46. Теплові електростанції України

Найпоширенішими в Україні є теплові електро­станції, які за ха­рактером обслуговування спожива­чів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3 всієї електричної енергії. За останні 30 років по­тужність ТЕС зросла у 5 разів. Частка вугілля у стру­ктурі палива велика. Перевагою ТЕС є відносно ві­льне розміщення, вдвоє де­шевша вартість капіта­ловкладень порівняно з ГЕС.

Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська. Курахівська, Слов'янська (Доне­цька обл.), Криворізька, Придніпров­ська (Дніпропет­ровська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Запорізька. Ладижинська (Вінницька обл.), Трипільська (Київ­ська обл.) та ін.

Дедалі більшого значення набувають теплоеле­ктроцентралі. Їх будують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування те­пла невеликий (10—12 км), проте коефіцієнт корисного викорис­тання тепла становить майже 70 %, тоді як на ТЕС — тільки 30—35 %. Теплоелектроцентралі обігріва­ють понад 25 міст України. Най­більші

з них — Київ­ська ТЕЦ, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харків­ська ТЕЦ. Одеська, Калузька. Краматорська та ін.

47. Атомна електроенергетика України,

АЕС за характером використовуваного палива не пов'язані з родовищами його видобування, що забезпечує широкий маневр їх розміщення. АЕС орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідро­енергії.

В Україні працюють 5 потужних АЕС — Запорі­зька, Півден­ноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська. Під тиском громадськості припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС та Одеської атомної ТЕЦ.

АЕС виробляють 29% енергії. Слід проводити реконструкцію атомної електроенергетики на новій технологічній основі, створювати енергоблоки, які викори­стовували б уран низького збагачення, який виробляють наші збагачувальні фабрики Придніп­ров'я та Прикарпаття. Доцільно будувати нові блоки середніх за потужністю атомних електростан­цій під землею з багатократним рівнем техніки безпеки. АЕС розташовують незалежно від пал.-енерг. фак­тору та орієнтують на споживачів у районах з на­пруженим пал-енерг балансом, біля водних джерел. ТЕС-67%, ГЕС-4%, АЕС-29%.

48. Гідроенергетика України, її місце в енергетич­ному балансі. Каскади гес в Україні.

ГЕС одне з найефективніших джерел електро­енергії. Переваги ГЕС: вони виробляють електро­енергію, яка у 5—6 разів дешевша, ніж на ДРЕС, а персоналу, що їх обслуговує, в 15—20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС станов. по­над 80 %. Однак розміщ. їх повністю залежить від природних умов, а вир-ва елект­роенергії має сезон­ний характер. Буд-во ГЕС на рівнинних ріках України потребує затоплення великих територій під водо­сховища. Гідроенергетика України посідає незначне місце в енерг. балансі – 9% потужностей 14% вир-ва електроенергії.

Основні ГЕС розташ. на Дніпрі. Це — Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Ка­нівська і Київська. На Дністрі збу­дована Дністров­ська ГЕС—ГАЕС, у Закарпатській області — Тере­бле-Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні елек­тростанцій невеликої потужності, більші з них належ до держ енер­госист. Збудов кас­кади ГЕС на річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблівська та ін.) і Південний Буг.

Специфічну роль відіграють гідроакумуляційні елек­тростанції (ГАЕС): Київська, Дністровська і Запорі­зька (Дніпрогес). Вони дають можливість забезпе­чення спож. електроенергією в пікові години. Діючи за принципом переміщ. води між двома басейнами, розміще­ними на різних рівнях висоти, ГАЕС працю­ють як помпи