54. Динаміка інфл-х проц. В ек. Укр. Антиінфл. Політика.

Оскільки інфл. завдає ек-ці країни великих втрат, а населенню – падіння життєвого рівня, стримування її є одним із головних завдань макроек-ї політики держави. Антиінфл. політика пєднує довготермінові стратегії і поточні заходи.

Довготривала стратегія антиінфл. політики передбачає передусім скорочення бюджетного дефіциту. До вирішення цієї проблеми можна рухатися двома шляхами – збільшуючи доходи і зменшуючи витрати держави.

Ще одним важливим завд. антиінфл. регулювання є проведення довготермінової грошової політики. Н: в 1996 р., коли укр. карбованець повністю знецінився, його замінила гривня.

Короткотермінова політика не розрахована на усунення причин інфл. Вона спрямована на тимчасове зниж. темпів інфл. Йдеться про своєчасне вжиття заходів для запобігання інфл-му „захворюванню” ек-ки, а саме:

• приватизація частини держ. власності, що дає можл. збільшити надходж. до держ. бюджету.

• збільшення імпорту споживчих товарів, який сприяє зростанню пропозиції.

55. Ек. Теорія: об’єкт та предмет ек. Аналізу.

Адам Сміт вважав, що її предметом є дослідження природи і причини багатства народів. Альфред Маршал – дослідження багатства і частково людина.

При вивченні предмета ек. теорії доцільно виділити:

• сферу досліджень – ек. середою., в якому здійсн. господарська діяльн.;

• об’єкт досл. – людина, група людей, держава;

• предм. досл. – життедіяльн. „ек. людини”, групи людей і держави, їхня ек. поведінка та відносини між ними.

Ек. теорія має відображувати реальне ек. становище як на рівні підприємництва так і всього народного господ. країни. Чим глибше пізнати ці процеси, тим повніше вони будуть відображені в екю теорії.

Об’єктом ек. теорії явл. виробничі сили суспільства (пп.-ва).

56. Ринкова пропозиції та її графічна модель. Детермінанти пропозиції.

Пропозиція – сукупність товарів з певними цінами, яку готові продати виробники.

Продавці виграють, коли ціна товарів зростає і тому вони будуть намагатися продати більше товарів, тобто збільшувати пропозицію.

Чим вища ціна, тим вищий розмір пропозиції на ринку цього товару.

Закон пропозиції: чим вища ціна, то більшою мірою зростає пропозиція товарів з боку продавців. І, навпаки, що вища пропозиція, то нижча ціна.

Головним чинником, що визначає вир-во, є витрати вир-ва. На зниження її впливають передусім НТП, запровадження нової технології, скорочення витрат сировини, матеріалів, підвищення продуктивності праці та якості продукції.

57. Сучасні проблеми включення ек. Укр. У світогосподарські зв’язки.

58. Потреби й ек. Ресурси: їх сутність та класифікація

Потреба – необхідність у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі, що виникає тоді, коли це бажання залишається незадоволеним.

За суб’єктивними ознаками потреби бувають:

• індивідуальні – потреби людини в їжі, одязі, житлі;

• колективні – потреби труд. колективів у відповідних умовах праці, кваліфікаційному кер-ві, задоволення суспільних потреб (своєчасній виплаті ЗП, поліпшення житлових умов...);

• суспільні – потреби у проведенні соц. заходів.

За об’єктивними ознаками:

• матеріальні – блага для фізіологічного існування людини;

• духовні – в освіті, науці, культурі;

• першочергові – предмети першої необхідності (продукти харч., громадський транспорт, житлово-комунальні послуги);

• не першочергові – предмети розкоші (коштовні прикраси, хутра, туристичні подорожі).

Але, наприклад, предмети розкоші, у майбутньому може стати предметом першої необхідності (автомобілі, ПК, відеотехніка). Крім того, те що є предметом розкоші для однієї людини, може вважатися предметом першої необх. для людини з високим рівнем доходу.

Слово „ресурс” (франц) озн. „усе, що може бути використане для господарювання”. Усі види ресурсів, які викор.-ся у вир-ві, наз. ек. ресурсами.

Ек. ресурси поділ. на 2 великі групи:

1. матеріальні – земля, капітал.

2. людські – праця, рівень освіти, майстерності, здоров’я.

Ек. ресурси:

1. Праця – один з основних ек. рес. Це сукупність умінь, навичок, тобто її робоча сила, яку вона використовує у процесі ек. діяльності.

2. Земля – (природні рес.) так наз. усі блага природи, які викор. у процесі вир-ва: земля, надра, водні, лісові прир. рес.

3. Капітал – усі засоби вир-ва, створені людиною: приміщення, обладнання, машини, матеріали, грошовий капітал.