- •Теоретичні питання.
- •Практичні роботи.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 1
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 2
- •Теоретичні питання.
- •Практичні роботи.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Сутуаційні задачі:
- •Теоретичні питання.
- •Практичні роботи.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 3
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 4
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 12, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 5
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 6
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 7
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 13 та 14, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття №8
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 9
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Практичні роботи
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 10
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Структури змістового модуля 15 та 16, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 11
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 13
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 17, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
- •Практичні роботи
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 14
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання:
- •Практичні роботи
- •1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
- •2 Етап. Визначення анілін-п-гідроксилазної активності мікросом печінки.
- •Приклад письмової роботи до заняття:
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 15
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Приклад тестових завдань «Крок 1» до заняття 16
- •Питання до підсумкового модульного контролю 3:
- •Ситуаційні задачі:
- •Структури змістового модуля 18, які потрібно вміти писати студенту на пмк 3:
Практичні роботи
Завдання 1. Виявлення індикану в сечі (проба Обермейера).
Принцип методу. Індикан (тваринний індикан) – калієва сіль індоксилсульфату. Метод ґрунтується на перетворенні індикану в індоксил в процесі кислотного гідролізу ефірного зв’язку сильною мінеральною кислотою (хлористоводнева кислота). Утворений індоксил, в присутності тимолу, окислюється хлоридом заліза до індиголігнону – сполуки рожево-фіолетового кольору.
Хід роботи. До 4 мл сечі додають 2 мл 10%-го розчину ацетату свинцю [Pb (CH3COOH)2] для осадження жовчних пігментів, солей та інших речовин, що заважають проведенню реакції. Утворений осад відфільтровують. До 2 мл фільтрату додають 1 мл 5%-го розчину тимолу в 96%-ому етиловому спирті та 2 мл реактиву Обермейера (0,4 г хлориду заліза - FeCl3, розчиненого в 100 мл хлористоводневої кислоти). Через 10 хв. додають 1 мл хлороформу, обережно перемішують і спостерігають за утворенням двох шарів: верхнього – водного та нижнього – хлороформового. Нижній, хлороформовий шар забарвлюється в рожево-фіолетове забарвлення. При вираженій індиканурії інтенсивність забарвлення посилюється до червоно-фіолетового кольору. Це дає змогу робити напів-кількісну оцінку результатів.
З метою подальшого уточнення отриманого результату, нижній хлороформовий шар відбирають піпеткою, переносять в іншу пробірку і додають декілька крапель 20%-го розчину тіосульфату натрію. За відсутності індикану в сечі забарвлення зникає після додавання тіосульфату натрію. При позитивній реакції, за наявності індикану в сечі, забарвлення шару хлороформу не зникає після додавання тіосульфату натрію.
Клініко-діагностичне значення.
Індикан – калієва або натрієва сіль індоксил-сульфату міститься в нормальній сечі в слідових кількостях і не виявляється звичайними лабораторними методами. Гіперіндиканемію та появу великої кількості індикану в сечі (гіперіндиканурію) спостерігають у разі посилення процесів мікробного гниття білків в кишечнику при закрепах, завороті кишки, інших видів кишкової непрохідності або зниженні травної функції шлунково-кишкового тракту.
Посилений розпад білків в тканинах організму при злоякісних новоутвореннях, абсцесах, формуванні гнійних ексудатів, гнійних процесах у легенях, туберкульозі також супроводжується значним утворенням індикану та зростанням його вмісту в сечі.
Завдання 2. Визначення анілін-п-гідроксилазної активності мікросом печінки.
1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
Принцип методу. Клітини печінки містять велику кількість спеціалізованих субклітинних органел – мембран ендоплазматичного ретикулума. Саме в мембранах ендоплазматичного ретикулума знаходяться ферменти першої стадії біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів - монооксигенази, що здійснюють реакції окислювального гідроксилювання гідрофобних субстратів: електронтранспортні ланцюги, цитохром Р-450. В процесі руйнування клітин, подрібнені мембрани ендоплазматичного ретикулума замикаються в дрібні міхурці – везикули, які відділяють методом диференційного центрифугування як фракцію мікросом. Тому реакції першої стадії отримали назву „реакцій мікросомального окислення”, а відповідні ферменти – „ мікросомальних оксигеназ”.
Для виділення фракції мікросом тканину печінки розтирають (гомогенізують) у механічному гомогенізаторі з тефлоновим пестиком, додаючи розчин сахарози. Виділення мікросом з гомогенату здійснюють на рефрижераторній центрифузі. Гомогенат переносять в центрифужні пробірки і поміщають в ротор центрифуги. Швидкість осадження частинок під дією відцентрової сили залежить від їх маси та розміру. В залежності від швидкості обертання ротора і часу центрифугування будуть осаджуватись певні частинки.
Матеріали і реактиви: тканина печінки; розчин № 1 – середовище для виділення мікросом (0,25 М розчин сахарози і 0,01 М розчин етилендиамінотетраоцтової кислоти (ЕДТО – для зв’язування кальцію) з рН = 7,6); розчин № 2 – середовище для отримання суспензії мікросом (1,15% розчин KCl в 0,02 М розчині трис-буфера з рН = 7,5). Всі розчини охолоджують до + 2оС.
Хід роботи. Тканину печінки подрібнюють, зважують та гомогенізують в десятикратному об’ємі охолодженого розчину № 1 протягом 10 хвилин при швидкості обертання пестика – 600 об/хв. Всі подальші процедури проводять при температурі +1-2оС. Гомогенат звільняють від ядер та обривків клітинних мембран шляхом центрифугування протягом 6 хв. при 700g. Отриману надосадову рідину (супернатант) переносять в інші центрифужні пробірки та повторно центрифугують потягом 10 хв. при 7000g, відділяючи мітохондрії. Постмітохондріальну фракцію знову центрифугують протягом 60 хв. при 105000g і отримують осад мікросом. Отриманий осад мікросом ресуспендують в невеликому об’ємі розчину № 2, визначають вміст білка та використовують для визначення активності ферментів мікросомального окислення. (Роботу виконують лаборанти).