3.2. Партнерство з дорослими членами сім’ї, родини

Основними партнерами соціального працівника в оцінці потреб дитини мають стати дорослі члени родини. Проте, як тільки соціальні працівники беруться за роботу, батьки переживають гостре відчуття втрати контролю над ситуацією у своїй сім’ї. Страхи батьків щодо оцінки є та- кими:

^● вони бояться, що їх сприйматимуть як невдах;

^● переживають, що інформація, з’ясована під час оцінки, матиме шкідливий вплив на майбут-

ні стосунки з дітьми (особливо підліткового віку).

Причин емоційного супротиву батьків багато: наляканість, стан шоку, нерозуміння потреб дитини, стереотипи сімейного виховання та стосунків у родині, вороже ставлення до незнайомих осіб та ін. Безперечно, за таких обставин батькам потрібна допомога, але не шляхом позбавлен-

ня їх батьківської відповідальності. Саме тому особливо цінується батьками під час проведення оцінки:

^● підхід, який дає батькам впевненість у своїх силах;

^● відкрите, відверте, вчасне інформативне спілкування;

^● довірливі стосунки з соціальним працівником, який слухає, дає зворотний зв’язок, інформа- цію, заспокоює, радить, і на якого можна покластися.

Саме співпраця “на рівних” дозволить уникнути ризиків оцінки, підвищить її результатив- ність. Основні засади партнерської взаємодії з сім’єю можуть бути визначені у “Інструкції для батьків”, що розробляється соціальним працівником. Цей документ у доступній і простій для сприйняття формі має окреслювати: мету оцінки, її значення, процедуру збору інформації та роль батьків у цьому процесі.

Наприклад, орієнтовними пунктами в “Інструкції” можуть бути:

^● Оцінка – перший етап допомоги дитині та її сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

^● Її мета – за допомогою збору й аналізу відповідної інформації забезпечити правильне пла- нування необхідних для дитини та її сім’ї соціальних послуг.

^● Хоча основна роль в оцінці належить соціальному працівникові та іншим залученим спеці- алістам, Ваша активна участь – необхідна умова. Ви завжди матимете можливість сказати своє слово.

^● Батьки прагнуть зробити все найкраще для дитини, тому ми маємо діяти як команда,

спільно визначити сильні сторони Вашої родини, її потенціал. Так ми зможемо швидше подо- лати труднощі.

^● Ми розраховуємо на Вашу відвертість і чесність, щирість і об’єктивність. Ми, у свою чер-

гу, будемо постійно інформувати Вас про те, що робимо чи плануємо робити.

^● Уся надана Вами інформація буде триматися у цілковитій конфіденційності. Якщо виник-

не необхідність її обговорення з іншими фахівцями, ми обов’язково звернемося за Вашим дозво- лом. Винятком є інформація, що засвідчує загрозу життю і здоров’ю дитини. У такому разі Ви будете повідомлені про власні права і обов’язки.

^● Проведення оцінки передбачає неодноразові зустрічі з членами Вашої сім’ї соціального пра- цівника чи, за потребою, іншого фахівця.

^● Відповідно до зрілості дитини, вона буде активно залучена до оцінки. Будь-яка подальша участь дитини у зборі й оцінці інформації буде стимулюватися і підтримуватися.

^● Оцінка братиме до уваги Ваше етнічне і культурне походження. За можливістю, опиту- вання проводитиметься рідною для Вас мовою.

^● Якщо Ви не погоджуєтеся з певними результатами оцінки, Ви можете зазначити власну думку у відповідній картці (формі), що використовується під час оцінки.

^● Після аналізу результатів оцінки за Вашої участі й участі дитини буде розроблено план захо-

дів, спрямованих на підтримку, допомогу і захист Вашої дитини, сім’ї. Ви отримаєте копію плану.

Основними формами роботи з батьками є: співбесіди у різних родинних колах; спостережен-

ня; тестування, анкетування, дискусії; вивчення історії сім’ї, сімейних фотоальбомів тощо.

Необхідною умовою успішного проведення оцінки є встановлення контакту, при цьому слід враховувати вікові, культурні та статеві особливості клієнта. На початку розмови потрібно ство- рити атмосферу психологічного комфорту: не треба квапити клієнта, після привітання краще витримати невеличку паузу, щоб дати йому зосередитися, заспокоїтися. Соціальний працівник має демонструвати свою небайдужість до проблем співрозмовника, зацікавленість і готовність допомогти. Встановлення контакту відбувається в перші 3–4 хвилини бесіди.

Під час бесіди важливо “побачити”, зрозуміти життя клієнта в цілому, а не обговорювати лише конкретну проблему [18, c. 46].

Для уточнення ситуації можна задати такі орієнтовні запитання:

1. Чи турбує Вас ситуація, що склалася? Як довго?

2. Що Вас особливо турбує у цій ситуації?

3. Чи можете чіткіше окреслити події?

4. Що, на Вашу думку, стало передумовою виникнення проблеми?

5. Проблема виникла унаслідок випадкового збігу обставин чи ні?

6. Хто б міг надати додаткову інформацію щодо даного випадку тощо?

Траплятимуться ситуації, коли батьки (дорослі), попри всі зусилля соціального працівника,

не захочуть співпрацювати з ним. Їхня поведінка може бути відверто агресивною, образливою

і загрозливою. У такому разі батьки мають бути поінформовані про проведення оцінки та їхню можливість, за бажанням, взяти у ній участь. За першої нагоди їм потрібно ще раз детально роз- повісти про процедуру оцінки і вручити Інструкцію. При цьому інформацію потрібно пояснюва-

ти зрозумілою мовою, а не професійними термінами.

Пасивність батьків не позбавляє соціального працівника обов’язку шукати шляхи і форми за- лучення дорослих членів сім’ї до оцінки. Проте прагнення співпраці з батьками будь-якою ціною

не має переважити пріоритет гарантування безпеки дитини.

Всі пропозиції, висловлені батьками під час оцінки, мають бути зафіксовані у відповідних формах (див. розділ 4). Партнерство з дорослими членами сім’ї передбачає їх активне залучення

до вироблення рекомендацій, пропозицій до Індивідуального плану роботи з клієнтом.