§ 2. Підстави перегляду рішень і ухвал суду у зв'язку з нововиявленими обставинами

Підстави перегляду судових рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами закріплені у систематизованому вигляді у ст. 361 ЦПК України. Ними є:

1. істотні для справи обставини, що не були і не могли бутивідомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2. встановлені вироком суду, що набрав законної сили,завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильнийвисновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собоюухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3. скасування судового рішення, яке стало підставою дляпостановлення рішення чи ухвали, що підлягають перегляду;

4. встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщорішення суду не виконане.

Однак у чинному законодавстві відсутнє узагальнене визначення нововиявлених обставин, що викликає їх різне тлумачення в теорії і практиці цивільного процесу і призводить до помилок при їх застосуванні, а отже, до порушення прав осіб, які брали участь у справі.

За своєю юридичною природою нововиявленими обставинами є не тільки ті, які мають істотне значення для справи, матеріально-правові факти, що входять до складу підстав позову або висунутих проти нього заперечень, а й будь-які юридичні факти, що мають істотне значення для справ позовного, наказного і окремого провадження.

Нововиявленими обставинами можуть бути юридичні факти, що породжують процесуальні наслідки, тобто такі, які є причинами і умовами, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів осіб, які брали участь у справі, та викликають наслідки кримінально-правового характеру.

На основі аналізу процесуальних норм, що регулюють цей спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рішень, можна виділити такі ознаки нововиявлених обставин:

1. наявність характеру істотності, тобто можливості впливуцих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін та інших осіб, які брали участь у справі, на законність та обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Цим вони відрізняються від засобів їх доказування – джерел, доказів, що підтверджують такі обставини, івід нових доказів (нових, додаткових матеріалів), які можутьбути подані до апеляційної та касаційної інстанцій для підтвердження чи скасування скарги;

2. наявність їх у об'єктивній дійсності під час розгляду івирішення справи. Якщо вони з'являються після розгляду справи, то це вже будуть нові або змінені обставини, які не єпідставами для перегляду рішення суду зазначеним способом;

3. невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участьу справі, з незалежних від них причин. У статті 361 ЦПК України вказано на невідомість обставин особі, яка звертаєтьсяіз заявою про перегляд, тобто заявнику, а оскільки ним можуть бути всі особи, які брали участь у справі, то слід зазначити, що вони були невідомії їм, а не лише одній зі сторін. З урахуванням того, що справу вирішує суд й інформацію про її обставини він може одержати з інших джерел, треба визнати, що істотні для справи обставини не були відомі і йому. Томунововиявлені обставини – це ті, що не були відомі ні особам, які брали участь у справі, ні суду;

4. виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набрання рішенням законної сили.

Вищезазначені ознаки притаманні всім обставинам, визначеним ст. 361 ЦПК України, які є підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами. Однак зазначені у пунктах 2, 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстави мають ряд специфічних ознак, чітко визначених у тексті наведеної норми права.

Підставам перегляду цивільних справ у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України властиві лише загальні ознаки. На відміну від інших обставин, вони встановлюються судом, який переглядає справу.

У теорії і практиці процесу немає єдиної думки з приводу необхідності включення до складу нововиявлених обставин, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, перекручення або неправильності фактичних даних, які сталися внаслідок добросовісної помилки свідка, експерта, неумисної помилки в тексті документа, неумисного пошкодження їх, підміни тощо. Вони не охоплюються іншими пунктами ст. 361 ЦПК України, оскільки не встановлюються вироком суду, який набрав законної сили, і тому не можуть бути віднесені до ново-виявлених обставин.

Підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з ново-виявленими обставинами згідно з п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України є факти злочинної фальсифікації доказів або перекладу, що спричинили ухвалення незаконного рішення і були встановлені вироком суду, який набрав законної сили. Вони мають бути одержані із зазначених у законі джерел: показань свідків, висновків експертів, зроблених перекладів, підроблених документів або речових доказів, бути єдиними для підтвердження істотного для справи факту, спричинити ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення і встановленими вироком суду, що набрав законної сили.

