1.5 Фізичні компоненти мереж

Фізичні компоненти мереж використовуються для з’єднання персональних комп’ютерів таким чином, щоб вони могли розподіляти свої ресурси.

1.5.1 Мережеві адаптери

Мережевий адаптер являє собою базовий компонент мережевого обладнання. При підключенні комп’ютерів до мережі вони необхідні майже завжди. Однак в деяких випадках комп’ютер в мережі може підключатися без мережевого адаптера; наприклад, при віддаленому доступі, коли комп’ютер підключений до мережі за допомогою модему та телефонної лінії. Ще один приклад – просте з’єднання двох комп’ютерів за допомогою кабелю послідовного зв’язку без модемів. В загальному випадку мережевий адаптер підготовлює та передає дані в середовище мережі. Існує багато типів мережевих адаптерів. Вибрати оптимальний досить складно. При виборі мережевого адаптера необхідно враховувати ряд аспектів: архітектура мережі (наприклад, адаптери Token Ring не працюють в мережах Ethernet); тип носія сигналу (використовують тонкий чи товстий коаксіальний кабель, скручена пару чи волоконно-оптичний кабель для яких потрібні відповідні роз’єми); шина комп’ютера (в залежності від типу шини комп’ютера розрізняють різні типи мережевих адаптерів – РСІ, ІSА, РС Сard); швидкість передачі (пропускна здатність мережевого адаптера повинна відповідати пропускній здатності інших компонентів мережі).

1.5.2 Мережеві носії

По мережевим носіям сигнали передаються від одного мережевого пристрою до іншого. Найчастіше носієм служить кабель, але в теперішній час використовуються і безпровідникові носії.

Найбільш розповсюдженими кабелями є: коаксіальні кабелі, скручені пари і оптово-волоконні кабелі.

Коаксіальний кабель

Коаксіальний кабель являє собою двопровідну лінію зв’язку, в якій один провідник (центральний) знаходиться всередині іншого. В якості центрального провідника може використовуватися як одножильний, так і багатожильний мідний провід. Зовнішній провідник виконаний в вигляді циліндра, сплетеного з мідного проводу. Центральний і зовнішній провідники розділені ізоляцією. Зовнішня оболонка проводу робиться з полівінілхлориду або флуорополімера. Коаксіальній кабель є широкополосним засобом зв’язку, що дає змогу передавати інформацію в широкому частотному діапазоні. Він може використовуватися як для одноканальної, та і багатоканальної передачі. В даний час в локальних мережах переважно використовується одноканальна передача даних. В ЛОМ використовуються коаксіальні кабелі з різним хвильовим опором – від 50 Ом до 120 Ом; перевага надається 50-омному кабелю (наприклад, в мережах Ehernet). Найчастіше використовуються два види коаксіального кабелю з хвильовим опором 50 Ом – RG-11 – так званий “товстий” або “жовтий” кабель і RG-58 – «тонкий» кабель. Кабель RG-11 характеризується вищою надійністю та захищеністю від перешкод, однак його вартість значно вища від вартості RG-58, до того ж його важче прокладати.

За техніко-експлуатаційними характеристиками розрізняють широко-та вузькосмугові коаксіальні кабелі.

Широкосмугові коаксіальні кабелі мають швидкість передавання сигналу 300-500 Мбіт/с, загасання сигналу на частоті 100 МГц- до 7 Дб на 100 м. Термін придатності – 10-12 років.

Вузькосмугові кабелі мають швидкість передавання до 50 Мбіт/с, загасання сигналів на частоті 10 МГц – 4 Дб на 100 м. Решта параметрів збігається з аналогічними в широкосмугових кабелях.

Довжина кабелю в КМ переважно визначається загасанням сигналу. Якщо сигнал загасає дуже сильно, то ставлять повторювач, який його поновлює.