Зміна установок внутрішнього модему

Конфігурацію внутрішнього модему можна змінити фізично. В залежності від виробника і моделі, установки IRQ, введення-виведення і комунікаційного порту можна змінити за допомогою наступних засобів.

• Перемикач DIP. Впаяний у друковану плату пакет мініатюрних перемикачів, ричаги якого можна пересувати в різні позиції. Позиція перемикача визначає значення встановлюваного параметра.

• Перемички. Пари металевих контактів, вбудованих у плату. Перемички конфігуруються шляхом вставки невеликих заглушок, що замикають електричний ланцюг. В інструкції до внутрішнього модему зазвичай вказується, які перемички потрібно замкнути, щоб встановити бажані IRQ, адреси введення-виведення і комунікаційні порти.

• Програмне забезпечення. У деяких модемах немає фізичних перемикачів або перемичок. Щоб конфігурувати такий модем, потрібно запустити спеціальну програму.

Конфігурування пристроїв Plug and Play

У багатьох сучасних модемах підтримується технологія РпР (Plug and Play). Це означає, що операційна система самостійно виявляє новий пристрій, установлює необхідні драйвери, визначає вільні ресурси комп'ютера й автоматично привласнює їх новому пристрою. При цьому втручання користувача зведене до мінімуму чи взагалі не потрібне.

Технологія РпР чудова! Однак, тільки якщо вона працює і якщо користувач дещо передбачить. А саме наступне: якщо ви купили модем чи інший пристрій, на коробці якого написане "Plug and Play", то автоматичне конфігурування відбудеться тільки при виконанні двох умов:

• система BIOS комп'ютера повинна підтримувати РпР;

• операційна система комп'ютера повинна підтримувати РпР.

Повинні бути задоволені обидва критерії. Системні плати комп'ютерів, випущені після 1995 року, звичайно підтримують РпР. Підтримують РпР також операційні системи Windows 95/98/ME і Windows 2000/XP. Слід зазначити, що операційна система Windows NT не підтримує РпР. Однак у ній усе-таки є деякі обмежені засоби РпР, за допомогою яких можна автоматично конфігурувати деякі типи модемів.

Зовнішні модеми

У порівнянні з внутрішніми зовнішні модеми мають деякі переваги.

• У більшості зовнішніх модемів на передню панель виведена індикація стану модему, тобто чи включений він і чи передає дані (рисунок 2.2).

• З овнішні модеми легше встановлювати і конфігурувати. У них немає внутрішніх перемикачів і перемичок. Крім того, для їхньої установки не потрібно відкривати комп'ютер.

Для зовнішніх модемів потрібний кабель живлення для підключення до електричної мережі, однак внутрішні модеми живляться по шині комп'ютера. Зовнішній модем підключається до одного з послідовних портів на задній стінці комп'ютера за допомогою послідовного кабелю.

Послідовні порти

Для підключення зовнішнього модему потрібний вільний послідовний порт. У більшості комп'ютерів є два убудованих послідовних порти: СОМ1 і COM2. Їхні роз`єми розташовані на задній стінці комп'ютера.

Послідовні порти використовуються багатьма пристроями, такими як сканери, цифрові камери і інш. Якщо в комп'ютері немає вільного послідовного порту, то можна вчинити одним з наступних способів:

• ёкілька пристроїв послідовного зв`язку. Однак для цього може знадобитися додати карту з роз`ємом USB чи використовувати модем USB.

USB – універсальна послідовна шина, інтерфейс між комп’ютером та перефирійним обладнанням, що підтримує технологію PnP; швидкість передачі даних 12 Мбіт/с.