливості розвитку самосвідомості, самореалізації, творчої активності, соціальної зрілості.
Виховання — третій суттєвий фактор розвитку і формування особистості. Воно коректує вплив спадковості й середовища з метою реалізації соціальної програми розвитку особистості. Виховання виконує дві основні функції: упорядковує увесь спектр впливів на особистість і створює умови для прискорення процесів соціалізації з метою розвитку особистості. Сила виховного впливу полягає в цілеспрямованості, систематичності та в кваліфікованому керівництві. Слабкість виховання в тому, що воно базується на свідомості людини і вимагає її участі, натомість спадковість і середовище діють несвідомо і підсвідомо. Вихованням можна багато досягти, але повністю змінити людину не можна. Родинна педагогіка вчить дітей вибудовувати розумні взаємини з однолітками. Певний позитивний виховний вплив на розвиток особистості мають і засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса) як один з компонентів соціального оточення. Педагогам і батькам слід мати на увазі, що окремі телепередачі, статті у газетах негативно впливають на розвиток неповнолітніх. Найчастіше школяр обирає сам, який телефільм дивитися, проте йому не завжди легко розібратися в побаченому на екрані, зробити правильні висновки. Тому нерідко він схвально сприймає те, що заслуговує осуду.
36. Група, як суб’єкт дії
Група – соціальна спільність людей, об’єднаних на основі ряду ознак або спрямованості особистості (потреби, інтереси, цінності, погляди, вік, стать тощо), які належать до спільної діяльності або характеру спілкування.
Соціально-психологічною основою групової поведінки є спільність інтересів, спільність цілей і єдність дій. Група стає суб’єктом дії, коли в її вчинках простежується ця “триєдиність”, який би характер вони не мали: тимчасовий чи постійний, стихійний чи організований.
Психологічна характеристика групи включає:
- характеристику групи, як суб’єкта дії, що грунтується на самосвідомості;
- характеристики морально-психологічних стосунків в процесі групової дії;
- характеристики психологічного клімату у процесі дії.
Самосвідомість групи полягає в тому, що учасники групи розуміють спільність своїх інтересів і цілей, а також відмінність їх від інтересів і цілей інших груп та необхідність спільних дій щодо їх здійснення.
Солідарність групи, тобто співчуття, розуміння, участь і підтримка дією членів групи. Близько до цього примикають і такі характеристики, як гордість групи та відповідальність за діяльність групи.
Морально-психологічні стосунки виникають у процесі групової дії, а саме: відношень дружби, співробітництва, взаємодопомоги і взаємопідтримки. Відношення дружби і співробітництва при груповій дії породжують такі стани групи як згуртованість і дух взаємодопомоги, підтримки.
В основі створення позитивного, оптимістичного клімату в процесі групової дії велике значення має ентузіазм.
