- •Нуклеїнові кислоти Вступна частина
- •Тема 1. Особливості первинної структури нуклеїнових кислот
- •Початок історії вивчення природи генетичного матеріалу
- •Хімічна природа азотистих основ та нуклеозидів
- •Властивості азотистих основ
- •Енергетичні параметри спарювання азотистих основ
- •Параметри конформацій основ та пар основ
- •Конформації площин пентоз
- •Модифікації основ нк
- •Конформації глікозидного зв’язку
- •Тема 2. Особливості форм вторинної структури нуклеїнових кислот Історія з’ясування вторинної структури днк
- •Торсійні кути та гнучкість кістяку нк
- •Основні параметри хеліксу днк
- •Вплив морфологічних параметрів пар основ на планарність останніх
- •Класичні форми вторинної структури днк
- •Особливості поліморфізму неканонічних форм вторинної структури ниток днк
- •Варіанти зігнутості днк
- •Фізико-хімічні властивості днк
- •Тема 3. Вищі форми структури днк. Будова хроматину Методи конденсації днк in vitro
- •Вищі форми структури днк бактеріофагів та бактерій
- •Конденсація днк у хроматині еукаріотичних організмів
- •Тема 4. Особливості будови молекул рнк. Види рнк Загальні відомості про функціональну активність рнк
- •Основи структури дуплексних рнк
- •Особливості будови тРнк
- •Рибозими – ферменти на основі рнк
- •Рибосвітчі – молекулярні перемикачі
- •Рибосоми та рибосомальні рнк
- •Взаємодія рнк з антибіотиками
- •Спеціальні регіони будови рнк та їх роль у взаємодії рнк з білками
- •Тема 5. Особливості взаємодії днк з білками
- •Класифікація білків, що приєднуються до днк та види зчитування послідовностей цими білками
- •Основні білкові сайти розпізнавання днк
- •Особливості прямих контактів днк з білками
- •Велика борозенка днк та α-хелікс білку як розпізнавальні елементи
- •Домени «цинкових пальців» у складі білку, як розпізнавальні елементи
- •Інші типи днк-розпізнавальних білкових структурних елементів
- •Розпізнавання днк білками у регіоні малої борозенки
- •Значення згинання днк у механізмах взаємодії з білками
- •Особливості взаємодії комплексів білок-днк з малими молекулами
- •Тема 6. Неканонічні та нестандартні форми структурної організації днк Формування неправильних пар основ
- •Потрійні хелікси днк
- •Гуанінові квадриплекси днк
- •Cполучення Холідея
- •Cтруктура днк-ензимів
- •Неприродні структури днк
- •Форми високомолекулярних днк
- •Тема 7. Принципи взаємодії днк з малими молекулами
- •Взаємодія днк з молекулами води
- •Загальні принципи розпізнавання та взаємодії днк з хімічно синтезованими речовинами та малими молекулами
- •Інтеркаляція в днк
- •Малі молекули, що нековалентно приєднуються до борозенок в днк
- •Малі молекули, що ковалентно приєднуються до днк
- •Тема 9. Хімічні та ензиматичні методи вивчення структури та функціональних особливостей нуклеїнових кислот Синтез та гідроліз
- •Визначення послідовності нуклеотидів днк
- •Сиквенс послідовностей рнк
- •Загальні методи визначення вторинної структури нк
- •Визначення вторинної структури рнк
- •Визначення вторинної структури рнк
- •Визначення третинної структури нк
- •Ямр, як метод вивчення структури та динаміки нк
- •Молекулярне моделювання та симуляція нк
Сиквенс послідовностей рнк
Використання зворотної транскриптази. Одним з шляхів визначення послідовності РНК є початкове перетворення її на ДНК. Воно може здійснюватись зворотною транскриптазою – ДНК-полімеразою, яка використовує одно- або подвійно-ланцюгові ДНК чи РНК у якості матриці. Таким чином, через ДНК для сиквенсу РНК можна застосувати, наприклад, вже розглянутий метод Сенгера.
Хімічний сиквенс РНК за методом Петі. Цей метод був адаптований Петі для РНК з вже відомого нам методу Максама-Гілберта. Замість піперидину використовується анілін (рН = 4,6), який розриває ланцюг РНК у специфічному для кожного з модифікованих нуклеотидів місці, оскільки РНК є занадто чутливою до основного гідролізу, щоб використовувати піперидин.
Механізм реакції дуже схожий з уже розглянутим, каталізованим піперидином. Одначе, друга стадія β-елімінації взагалі не відбувається. Таким чином, розщеплення аніліном дає 5’-фосфат та гетерогенний 3’-кінець, отже, для сиквенсу використовується 3’-мічені ланцюги РНК.
Осново-специфічні хімічні реакції є схожими з прийнятими для ДНК, лише з заміною піперидину на анілін та з використанням 3М NaCl для У-специфічної реакції:
-
Для Г диметилсульфат + анілін,
-
Для У гідразин + анілін,
-
Для С + У гідразин + 3М NaCl + анілін,
-
Для А + Г діетилпірокарбонат + анілін.
Схема дії диетилпірокарбонату та інших алкілюючих агентів на основи представлена на слайді 10. Реакція з диетилпірокарбонатом заміщує стадію депуринізації в сиквенсі ДНК. Загалом депуринізація та депіримідинізація в РНК відбуваються в 100-1000 разів повільніше, ніж у ДНК.
Сиквенс РНК за допомогою рибонуклеази. Рибонуклеази є дуже ефективними інструментами у сиквенсі РНК. Для коротких олігонуклеотидів часткове розщеплення ендонуклеазами може бути достатнім для визначення усієї послідовності. Такі осново-специфічні рибонуклеази, відомі насьогодні, представлені у таблиці на слайді 5.
Найчастіше використовують такі рибонуклеази, що розщеплюють послідовність, залишаючи на 3’-кінці певний нуклеотид. Таким чином, на 3’-кінці продукту може бути або 2’-3’-циклічний фосфат, або 2’-фосфат чи 3’-фосфат.
Для визначення послідовності, мічені за одним з кінців РНК частково гідролізують осново-специфічними рибонуклеазами, представленими у таблиці. Отримані фрагменти піддають електрофорезу. Порівняння результатів для визначення послідовності проводять з залученням продуктів гідролізу (драбинки), отриманих за допомогою використання гідроксидного йону. Даний механізм ОН-гідролізу не є осново-специфічним, але також дає 3’-фосфати. Основою для сиквенсу і порівняння є той факт, що, навідміну від рибонуклеазного гідролізу, який не відбувається у місцях розміщення деяких модифікованих нуклеотидів, гідроліз за допомогою ОН- відбувається після кожного з нуклеотидів.
Повне розщеплення молекул РНК осново-специфічними рибонуклеазами також може використовуватися для характеристики їх послідовностей. Наприклад, за однією з методик дві або більше таких нуклеаз використовуються для повного гідролізу РНК. Далі фрагменти з кожної реакції розділяються у двох вимірах, наприклад, за допомогою паперового електрофорезу у першому вимірі, та ТШХ – у другому. Такий так званий метод «фінгерпрінтингу» дозволяє локалізувати майже всі модифіковані нуклеотиди, включаючи розгалужені рибозні залишки, поєднані через 2’- та 3’-положення; даний метод особливо ефективний для характеристики невеликих кількостей природної РНК.