Із загального правила, що характеризує преюдиціальну властивість судових актів, зроблено виняток щодо надання переваги вироку. Суд у кримінальному провадженні може дати іншу оцінку прийнятим у цивільному процесі доказовим матеріалам і визнати їх підробленими, неправильними, помилковими у кримінально-правовому аспекті, а не лише щодо свідків, експертів і перекладачів. Не виключено, що фальсифікація таких доказів може бути результатом вчинення злочинних дій іншими особами (спонукання до неправдивих показань, перекладу, висновку шляхом погрози, хабара тощо). І якщо внаслідок таких дій інших осіб вини свідків, експертів, перекладачів немає, перегляд справи з цих підстав можливий. Підставою для перегляду судового акта при виявленні завідомого підроблення документів може бути підтверджена вироком суду їх фальсифікація щодо осіб, які вчинили підроблення і використали завідомо підроблений документ як письмовий доказ у цивільній справі (ст. 358 КК України). Фальсифікація речового доказу може бути встановлена вироком суду в справах про шахрайство (ст. 190 КК України), умисне знищення майна (ст. 194 КК України), умисне знищення, підроблення документів, штампів, печаток (статті 357, 358 КК України) тощо, постановленим щодо осіб, які допустили фальсифікацію або умисне використання таких доказів у справі.

У судовій практиці виникло питання щодо того, як належить діяти у разі відсутності вироку, який встановлює такі обставини. Коли вирок не міг бути постановлений через відсутність складу злочину в діях зазначених осіб, рішення не переглядається у цьому порядку. Якщо у справі є достатня кількість даних про вчинення злочину, але заявник не повідомив про це слідчо-прокурорські органи, розслідування не проводилося і винні особи не були віддані до суду, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України провадження, пов'язане з переглядом справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, належить зупинити, а відповідний матеріал надіслати для перевірки до прокурорсько-слідчих органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності і за вироком суду допустити перегляд. У ході практичного застосування цих підстав (ст. 361 ЦПК України) трапляються випадки, коли факт суспільно небезпечного діяння не може бути встановлений вироком суду через закінчення строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недо-сягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку зі смертю. У законодавстві відповіді на те, як діяти у такій ситуації, немає, а в літературі є міркування, що зазначення закону на вирок підлягає розширеному тлумаченню і охоплює не тільки вирок, а й інші судові та прокурорсько-слідчі акти1. Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27 лютого 1981 р. № 1 роз'яснив, що на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності до закону.

Підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з ново-виявленими обставинами, передбаченою п. З ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. Скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував дане судове рішення цим актом чи керувався вказаним актом, не посилаючись на нього прямо, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли скасування акта означає протилежне вирішення питання (п. 7 постанови).

Підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України вирішує Конституційний Суд України, то перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України можливий тоді, коли Конституційний Суд ухвалив рішення, яким визнав неконституційним закон, інший правовий акт чи їх окреме положення, яке було застосоване судом у рішенні щодо розгляду цивільної справи. § 3. Процесуальний порядок перегляду справи

у зв'язку з нововиявленими обставинами Право на звернення до суду з вимогою про перегляд судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами мають сторони, інші особи, які беруть участь у справі (ст. 362 ЦПК України). Право на відкриття провадження, пов'язаного з переглядом судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, мають також громадяни та організації, до яких перейшли повноваження осіб, які брали участь у справі, у порядку правонаступництва (ст. 37 ЦПК України). Обмеження повноважень представника на вчинення певних процесуальних дій мають бути застережені у виданій йому довіреності (ст. 44 ЦПК України).

Процесуальні дії правомочних осіб щодо порушення цивільного процесу зумовлять позитивні правові наслідки тоді, коли вони будуть спрямовані на перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами належних судових постанов. Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України ними можуть бути будь-які рішення і ухвали судів, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, першої, апеляційної та касаційної інстанцій та судові накази. Однак у теорії цивільного процесу з приводу перегляду ухвал суду першої інстанції зазначається, що перегляду мають підлягати заключні ухвали, що набрали законної сили (наприклад, про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду), та окремі ухвали1. Не всі, а лише ті ухвали, які самостійно набирають законної сили2.

Не можуть бути переглянуті ухвали, постановлені під час розгляду справ з питань, що мають підпорядковане значення, адже вони набирають законної сили не самостійно, а разом з рішенням. Коли ж такі ухвали постановлені без урахування істотних для справи обставин, вони впливають на законність та обґрунтованість судового рішення. Тому в таких випадках перегляду підлягає саме рішення.

Пленум Верховного Суду України у п. 2 зазначеної вище постанови роз'яснив, що об'єктом перегляду можуть бути ухвали суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду та з інших питань, що набрали законної сили, якщо вони перешкоджають дальшому рухові справи.

