Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТДП білети.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
723 Кб
Скачать
☆

1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.

Суб'єкт права (суб'єкт правовідносин) — індивідуальна особа або колективний суб'єкт, які мають правосуб'єктність та використовують її у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.

Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості. Кожна особа володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Як явище духовного життя, право належить до сфери суспільної й індивідуальної свідомості. Норми права, нормативні акти, правозастосовчі рішення й інші юридичні явища можуть розглядатися як своєрідні відображення культури, для визначення яких використовують спеціальне поняття, що відбиває особливий вимір правової реальності — правосвідомість.

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оцінок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають поведінку людей в юридично значимих ситуаціях.

Правосвідомість діє і на стадії правотворчості, і на стадії реалізації права. Однаковою мірою правосвідомість присутня в усіх елементах механізму правового регулювання — в нормах права, правовідносинах, актах реалізації права тощо. Правосвідомість найбільш повно і різнобічно відбиває ідеальну, духовну сутність права як елемента культури. Від рівня правосвідомості залежить, якою буде поведінка людини в суспільстві — правомірною або неправомірною.

ПКультура-якісний стан правової орг.с-ва,реальн.функціювання його прав.с-ми, що відображає рівень розвитку соціал.відносин в сфері правового регулювання.

ПКультура передбачає не тільки всебічну правову обізнаність, знання змісту правових приписів, але й позитивне ставлення до них та усвідомлене їх виконання. Незнання законів, зневажливе ставлення до них свідчать про відсутність правової культури. Та не кожного, хто знає і розуміє юридичні норми можна вважати правокультурною людиною. Такою є лише та людина, у якої знання права поєднується з дотриманням та виконанням його приписві.

правова активність одна з основних складових соціальної активності, яка відображає форму правомірного діяння, вказує на готовність протидіяти правопорушенням8. З цієї ж позиції він підкрес­лює, що, саме правова активність здатна не тільки сприяти виникненню пра­вовідносин, але і вплинути на їх реалізацію9.

В юридичній літературі майже відсутня єдність щодо однозначного тракту­вання категорії «правова активність». «Правова активність» розглядається з таки­ми вже усталеними поняттями як правова культура, правова поведінка, правова свідомість. Так, деякі науковці розуміють «правову активність» як реалізуючу можливість особи і рівень інтенсивної правової діяльності10. Інші науковці роз­глядають правову активність як процес формування і прояву правових властиво­стей особи або ототожнюють правову активність з поняттям «правова діяльність».