- •Приватне і публічне право. Особливості формування приватного права в Україні.
- •2 .Податки та податкова функція сучасної держави. Проблема ефективності податкової політики в Україні
- •3.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •1.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права у різних правових системах.
- •2.Аграрна політика сучасної держави. Захист прав сільськогосподарського виробника в Україні
- •3.Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні.
- •1.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.
- •2.Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні
- •1.Юридична антропологія та її призначення. Право в людині - людина у праві.
- •3.Прецедентне право. Прецедент в англійському та американському праві.
- •2.Поняття і призначення тлумачення права. Прийоми тлумачення права.
- •3.Правовий режим: поняття і види. Галузеві та спеціальні правові режими
- •2. Контрольна влада у сучасній державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3.Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3 Правові системи. Національні, інтегративні та міжнародна правові системи.
- •1. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •2. Елігарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта.
- •3. Нормативний, соціологічний і філософський підходи до права. Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод у юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.
- •2.Держава та церква. Світська і теократична держава.
- •3 Поняття та ознаки правової норми. Абстрактна та казуальна форма правової норми.
- •1.Офіційне тлумачення права. Інтерпретаційні акти та їх види.
- •3. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •1. Поняття прогалин в праві. Дійсні та уявня прогалини в праві. Усунення та подолання прогалин у праві.
- •3. Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •1. Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •2. Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •3. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •1 Джерела права. Первинні та похідні, основні та додаткові джерела права. Джерела права України.
- •2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
- •3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •1.Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
- •2. Номенклатура функцій держави. Функції держави та державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1 Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •2 Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •3 Кодифікація та інкорпорація, їхнє співвідношення та різновиди
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
- •1 Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.
- •3.Суб'єкти та об’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •1.Поняття та ознаки правових відносин. Юридична форма і соціальний зміст правовідносин
- •2. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні
- •2.Типологія держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний підходи.
- •3.Правовий статус колективних суб'єктів. Поняття компетенції.
- •1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
- •Склад правопорушення. Вина і винність.
- •3 Захист прав, свобод і законних інтересів особи.
- •1.Поняття та класифікація принципів права. Загально-правові та галузеві принципи.
- •2.Законодавча влада та її функції. Делеговане законодавство.
- •3.Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •1.Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •2.Судова влада і здійснення правосуддя. Піднесення судової влади.
- •3.Правова культура суспільства та її компоненти. Правова культура і правове життя як категорії юриспруденції
- •1.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблема становлення четвертого покоління прав людини.
- •3.Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Державне управління і місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •3.Поняття і види юридичних фактів. Юридичні факти-стани. Фактичний склад.
- •1.Загльно-соціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча функції права.
- •2.Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).
- •3.Класифікація правових норм. Диспозитивні норми права.
- •1.Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
- •2.Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
- •3.Поняття і стадії правового регулювання. Загально-дозвільний і дозвільний типи правового регулювання.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •3.Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •1.Поняття правопорядку. Національний, інтегративний та міжнародний правопорядок.
- •2.Концепції правової держави і верховенства права. Україна як правова держава.
- •3.Соціальна та особистісна цінність права. Правові цінності.
- •3.Діалог правових культур. Правова акультурация і декультурация. Рецепція права.
- •1. Розсуд в праві. Поняття та види
- •2.Форми сучасної держави. Форма правління, форма державного устрою і державний режим.
- •3.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •2.Армія як інститут сучасної держави. Армія та військове право в Україні
- •3.Філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.
1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
Суб'єкт права (суб'єкт правовідносин) — індивідуальна особа або колективний суб'єкт, які мають правосуб'єктність та використовують її у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.
Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості. Кожна особа володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Як явище духовного життя, право належить до сфери суспільної й індивідуальної свідомості. Норми права, нормативні акти, правозастосовчі рішення й інші юридичні явища можуть розглядатися як своєрідні відображення культури, для визначення яких використовують спеціальне поняття, що відбиває особливий вимір правової реальності — правосвідомість.
Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у формі юридичних знань, оцінок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які визначають поведінку людей в юридично значимих ситуаціях.
Правосвідомість діє і на стадії правотворчості, і на стадії реалізації права. Однаковою мірою правосвідомість присутня в усіх елементах механізму правового регулювання — в нормах права, правовідносинах, актах реалізації права тощо. Правосвідомість найбільш повно і різнобічно відбиває ідеальну, духовну сутність права як елемента культури. Від рівня правосвідомості залежить, якою буде поведінка людини в суспільстві — правомірною або неправомірною.
ПКультура-якісний стан правової орг.с-ва,реальн.функціювання його прав.с-ми, що відображає рівень розвитку соціал.відносин в сфері правового регулювання.
ПКультура передбачає не тільки всебічну правову обізнаність, знання змісту правових приписів, але й позитивне ставлення до них та усвідомлене їх виконання. Незнання законів, зневажливе ставлення до них свідчать про відсутність правової культури. Та не кожного, хто знає і розуміє юридичні норми можна вважати правокультурною людиною. Такою є лише та людина, у якої знання права поєднується з дотриманням та виконанням його приписві.
правова активність одна з основних складових соціальної активності, яка відображає форму правомірного діяння, вказує на готовність протидіяти правопорушенням8. З цієї ж позиції він підкреслює, що, саме правова активність здатна не тільки сприяти виникненню правовідносин, але і вплинути на їх реалізацію9.
В юридичній літературі майже відсутня єдність щодо однозначного трактування категорії «правова активність». «Правова активність» розглядається з такими вже усталеними поняттями як правова культура, правова поведінка, правова свідомість. Так, деякі науковці розуміють «правову активність» як реалізуючу можливість особи і рівень інтенсивної правової діяльності10. Інші науковці розглядають правову активність як процес формування і прояву правових властивостей особи або ототожнюють правову активність з поняттям «правова діяльність».