29. Різдво Христове. Ікона Перша пол.. 18 ст. З Переяслва-Хмельницького р-ну Київської області

30. Св. Уляна (портрет Уляни Апостол). Ікона Преображенської церкви в Сорочинцях . Бл. 1732.

 

31. Портрет атамана Данила Ефремовича. 18 век.

Автор:     неизвестный иконописец Киево-Печерской мастерской Датировка:     Третья четверть XVIII века Размер:     210 x 126 см. Техника:     холст, масло Описание:     Мужской парадный портрет в рост. На темном фоне, впереди стола, стоит пожилой мужчина, одетый в роскошный распашной черный кафтан. Сапоги красные. В правой, согнутой в локте руке, держит вызолоченный пернач - символ атаманской власти Войска Донского. Ближе к краю стола лежат награды: медаль на синей ленте с бантом и миниатюрный портрет Анны Иоанновны в овале, оправленный драгоценными камнями на красной ленте с бантом. Третья награда украшает грудь Ефремова: на синей ленте с бантом финифтевый портрет Елизаветы Петровны, оправленный драгоценными камнями. Волосы у портретируемого седые, выстрижены в кружок, лоб высокий, нос орлиный, губы поджаты, взгляд пронзительный, правая сторона по скуле и виску затемнена.

32. Портрет Василия Дунина-Борковского. 1701-1703гг.

Видатною пам’яткою українського портретного малярства саме того періоду є портрет В.А. Дуніна-Борковського, який нині зберігається в Чернігівському обласному художньому музеї. Цей твір ще у ХVІІІ ст. звернув на себе увагу. Тому не випадково в 1786 р. О. Шафонський в своїй відомій праці про Чернігівське намісництво відзначив, що В.А. Дунін-Борковський в 1702 р. був похований в Успенському соборі Єлецького монастиря в Чернігові і над похованням знаходиться портрет небіжчика.1 В XIX ст. портрет згадувався у статтях, вміщених в різних виданнях. В 1850 р. зазначалось, що портрет знаходиться в архімандритських покоях. О. Лазаревський писав, що портрет разом з надгробком (написом) висів над могилою В.А. Дуніна-Борковського, а в 1894 р. він вже знаходився у зібранні В.В. Тарновського і був одним із кращих у колекції. Починаючи з ХІХ ст. твір неодноразово публікувався. . В 1983 р. ввійшов до складу колекції Чернігівського художнього музею. В 1957 р. портрет реставрований в Державній науково-дослідній реставраційній майстерні Міністерства культури УРСР. В 1986–1995 рр. реставратор вищої категорії В.І. Цитович в Національному науково-реставраційному центрі провів комплекс реставраційних заходів. Вперше за тривалий час глядачі мали змогу побачити цей твір у серпні 2001 р. на виставці до 10-ї річниці незалежності України “Рід наш козацький” у приміщенні Чернігівського художнього музею. Як зазначено в “Паспорті реставрації пам’ятки”, дошки склеєні на торцях і скріплені двома горизонтальними правобічними шпонками. Авторський первісний грунт двошаровий тонкий білого кольору (мабуть, крейдяно-клейовий), фарбовий шар доволі тонкий. Живопис виконаний змішаною технікою із застосуванням олійних фарб, яєчної темпери і золота. Розміри портрету досить значні – 216,5 х 122,25 см. Композиційна схема портрету для того часу була доволі традиційною. Портретований стоїть майже в центрі зображення. Постать дещо зміщена праворуч і звернена до глядача на три чверті вліво. Її трохи потіснив стіл, вкритий килимом, який звисає майже до підлоги. На столі лежить велика книга, на яку спирається своєю правою рукою В.А. Дунін-Борковський. Кисть правої руки тримає булаву. П.О. Білецький вважав, що атрибут влади настільки “орнаменталізований”, що перетворився на пляму. Більш вірогідно, таке враження зумовлено втратою фарбового шару. Кисть лівої руки стиснула ефес шаблі, яка висить при поясі. На столі ліворуч від книги – висока червона кругла шапка з темною хутряною опушкою. Одягнений В.А. Дунін-Борковський в жупан темно-зеленого кольору. Поверх нього накинутий більш світлий кунтуш із застібкою на грудях. З лівого плеча виходить вильот (вильот – фальшивий рукав). З-під жупана видно ступні ніг у червоних чоботях на невисоких чорних підборах. Впадає у вічі така особливість – права і ліва нога помінялись місцями. Таке враження, ніби людина сидить, схрестивши ноги під жупаном. Можливо, над портретом працювали кілька художників і тому вийшов такий різнобій. Може бути, що для автора (чи авторів) це було не так важливо. Колорит портрету побудований на декоративних засадах. На чорному тлі, як це зазвичай робилось в народному мистецтві, кольорові плями зображень набувають особливої насиченості і звучності. Не треба забувати, це портрет В.А. Дуніна-Борковського входив до комплексу настінних розписів і іконостасу в інтер’єрі собору. Він поєднав у собі риси архітектури, іконопису, стінопису, декоративно–прикладного мистецтва і музики. Величний спокій і нерухомість постаті портретованого засвідчують продовження традицій мистецтва Київської Русі. В той же час цей твір характером образу близький до портретів російських царів біля їхніх поховань в Архангельському соборі Московського Кремля.

Портрет висів над похованням В.А. Дуніна-Борковського у Успенському собори. Василь Дунін-Борковський народився в 1640 р. і походив із сім’ї полковника королівського війська польського. Після Андрусівського договору про перемир’я між Росією і Польщею 1667 р., не бажаючи втрачати землі, Василь Дунін-Борковський прийняв православ’я і вступив на козацьку службу. В 1668-1672 рр. був сотником вибельським, в 1672-1686 рр. – полковником чернігівським. З 1686 р. і до самої своєї смерті в 1702 р. служив генеральним обозним. Благодійницька діяльність В.А. Дуніна-Борковського відображена у великій епітафії, яку написав І. Максимович. Вона була вигравірувана на металевій пластині і висіла поряд з портретом.

Портрет В.А. Дуніна-Борковського створений в Чернігові місцевим майстром (або кількома майстрами) на початку ХVІII ст. і являє собою видатну пам’ятку українського портретного малярства.