16. Закон грошового обігу.

Гроші – необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Грошовий обіг здійснюється грошима тоді, коли ними користуються, купуючи або продаючи певні товари та послуги. Обмін продукту на продукт (бартер) має великі незручності: потруби виробників можуть не збігатися. А за допомогою грошей може бути придбано той товар, який тобі більш до вподоби.

В ек. теорії завжди актуальним було питання: Скільки грошей повинно бути в обігу? Деякі вчені вважають (Монтеск’є), що більше грошей у країні, то вищі ціни на товар.

Згідно з законом грошового обігу кільк. грошових одиниць, необхідна в цей період для забезпечення товарно-грошового обігу, прямо пропорційна кільк. товарів та послуг, їхній ціні. Цей закон має математичне вираження:

MV=PQ,

M – грошова маса Q – рівень товарних цін

V – швидкість обігу грошей P – кількість товарів та послуг

Ця фор-ла виражає кількісні залежності між сумою товарних цін і грошовою масою, шо перебуває в обігу.

Якщо ж грошей буде більше, ніж потрібно для нормативного товарообороту, їхня купівельна спроможність почне падати, а ціни на товари зростатимуть. Це поступово перейде в інфляцію.

17. Сутність, види і структура витрат.

Явні та наявні витрати.

Витрати вир-ва – витрати на придбання основних чинників вир-ва: робочої сили; засобів вир-ва.

Затраты:

1).оперативные (связ-е с основным видом деят. пп.-я).

2).инвестиционные (затраты, кот. пп.-е осущ-т при долгосрочном вложении капитала с целью получения прибыли (капитальные строительства, покупка ЦБ).

3).финансовые (осущ. в случ. выплаты % за получ-е фин. средства в форме кредита).

По способу отнесения на 1 прод-и:

1).прямые – расходы строка целевого назначения.

2).косвенные – затраты на освещение пп-я.

В соответствии с ж. содержанием затраты:

1). Основные - связанные с выпуском прод-и

2). Накладные – на организацию, управление, техн. подготовку произв-а.

По степени зависим. от V произв-а:

1).условно-переменные затр. – затр., кот. зависят от V произв-а (затр. На сырье, матер., ЗП, топливо.)

2).условно- пост-е – не зависят от V произв., а измен-я только во времени.

Явні витрати – витр. на відшкодування використаних чинників вир-ва, які підлягають безпосередній грошовій оплаті. До них належать витрати на оплату робочої сили (ЗП), капіталу, землі (орендна плата), а також оплата транспортних витрат, комун-х послуг, відсотків за кредит...Сукупність усіх явних витрат ще назив. собівартістю прод.

Неявні витрати – витр., які підп-вом не виплачуються. До них належать нормальний прибуток підпр-ця та гроші, які б могло отримати пп.-во у разі вигідного використання власних ресурсів.

18. Реформування аграрних відносин в Україні.

Ключовою галуззю ек. України залишається аграрне виробництво. Практично до кінця 90-х років реформи велися в руслі дискусій щодо доцільності чи недоцільності приватної власності на землю; збереження чи ліквідації колгоспів...

Спробою виправити ситуацію та вивести аграрне виробництво з кризового стану став виданий у листопаді 1994 р. Указ През.Укр. Л.Кучми „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері с.г-го виробництва”.

Процес реалізації даного док. на практиці був доволі суперечливим. З одного боку, кожен селянин набув право на отримання земельного паю та право вільно ним розпоряджатися. Однак, не маючи коштів і можливостей налагодити власне гос-во, переважна більшість селян повертала паї колгоспам. Таким чином, змін практично не відбулося. Зменшується валовий збір зерна, впало вир-во цукрових буряків, зменшилось поголів’я худоби та птиці. І в 1990-2000 рр. на засадах приватної воасності було проведено реформування всіх колективних с.г-х пп.-в.

За оренду селянської землі їм виплачувалася орендна плата у розмірі не меншому за 1 % її вартості. Протягом 2000 р. реорганізацію було повністю завершено.

Головна мета аграрної реформи – створити еф-ну си-му аграрних відносин, збільшити обсяги вир-ва с.г-ї продукції, забезпечити промисловість необх. сировиною, підвищити добробут населення.