Ухвали і рішення апеляційної та касаційної інстанцій будуть об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами тоді, коли такими судовими актами змінюється рішення суду першої інстанції, вноситься нове рішення, закривається провадження у справі чи залишається без розгляду позов.

Об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути лише судове рішення, ухвала суду в цілому. Однак тоді, коли рішення розв'язало декілька правових вимог (розірвання шлюбу, поділ майна і жилої площі, стягнення аліментів), об'єктом перегляду може бути і кожна з його частин, якою вирішена одна з таких вимог. Прямого зазначення на це у законі немає. Але Пленум Верховного Суду України у п. 2 зазначеної вище постанови роз'яснив, що рішення може бути переглянуте лише в частині тих вимог, які стосуються нововиявлених обставин.

Для відкриття провадження необхідно також, щоб процесуальні дії правомочних осіб були спрямовані на реалізацію зверненої до суду вимоги, оформленої у вигляді письмової заяви і поданої за підсудністю протягом встановленого для цього строку. У частині 1 ст. 364 ЦПК України передбачено, що заяви про перегляд рішення і ухвал чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами подаються відповідно до вимог ЦПК України щодо оформлення заяв до суду першої інстанції (тобто статей 119-121 ЦПК України).

У заяві зазначається: назва суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) особи, яка подає заяву і місце її проживання чи знаходження, а також інші особи, які брали участь у справі; дата ухвалення і зміст рішення, ухвали, про перегляд яких подано заяву; нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали і дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. До заяви треба додати її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі (частини 2, 3 ст. 364 ЦПК України).

У заяві можна порушити питання про перегляд рішення або ухвали в одній справі. Якщо нововиявлені обставини стосуються судових рішень щодо взаємопов'язаних справ, заява подається і розглядається у кожній справі окремо.

Згідно із ч. 1 ст. 363 ЦПК України заява подається до суду, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ, що підлягає перегляду у зв'язку із нововиявленими обставинами. Заяви можуть бути подані до відповідного суду протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що стала підставою для перегляду. За юридичною природою такий строк у літературі інколи прирівнюється одночасно як матеріально-правовий і процесуальний. На відміну від строків позовної давності, які забезпечують можливість примусового здійснення порушених чи оспорюваних прав учасників матеріально-правового спору, процесуальні строки забезпечують здійснення процесуальних дій щодо суду у відповідний проміжок часу. Статтею 362 ЦПК України встановлено тримісячний строк для подання заяви про перегляд судових рішень, тобто для виконання процесуальних дій. Тому він є процесуальним строком, який впливає на можливість примусової реалізації матеріальних прав, оскільки визначає час, протягом якого можливе здійснення процесуальних дій, необхідних для їх захисту. А після закінчення процесуальних строків така можливість зникає.

Зазначений строк згідно з ч. 2 ст. 362 ЦПК України обчислюється: 1) з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи (у випадках, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 2) з дня набрання законної сили вироком у кримінальній справі (у випадках, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 3) з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України (у випадках, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 4) з дня набрання законної сили рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду (у випадках, передбачених п. Зч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Процесуальною гарантією забезпечення інтересів осіб, які беруть участь у справі, у разі пропуску строку з поважних причин є їх право на його поновлення.

Процесуальним діям сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, спрямованим на відкриття провадження, пов'язаного з переглядом судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, кореспондує обов'язок суду прийняти заяву до свого розгляду. З її прийняттям розпочинається цивільний процес. Заява підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, у якій ухвалено судове рішення. Якщо справа не збереглася, заява може бути розглянута лише після відновлення судового провадження за правилами ЦПК України

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, мають можливість здійснювати процесуальні дії, спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав та обов'язків у цій стадії. Оскільки згідно зі ст. 363 ЦПК України перевірку судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами здійснює той суд, рішення, ухвала, судовий наказ якого переглядається, порядок провадження і правове становище осіб, які беруть участь у справі, є такими, якими вони встановлені для тієї стадії, що закінчилася прийняттям належного акта, який став об'єктом перегляду цим способом, з урахуванням, безумовно, його специфіки, тобто для суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Тут не діють правила про зміну і визнання позову, укладення мирової угоди, оскільки мета цієї стадії, а у зв'язку з цим – і повноваження суду, є іншими. Але особа, яка порушила процес, може відмовитися від заявленої вимоги щодо перегляду судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами. І такі розпорядчі дії перебувають під контролем суду.

