16. Козацька старшина як українська політична еліта доби Гетьманщини

Головним напрямом досліджень козацькоі? старшини є економічнии? з акцентом на володіння власністю як визначального чинника. Розглядаючи основні тенденціі? еволюціі? діяльності козацькоі? старшини протягом середини XVII-XVIIIст., вчені встановили, що саме економічні потенціі? нового зверхнього шару поставили старшину в становище нових поміщиків. Процес цеи? визнається в украі?нськіи? історіографіі? як цілком закономірнии?. Та як не парадоксально, економічна сфера діяльності старшини все ще залишається до кінця не вивченою, не останнє місце у зв'язку з цим має аналіз Генерального слідства про маєтності і Румянцевськоі? ревізіі, джерельнии? потенціал яких ще чекає на поглиблене використання.

Чекають своі?х дослідників проблеми землеволодіння (серед нього і хутірське господарство ) та промислових об'єктів (мануфактура, млинарство, винокуріння) власності старшини, еволюція і?і? взаємовідносин з іншими станами тогочасного украі?нського суспільства, вплив старшини на розвиток краю, виявлення економічного стану різних категоріи? старшини, особливо сотенноі? і неурядовоі?. Наведемо лише один приклад. У 1723 р. в Миргородському полку існувало 9 фільварків (священиків - 8 і сотника шишацького Лісницького), 8 хуторів (полковничии? - 1, обозного Родзянки - 1; сотника шишацького Лісницького - 3; колишнього сотника хорольського Федора Глуховця - 1), 35 шинків (полковничі - 4 в Сорочинцях, 1 в Кременчуці, Хомутцях, с. Савинці, Шишаках, Власівці, Поповці; церковних - по 3 в Миргороді і Сорочинцях, 1 в с. Поповці, обозного Родзянки - 2 в Хоролі; сотника шишацького Лісницького - 2; миргородського сотника Мои?сея Зарудного в с. Зуі?вці - 1; полкового хорунжого Черкаса - 1; сотника колишнього сорочинського Жученка - 1, сотника городиського Лавріна Юсенка - 1, монастиря пивського городиського - 1; Горпини Павлихи в Кременчуці - 1, значкового товариша Леонтія И?осиповича в Кибинцях - 1; Прокопа Грека в Хоролі - 1; Прокопа Черняховського в Хоролі - 1, Олексія Волошина в Миргороді - 1, Василя Короленка в Миргороді - 1, Сидора Різника в Миргороді - 1; Устиніі? Королихи в Миргороді - 1; Білоголового Степана в Миргороді - 1; Івана Попенка в Миргороді - 1).

Здіи?снені лише перші спроби характеристики гетьманських палаців, архітекторів в Гетьманщині, будівель полковників. Статки старшини, розміри і тип маєтку, скільки селян працювало, яка продукція і в яких об'ємах вироблялася, що вироблялося на продаж, як організовувалися ярмарки, збір на них податків поки що залишаються поза увагою дослідників.

В системі планування і регулювання економіки більша увага приділялася росіи?ському втручанню, а ніж внутрішнім регулятивним процесам. Еволюція рангових маєтностеи? і рангових селян досліджувалася лише в окремі історичні періоди та в окремих місцевостях, а комплексного щодо часу і територіі? спеціального дослідження бракує.

Останнім часом уточнено структуру старшинських урядів (доповнено такими елементами як старшии? полковии? канцелярист, полковии? підканцелярист, сотеннии? канцелярист, виборними тимчасовими посадами полкових і сотенних комісарів). Вказано на особливу роль уряду городового отамана полкового міста, на падіння ролі генерального обозного і стрімкии? ріст впливу генерального писаря. Привернута увага до таких категоріи?, як віи?ськові і полкові капелани (священики). Вдалося здіи?снити структурні узагальнення старшинськоі? урядовоі? та неурядовоі? ієрархіі.

В історіографіі? подано тенденціі? еволюціі? значного віи?ськового товариства, вказано, що отриманню такого статусу передувало знаходження на старшинському уряді. Виявлено і складено перелік значних віи?ськових товаришів, стосовно яких такі уряди ще необхідно встановити. Відмічені республіканські коріння виникнення такого суспільного інституту, як значного товариства та заміну и?ого бунчуковим товариством, як інституцією гетьманськоі? влади. Вдалося відобразити місце подвіи?них товаришів (які упускаються у всіх відомих ієрархіях) серед комонних урядників.