7. Конституція і держава. Конституційно-правова доктрина держави.

Конституція - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили держави чи державно-територіального утворення (у федеративній державі), що закріплює основи політичної, правової та економічної систем даної держави або освіти, основи правового статусу особистості.

Конституція відрізняється від інших нормативно-правових актів тим, що вона:

• Закріплює державний устрій, основні права і свободи, визначає форму держави і систему вищих органів державної влади.

• Є джерелом права.

• Має вищу юридичну силу.

• Відрізняється відносною стабільністю.

• Є базою для поточного законодавства.

• Відрізняється особливим порядком прийняття та зміни постулатів.

Конституція виконує у державі наступні функції:

• юридична

• політична

• ідеологічна

Юридична функція полягає в тому, що конституція являє собою головне джерело національної правової системи держави, нормативно-юридичний акт, норми якого мають вищу юридичну силу і лежать в основі всієї системи правового регулювання. Ця функція характеризує власне службову роль конституції у національній правовій системі держави.

Політична функція виявляється в тому, що конституція є політичний документ (свого роду договір суспільної згоди), що робить регулюючий вплив на політичний процес і політичні відносини. Виконання конституцією цієї функції можливо лише в тому випадку, якщо заснована нею система влади функціонує в демократичному політичному режимі. Політична функція відображає роль конституції в закріпленні та розвитку основ державної політики забезпеченні взаємодії політичних інститутів суспільства в процесі функціонування всієї політичної системи.

Світоглядна (ідеологічна) функція полягає в тому, що конституція є елементом філософії організації державної влади, вона проголошує і захищає найважливіші цінності - права і свободи людини і громадянина, політичний плюралізм, різноманіття і рівноправність форм власності, обмеження влади правом і інші загальновизнані демократичні цінності. Конституція в цьому сенсі являє собою певну ідеологію - систему ідей, поглядів на державний і суспільний устрій.

Конституційно-правова доктрина держави – це сукупність філософських і правових ідей концептуального рівня, які втілені в конституції та інших законодавчих актах, що визначають спрямованість розвитку держави і суспільства, а також національної правової системи. Офіційна конституційно-правова доктрина знаходить своє закріплення в актах органів установчої влади, зокрема конституціях.

За загальним правилом будь-яка доктрина ділиться на офіційну, що створюється на національному рівні і наукову, створювану в університетах та інших професорських об'єднаннях.

Спочатку доктрина була єдиним джерелом міжнародного публічного права, вона виражалася в працях Гуго Гроція та інших юристів, які обґрунтовують існування міжнародного права з точки зору природно-правової школи. Розвиток позитивізму призвів в кінцевому підсумку до занепаду доктрини, а потім - до переосмислення ролі доктрини у праві. В даний час в міжнародному публічному праві доктрина є субсидіарні джерелом права, застосування якого можливе лише в особливих обставинах.

Міжнародне приватне право також визнає доктрину як джерело права.

У національному праві роль доктрини залежить від особливостей правової системи, та національної культури.

Роль правової доктрини виявляється у створенні конструкцій, понять, визначень, якими користується правотворчий орган. Судді вищих або міжнародних судів, висловлюючи свою особливу думку, часто посилаються на праці відомих правознавців. А в судові засідання запрошують вчених-юристів для надання експертних висновків.

Традиційно в державах доктрина складається з професійних уявлень визнаних авторитетів у галузі національного права і, як правило, формується протягом багатьох десятиліть.

.................................................................................

Конспект: 8-11, 11-22.

8. Класифікація конституцій за формою.

За формою виразу:

• Писані

• Не пписані

• Змішані

9. Класифікація конституцій за способом прийняття та внесення змін і доповнень.

Конституцій за способом прийняття:

• Даровані

• Народні

• Договірні

За способом прийняття та внесення змін і доповнень:

• Гнучкі

• Жорсткі

10. Класифікація конституцій за змістом.

• Федеративні

• Унітарні

• Конфедеративні

11. Класифікаація конституцій за часом дії.

• Тимчасові

• Постійні

12. Розвиток конституційно-правових теорії у ХVIIІ ст.. та їх відображення у конституційних документах.

Конституції:

• США

• Франції 1791

• Польщі 1791

• Конст. Пилипа Орлика ( договір 1710)

13. Угода Пилипа Орлика 1710 року: конституційно-правові ідеї.

К. П. О. – це договір укладений між Гетьманом і Військом Запорізьким, в якому визначено основні засади організації майбутньої держави.

Стурктура:

• Преамбула (теологічна, як у всіх грамот)

• Основна частина (Від релігії, кордонів і соц гаратій козацтву до обовзяків гетьмана і організації місцевого самоврядування)

• Заключна частина

Усього 16 розділів.

Характеристика:

• Становий договір

• Умова виконання (перемога над Москов. Царством)

• Гетьман обирався під конкретні зобовязання