Особи, які брали участь у справі, але не спрямовували своїх дій на відкриття провадження, у цій стадії можуть вступити в процес. Частина 1 ст. 365 ЦПК України передбачає для цього таку гарантію, як обов'язок суду повідомити їх про час і місце розгляду справи. Права цих осіб на вступ у процес реалізуються поданням письмової або усної заяви останніми або уповноваженим ними представником. Неявка осіб, які брали участь у справі, в судове засідання, не перешкоджає розглядові справи. Однак якщо вони не з'явилися з поважних причин, суд може відкласти її перегляд.

Розглядаючи заяву, суд зобов'язаний перевірити її обґрунтованість. За наявності передбачених законом підстав він постановляє ухвалу про задоволення щодо перегляду рішення, ухвали і скасовує їх. При необґрунтованості заяви суд відмовляє у її задоволенні (ч. 2 ст. 365 ЦПК України).

Після скасування рішення, ухвали або судового наказу, справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК України для певної судової інстанції.

Ухвала суду про задоволення заяви щодо перегляду рішення, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами як така, що не перешкоджає дальшому рухові справи, оскарженню не підлягає, а ухвала про відхилення такої вимоги може бути оскаржена у встановленому порядку особами, які брали участь у справі (п. 17 ч. 1 ст. 293, ст. 366 ЦПК України).

Ігнорування судом при розгляді справ ознак нововиявле-них обставин і встановленого порядку перегляду справ призводить до постановлення незаконних ухвал. Так, М. звернулася до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами, ухваленого за її позовом до Ш. про поділ сумісно нажитого у період шлюбу майна, у тому числі запасного двигуна до автомобіля «Москвич» (у задоволенні позову цим рішенням було відмовлено за відсутністю двигуна). Заявниця зазначала, що оскільки з часом двигун було виявлено у гаражі відповідача, що підтверджується доповідною міліції, вона просить стягнути з відповідача половину вартості двигуна. Районний суд розглянув заяву і виніс ухвалу, якою скасував своє попереднє рішення і визнав за М. право власності на половину двигуна.

Але районний суд помилково визнав нововиявленими обставинами знайдений у Ш. запасний двигун до автомобіля «Москвич» . Адже з пояснень заявниці у судовому засіданні і показань свідка К. вбачається, що двигун був придбаний Ш. до розірвання шлюбу заявницею і до розгляду спору про поділ майна в суді. Відсутність двигуна не давала суду підстав для виключення його зі складу сумісно нажитого подружжям майна, а була обставиною, що зумовлювала необхідність перевірки місця знаходження двигуна та його вартості. Це свідчить про неповноту дослідження обставин у справі. Тому виявлення у відповідача двигуна після розгляду справи про поділ майна не може розглядатися як нововиявлена обставина.

Крім того, у разі скасування рішення, ухвали, судового наказу, справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК України (ч. З ст. 365). А це означає, що зазначені процесуальні дії виконуються у тій самій справі, у якій ухвалено рішення, яке переглядається, і мають закінчитися ухваленням нового рішення з додержанням усіх процесуальних норм встановленого ЦПК України порядку. Але суд завів нову справу, у якій навіть відсутня копія рішення, що переглядається. Розглянувши справу по суті, суд виніс замість рішення ухвалу, не дотримавши вимог ст. 197 ЦПК України.

В іншій справі судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України, відхиляючи касаційну скаргу заявника, зазначила, що посилання на наявність помилок у висновку експерта, який досліджувався та оцінювався судом, а викладені в ньому обставини були відомі заявнику, не може бути підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, за правилами перегляду їх у зв'язку з нововиявленими обставинами1.

Запитання для самоконтролю

У чому полягає провадження по перегляду судових рішень, ухвал і наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами

Що таке нововиявлені обставини як підстави для переглядурішень, ухвал і наказу суду

Хто має право на звернення до суду щодо відкриття провадження про перегляд судових рішень, ухвал і наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами Процесуальний порядок реалізації цього права.

Яким є процесуальний порядок розгляду заяв про переглядрішень, ухвал і судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами

Рекомендована література

Ломоносова Е. М. Пересмотр гражданских дел в связи с вновьоткрьівшимися обстоятельствами. – Львов, 1972.

Кравченко І. Перегляд судами справ у зв'язку з нововиявленими обставинами // Рад. право. – 1977. – № 5.

Блинов В. И. Возобновление дел по вновь открьівшимся обсто-ятельствам. – М., 1968.

РОЗДІЛ IV. ЗВЕРНЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ДО ВИКОНАННЯ