70. Автомобільний транспорт України, його місце та роль у формуванні та розвитку мі-жрегіональних зв’язків. Основні автомобі-льні магістралі

Автомобільний транспорт зручний при пере-везенні вантажів на короткі відстані, при доставці їх до залізничних станцій, пристаней і портів, в обслу-говуванні місцевого і сільськогосподарського ванта-жообігу, а також перевезенні пасажирів. Характеризується високою маневреністю, можливістю прямого постачання вантажів і відповідно високою швидкістю постачання. За обсягом вантажообігу автотранспорт не поступається залізничному й морському. Довжина автошляхів становить 170 тис км. Найкраще забезпечені автошляхами Донбас, Придніпров’я, Передкарпаття, Закарпаття, Поділля, Крим, Київська область. Найгірше –Полісся.

Найважливіші автомагістралі, що сполучають Україну з сусідніми державами, є Київ — Брест, Київ-Москва, Москва — Харків, Харків — Ростов-на-Дону, Одеса-Кишинів. Основні магістралі всередині країни – це Київ-Львів, Київ-Харків, Київ-Одеса, Київ-Дніпропетровськ-Донецьк тощо.

Автотранспортом перевозять продукцію с/г, хар¬чової і легкої промисловості, будматеріали. В Донбасі і Придніпров'ї велике значення має також транспорту-вання продукції вугільної промисловості.

Сфера використання автотранспорту — перевезення все¬редині підприємства (технологічні), в межах міста і обла¬сті. Частково автотранспорт використовують в міжреспублі¬канських і міжнародних перевезеннях.

Щоб досягти автошляхами єврорівня, необхідно по-будувати і модернізувати майже 200 тис. км шляхів, у тому числі 60 % у сільській місцевості. У міждержавних зв’язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом.

Слід також створити швидкісні автомагістралі, що з'єднають Західну Європу з країнами СНД.

Доцільно забезпечити участь зарубіжних фірм в реконструкції та будівництві автомагістралей.

71. Диференціація економічних районів України за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території.

Райони України є досить відмінні за розміром, кількістю населення та ресурсами. Ці відмінності обумовлюють диференціацію регіонів за рівнем розвитку, за показниками товаробігу,

Сьогодні в світі за умови стабільної економіки виділяються динамічні і проблемні регіони.

Динамічні – це регіони з прогресивним станом економіки, високим рівнем життя населення, стабільною культурно-політичною та екологічною ситуацією. Для умов економічної кризи під динамічними розуміють такі регіони, які знаходяться у більш вигідному становище з позиції структури господарського комплексу і можливостей забезпе-чення зайнятості населення – Донецький, Придніпровський регіони. Тут склався фондо- і капіталомісткий комплекс індустріального виробництва, який дає половину промислової продукції країни. Експорт товарів з цих районів становив понад половину загальнодержавного екс-порту, що забезпечує основні валютні надходження в Україну.

Проблемні – це регіони, розвиток яких з певних причин суттєво відстає від середнього в державі рівня. Проблемні регіони поділяються на слаборозвинені і на депресивні.

Слаборозвинуті – такі регіони, в яких обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості населення, несприятливі умови для активізації ділової, інвестиційної, соціальної та інших сфер діяльності – Східний та Причорноморський райони.

Депресивні – регіони, економічна відсталість яких спричинена структурною кризою, що охопила виробництва, які стали неефективними в результаті зміни умов розвитку. Навіть за умов загального стійкого розвитку національної економіки в таких регіонах потенційно можуть виникати економічні кризи (Полісся, Поділля, Карпати.)

Зараз всі регіони України охоплені спадом виробництва. Виділяються слаборозвинені та депресивні райони, в яких спостерігається довгостроковий застій і зменшення обсягів виробництва: Чернігівська, Херсонська, Кірово-градська, Житомирська та особливо Львівська обл)