- •Частина 4. Фізика коливань і хвиль
- •21. Коливання
- •21.1. Загальна характеристика коливальних процесів
- •21.2. Диференціальне рівняння гармонічних коливань
- •21.3. Коливання пружинного маятника
- •21.5. Вертикальні коливання центра ваги судна
- •21.6. Енергія гармонічного коливання
- •21.7. Коливальний контур
- •21.8. Додавання скалярних коливань
- •21.8.1. Додавання гармонічних коливань із рівними частотами
- •21.8. 2 Додавання гармонічних коливань із близькими частотами. Биття
- •21.9. Додавання взаємно перпендикулярних (векторних) коливань
- •21.10. Загасаючі коливання
- •21.11. Загасаючі електромагнітні коливання
- •21.12. Вимушені коливання
- •21.13. Вимушені вертикальні коливання судна
- •21.14. Вимушені електромагнітні коливання
- •21.14.1. Омічний опір у колі змінного струму
- •21.14.2. Індуктивність у колі змінного струму
- •21.14.3. Ємність у колі змінного струму
- •21.15. Резонансні явища в техніці
- •21.16. Параметричний резонанс
- •21.17. Автоколивання
- •21.18. Спектр коливань
- •21.19. Ангармонічні коливання
- •21.20. Фазова траєкторія
- •22. Пружні (механічні) хвилі
- •22.1. Загальна характеристика хвильових процесів
- •22.2. Пружні хвилі
- •22.3. Енергетичні характеристики хвильових процесів
- •23. Акустика
- •23.1. Об'єктивні та суб'єктивні характеристики звуку
- •23.2. Поширення звукових хвиль
- •23.3. Ультразвук
- •23.4. Ефект Доплера в акустиці
- •24. Електромагнітні хвилі
- •24.1. Рівняння плоскої електромагнітної хвилі
- •24.2. Вектор Умова - Пойнтінга
- •24.3. Особливості поширення електромагнітних хвиль
- •24.4. Світлові хвилі
- •Закони відбиття
- •Закони заломлення
- •25. Явище інтерференції
- •25.1. Когерентні джерела в оптиці
- •25.2. Розрахунок інтерференційної картини від двох когерентних джерел
- •25.3. Інтерференція в тонких плівках
- •25.4. Стоячі хвилі
- •25.5. Інтерферометри
- •26. Явище дифракції
- •26.1. Принцип Гюйгенса-Френеля. Розрахунок дифракційної картини методом зон Френеля
- •26.2. Дифракція сферичних хвиль (дифракція Френеля)
- •26.3. Дифракція плоских хвиль (дифракція Фраунгофера)
- •26.4. Дифракційна решітка
- •26.5. Дифракція рентгенівських променів
- •27. Поляризація світла
- •27.1. Загальні уявлення про поляризацію світлових хвиль
- •27..2. Поляризація світла при відбитті та заломленні
- •27.3. Подвійне променезаломлення
- •27.4. Поляризаційні прилади
- •27.5. Закон Малюса
- •27.6. Інтерференція поляризованих променів
- •27.7. Штучна оптична анізотропія
- •27.8. Обертання площини поляризації (оптична активність)
- •27.9. Оптичні та електрооптичні властивості рідких кристалів
- •28. Елементи молекулярної оптики
- •28.1. Фазова та групова швидкості світла
- •28.2. Елементарна класична теорія дисперсії
- •28.3. Поглинання світла
- •28.4. Розсіювання світла
23.2. Поширення звукових хвиль
Звукові хвилі при своєму поширенні підпорядковуються тим же закономірностям, що й світлові. Зокрема, вони можуть огинати перешкоди, (явище дифракції), для них виконуються закони відбиття й заломлення. На границі поділу двох середовищ (наприклад, повітря-вода) напрямок поширення звукових хвиль змінюється. Згідно з законом заломлення

можна зробити висновок, що якщо v2 < v1, то < , тобто кут заломлення
менше кута падіння (рис. 23.5, а).
Рис.23.5

В морській воді швидкість звуку залежить від її солоності, густини, температури й інших факторів. В результаті, швидкість звуку змінюється зі зміною глибини (рис. 23.6). Через рефракцію утворюються зони тіні (мертві зони) — рис. 23.6, а; а звук може повернутися до поверхні моря, не досягши дна (рис. 23.6, б); можливо також виникнення наддалеких звукових каналів (рис. 23.6, в). Канал -– це шар води, у якому звук поширюється з найменшою швидкістю. Промінь, що відхилився від каналу нагору або вниз, вертається в нього назад. У такому каналі звук може поширюватися на відстані в сотні й тисячі кілометрів.
Рис. 23.6

,
де I
— інтенсивність
звуку, що пройшов шар середовища товщиною
x;
I0—
початкова інтенсивність звуку; —
коефіцієнт поглинання.
Особливістю поширення звукових хвиль у воді – їхнє слабке загасання. Ніякі види електромагнітних хвиль, у тому числі світлові, не поширюються у воді на скільки-небудь значні відстані, тому звукові хвилі – це єдино можливий засіб одержання інформації й зв'язку під водою. Для цих цілей використають як звукові, так і ультразвукові частоти. Найбільш широко в гідроакустиці застосовуються ехолоти й гідролокатори, які використовують для навігаційних цілей (плавання поблизу скель, рифів); для рибопромислової розвідки, пошукових робіт; для рішення військових завдань (пошук підводних човнів противника, безперископна торпедна атака тощо Пасивним засобом підводного спостереження служать шумопеленгатори.
23.3. Ультразвук
Ультразвуком називають звукові хвилі із частотами від 2104 до 1013 Гц. Верхня межа частот ультразвуку в даному середовищі визначається міжмолекулярною відстанню (або довжиною вільного пробігу в газі): у кристалах і рідинах вона дорівнює 1012-1013 Гц, а в газах — 109 Гц.
Через велику частоту (малу довжину хвилі) ультразвук характеризується особливими властивостями. Так, ультразвукові хвилі подібно світловим можуть утворювати строго спрямовані пучки. Відбиття й заломлення цих пучків на границі двох середовищ підпорядковуються законам геометричної оптики. За допомогою ввігнутих дзеркал ультразвукові хвилі можна направляти від джерела в строго певному напрямку.
Ультразвукові хвилі великої інтенсивності можна одержувати навіть при порівняно невеликих амплітудах коливань, тому що при даній амплітуді I 2 (формула (22.10)). Тому високим частотам ультразвуку відповідають більші інтенсивності (до 20 Вт/см2). Це приводить до нагрівання тіл, що піддаються впливу ультразвуку, до утворення в рідинах порожнеч у вигляді дрібних бульбашок з короткочасним зростанням тиску до сотень і тисяч атмосфер (явище кавітації).
Ультразвукові хвилі прискорюють протікання процесів дифузії, істотно впливають на розчинність речовин і в цілому на хід хімічних реакцій у рідкій фазі. Ультразвук застосовують у техніці для прискорення процесів тепло- і масообміну; одержання металів з дрібнокристалічною структурою; очищення (за допомогою кавітації) від забруднень різних деталей (годинникове виробництво, електронна техніка і т.ін.); пайки алюмінієвих деталей; зварювання пластмасових виробів тощо; ультразвукової дефектоскопії; звукобачення (перетворення за схемою: ультразвук електричні коливання світлові коливання).
