- •Приватне і публічне право. Особливості формування приватного права в Україні.
- •2 .Податки та податкова функція сучасної держави. Проблема ефективності податкової політики в Україні
- •3.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •1.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення матеріального і процесуального права у різних правових системах.
- •2.Аграрна політика сучасної держави. Захист прав сільськогосподарського виробника в Україні
- •3.Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні.
- •1.Реалізація права. Форми реалізації права: дотримання, виконання та використання права.
- •2.Інноваційна політика сучасної держави. Особливості інноваційної політики в Україні
- •1.Юридична антропологія та її призначення. Право в людині - людина у праві.
- •3.Прецедентне право. Прецедент в англійському та американському праві.
- •2.Поняття і призначення тлумачення права. Прийоми тлумачення права.
- •3.Правовий режим: поняття і види. Галузеві та спеціальні правові режими
- •2. Контрольна влада у сучасній державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3.Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3 Правові системи. Національні, інтегративні та міжнародна правові системи.
- •1. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •2. Елігарний характер держави. Специфіка формування юридичної еліти в Україні. Юридична освіта та юридична еліта.
- •3. Нормативний, соціологічний і філософський підходи до права. Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод у юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння у правовій сфері.
- •2.Держава та церква. Світська і теократична держава.
- •3 Поняття та ознаки правової норми. Абстрактна та казуальна форма правової норми.
- •1.Офіційне тлумачення права. Інтерпретаційні акти та їх види.
- •3. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •1. Поняття прогалин в праві. Дійсні та уявня прогалини в праві. Усунення та подолання прогалин у праві.
- •3. Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •1. Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •2. Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •3. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •1 Джерела права. Первинні та похідні, основні та додаткові джерела права. Джерела права України.
- •2. Державні органи та їхня класифікація. Центральні і місцеві державні органи.
- •3. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •1.Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії правотворчості (нормотворчості).
- •2. Номенклатура функцій держави. Функції держави та державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1 Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •2 Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •3 Кодифікація та інкорпорація, їхнє співвідношення та різновиди
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
- •1 Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція та походження держави.
- •3.Суб'єкти та об’єкти правовідносин. Юридичні особи.
- •1.Поняття та ознаки правових відносин. Юридична форма і соціальний зміст правовідносин
- •2. Державна влада. Єдність і поділ влади. Гілки державної влади у сучасній Україні
- •2.Типологія держави: формаційний, цивілізаційний і технократичний підходи.
- •3.Правовий статус колективних суб'єктів. Поняття компетенції.
- •1 Суб’єкт права, правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
- •Склад правопорушення. Вина і винність.
- •3 Захист прав, свобод і законних інтересів особи.
- •1.Поняття та класифікація принципів права. Загально-правові та галузеві принципи.
- •2.Законодавча влада та її функції. Делеговане законодавство.
- •3.Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •1.Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •2.Судова влада і здійснення правосуддя. Піднесення судової влади.
- •3.Правова культура суспільства та її компоненти. Правова культура і правове життя як категорії юриспруденції
- •1.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблема становлення четвертого покоління прав людини.
- •3.Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Державне управління і місцеве самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •3.Поняття і види юридичних фактів. Юридичні факти-стани. Фактичний склад.
- •1.Загльно-соціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча функції права.
- •2.Держава в політичній системі суспільства. Держава і групи тиску (лобі).
- •3.Класифікація правових норм. Диспозитивні норми права.
- •1.Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
- •2.Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
- •3.Поняття і стадії правового регулювання. Загально-дозвільний і дозвільний типи правового регулювання.
- •1.Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- •2.Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- •3.Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- •1.Поняття правопорядку. Національний, інтегративний та міжнародний правопорядок.
- •2.Концепції правової держави і верховенства права. Україна як правова держава.
- •3.Соціальна та особистісна цінність права. Правові цінності.
- •3.Діалог правових культур. Правова акультурация і декультурация. Рецепція права.
- •1. Розсуд в праві. Поняття та види
- •2.Форми сучасної держави. Форма правління, форма державного устрою і державний режим.
- •3.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •2.Армія як інститут сучасної держави. Армія та військове право в Україні
- •3.Філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.
3.Законодавче (статутне) право.
СТАТУТНЕ ПРАВО - Сукупність норм, що містяться у статутах, які діють у країнах англо-сакс. системи права поряд із загальним правом.
Термін «статутне право» виник у Великобританії в 16 ст. Вживається також в юрид. теорії та практиці деяких країн, де прийнято брит, конст. модель.
С. п. — частина права, яка утворюється законодавчими органами на противагу звичаєвому праву і прецедентному праву та актам, які приймаються органами виконавчої влади. Характерною рисою С. п. Великобританії є його фрагментарність. Хоча роль С. п. є вагомою, воно не претендує на вироблення заг. принципів.
У широкому розумінні — С. п. включає в себе найважливіші акти англ. права допарлам. періоду, прийняті в різні роки та епохи (передусім Велику хартію вольностей 1215), акти делегованого законодавства, а також правові акти, які приймаються авт. установами, зокрема англіканською церквою. Єдиних критеріїв, на основі яких той чи ін. статут можна було б віднести до числа конституційних, не існує. Це зумовлено тим, що всі статути Великобританії мають рівну юрид. силу, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування.
2) У США —це писані конституції, кодекси та ін. законодавчі акти.
Білет 6
1. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
Реалізація норм права — це втілення приписів норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.
Норми права можуть бути реалізовані в різних формах: у правовідносинах і поза ними, з участю державних органів та без них.
Розрізняють 4 основні форми реалізації права за складністю та характером дій суб’єкта: - додержання- виконання- використання- застосування.
В основу такого поділу покладено ступінь активності суб’єктів щодо реалізації правових норм. Дотримання, виконання, використання – безпосередні форми реалізації норм права, а застосування – опосередкована (особлива) форма.
Дотримання - полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон
Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання. Дотримання норм права – вид правомірної поведінки і в той же час найбільш загальна форма реалізації права.
Виконання - полягає в обов'язковому вчиненні суб’єктом активних дій щодо виконання на нього юридичного обов’язку.Використання – суб’єкти на власний розсуд використовують надані їм права та можливості, задовольняючи свої законні інтереси.
Форми реалізації права за суб'єктами такі:індивідуальна; колективна.
Правозастосування — це здійснювана в процедурно-процесу¬альному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб’єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.
Якщо додержання, використання пов'язані з діями громадян, громадянських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється держав¬ними органами і посадовими особами, і тільки у певних ситуаціях — громадськими організаціями. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права. У разі, якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.
Застосування норм права має місце там, де адресати правових норм не можуть реалізувати свої, передбачені законом права і обов'язки без посередництва компетентних органів. Можна сказати, що на певному етапі правозастосування підключається до способів безпосередньої реалізації — додержання, виконання, використання.