Питання для повторення

1. Розкрийте зміст|вміст| фінансової стратегії підприємства.

2. Охарактеризуйте мету фінансової стратегії підприємства.

3. Охарактеризуйте завдання|задачі| фінансової стратегії підприємства|.

4. Дайте визначення фінансового прогнозування і оха­рактеризуйте| його зв'язок з|із| фінансовим плануванням|планеруванням|.

5. Розкрийте зміст|вміст|, мету і завдання|задачі| фінансового опе­ративного| планування|планерування|.

6. Охарактеризуйте принципи фінансового планування|планерування|.

7. Розкрийте зміст|вміст| методу відсотка|процента| від реалізації, використовуваного при фінансовому плануванні|планеруванні|.

8. Розкрийте зміст|вміст| методу бюджетного планування|планерування|.

9. Розкрийте зміст|вміст| розрахунково-аналітичного методу, використовуваного при фінансовому плануванні|планеруванні|.

Нормативно правова література

1. Наказ Міністерства Економіки України «Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансово­го плану державним підприємствам» від 25.12.2000 №277.

Основна література

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1995 – с. 159-175.

2. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. И.П. Мерзлякова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – с. 237-265.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и ста­тистика, 2000. – с. 237-292.

4. Крутик А.Б., Хайкин ММ. Основы финансовой деятель­ности предприятия: Учебн. пособие. – СПб.: Бизнес-пресса, 1999. – 448 с.

5. Моляков Д.С., Шохин Е.И. Теория финансов предприя­тия: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – с. 95-107.

6. Финансы: Учебн. пособие. / Под ред. А.М. Ковалевой. – М.: Финансы и статистика, 1999. – с. 225-257.

7. Фінанси підприємств: Підручник/Керівник авт. кол. і наук, ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2002. – с. 325-340.

8. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М.: ИНФРА-М, 2000. – с. 178-202

Розділ 11. Банкрутство і фінансова санація підприємств

11.1. Поняття банкрутства і його правове забезпечення

Поняття банкрутства і фінансової санації характерні для ринкової економіки. Ці поняття виникають тільки тоді, коли дотримані принципи самостійності підприємств, госпрозрахунку та ін. У командно-адміністративній економіці, де всі підприємства підпорядковані міністерствам, відомствам і так далі, поняття банкрутства практично неможливе.

Тривала структурна криза в українській економіці безпосередньо пов'язана з не врегулюванням питань банкрутства і фінансової санації. Підприємства, що працюють неефективно, (і в країнах з ринковою економікою є банкротами), в 90-і роки не ліквідовувалися, а постійно фінансувалися за рахунок бюджетних та ін. коштів в збиток соціальним витратам і загальноекономічній політиці держави.

У пострадянських країнах структурна реформа економіки була «обережно-вичікувальною», коли підприємства - потенційні банкроти чекали кращих умов для виробництва і подальшого відродження. Така політика лише підсилила економічну кризу і розтягнула її на ціле десятиліття.

Банкрутство - це визначена господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визначені судом вимоги кредиторів.

Банкрутство здійснюється шляхом застосування ліквідаційної процедури. Законодавство в галузі банкрутства в Україні регламентується Господарським кодексом України, законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» від 30 червня 1999р|., іншими законами та інструктивно-нормативними документами.

Законодавче регулювання банкрутства повинно виконувати три основні функції:

1) попереджувати непродуктивне використання активів підприємства;

2) реабілітовувати підприємство, що стоїть на межі банкрутства;

3) сприяти як найповнішому задоволенню вимог кредиторів.

У випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва -боржник|, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Фіктивне банкрутство – свідомо неправдива заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами і державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, суд відмовляє боржникові в задоволенні заяви про визнання банкротом і застосовує санкції, передбачені законом.

Навмисне банкрутство – стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи, якщо це заподіяло істотний матеріальний збиток інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів.

Приховуване банкрутство, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства приводить до кримінальної відповідальності винних осіб відповідно до закону.

Банкрутство є складним процесом, який може бути охарактеризований з різних сторін: юридичної, управлінської, організаційно-фінансової, обліково-аналітичної та ін.

Банкрутство є останньою стадією функціонування підприємства. Цій стадії завжди передують стадія нормальної ритмічної роботи і стадія появи складнощів в організації фінансово-економічної діяльності підприємства.

Сама ринкова економіка і принципи конкурентної боротьби, які лежать в її основі, має на увазі появу, розвиток одних підприємств і зникнення інших. 70%-80%| новостворюваних підприємств до кінця другого року функціонування близькі до банкрутства.

Вчасно оцінити кризову ситуацію і попередити банкрутство дуже складно, проте грамотні фінансові аналітики практично завжди можуть виявити негативні тенденції, що намітилися, і при необхідності їх, попередити.

Проведені дослідження показали, що 2/3 банкрутства підприємств обумовлено внутрішніми причинами, а останні - зовнішніми.

До зовнішніх причин відносяться вплив політичної не стабільності і законодавства в галузі фінансово-економічної діяльності підприємства, а також дії контрагентів що знаходяться в постійній взаємодії з підприємством.

До внутрішніх причин відносяться наступні чинники:

• філософія підприємства (мета, будова, принципи дій);

• ресурси і напрям їх використання;

• маркетингова діяльність і ефективність фінансово-економічної діяльності підприємства.

Як свідчить зарубіжний досвід, в середньому 9 з 10 банкрутств прямим або непрямим чином пов'язані з некомпетентністю менеджерів.