18. Поняття і основні функції держави. Людина і держава.

Держава – це особлива організація політичної влади у соціально неоднорідному суспільстві, яка відображає, в першу чергу, інтереси домінуючих груп цього суспільства і за допомогою якої здійснюється управління суспільством.

Держава,як особлива форма політичної влади має ряд ознак:територія; суверенітет; наявність апарату управління та примусу, який практично реалізовує різні ф-ції д-ави; здатність видавати загальнообов’язкові для всього населення правові норми та забезпечити іх виконання; наявність податкової системи.

Функції держави – це основні напрямки діяльності держави в яких виражається та конкретизується суть, соціальне призначення, завдання і цілі держави. Існують різні способи класифікації функцій держави: - за соціальною значимістю: основні і другорядні; - за змістом: економічні, політичні, гуманітарні, екологічні ін. – за тривалістю: постійні тимчасові; - за спрямованістю: зовнішні і внутрішні. Поділ функцій на зовнішні і внутрішні є найбільш поширеним. У внутрішніх ф-ціях конкретизується внутрішня політика та управлінська діяльність держави, і основними внутр. Ф-ціями більшості сучасних держав є: - захист конституційного ладу; - захист і забезпечення основних прав людини; - охорона законності і правопорядку; - соціальне забезпечення; - охорона навколишнього середовища; - господарсько – організаторська функція і т д. Зовнішні функції характеризують журжаву як суб’єкта міжнародних відносин, основними є: - оборона країни; - підтримання добросусідських відносин з іншими державами; - зовнішньоекономічна діяльність та ін.

Громадяни чи піддані держави забовязані коритись законам держави і виконувати обов’язки щодо неї, як напр.. військова служба і ін.(зв’язаність особи та держави єдиною системою права, обов’язковість норм права як для людини, так і для державних органів); держава на сучасному етапі свого розвитку, проголошує принципи ідеологічної, політичної, економічної, релігійної свободи людини, недоторканості приватної власності та особи та верховенство права у всіх сферах суспільного життя; Держава – єдиний інститут який має право застосування сили щодо особи, але лише на законних підставах. Сучасна держава як правило, має реально діючі механізми захисту прав і свобод людини (але не завжди і не всюди, оскільки це в багато чому залежить від політичної та правової свідомості суспільства або державного режиму); держава створює систему соціального захисту кожної людини. Діяльність людини, шкідлива(небезпечна) державі чи/та суспільству визнається незаконною і переслідується законом.

19. Конституційний проект „Вільна Спілка”.

Ідеї Драгоманова знайшли віддзеркалення в товаристві «Вільна спілка». Основні завдання, які стояли перед новостворюваним суспільно-політичним об'єднанням полягали у конституційному закріпленні і створенні механізмів реального убезпечення основних особистісних та політичних прав людини. У проекті особистісні права не відділені від політичних і трактуються, як політичні свободи.

На думку автора проекту конституції, політична свобода – це недоторканість тіла для ганблячих людину покарань, особиста недоторканість особи і житла для поліції; таємниця листування та кореспонденції; право вільного вибору місця проживання; право на вільне користування рідною мовою, право на свободу думки, совісті і релігії. Це означало, що ліквідується державний вилив на церкву, церква відокремлювалася від держави і перетворювалася у приватний громадський інститут, жодна релігія не могла визнаватись державою як обов’язкова. Друку і навчання; свобода зборів, об’єднань, право на збереження і носіння зброї, право звертатись з до суду та органів державної влади зі зверненнями за захистом своїх прав, рівність громадян у правах і обов’язках. У проекті зазначалося, що природні права людини і громадянина не можуть бути скасовані. Рівність прав громадян підтверджувалася правом всіх громадян, незалежно від соціальної, національної, релігійної приналежності, приймати участь у формуванні органів влади.

Завдання як кожної людини, так і народу в пізнанні себе як одиниці, як елементу в системі людських зв’язків, а нації в системі міжнаціональних зв’язків, бо завдання як людини, так і нації, на погляд М. Драгоманова, йти до цивілізації й разом із цивілізацією. Пізнання себе вимагає передовсім високої національної самосвідомості й уміння довести своє право на існування серед інших народів. На погляд М Драгоманова. рівень цивілізованості народу за таких умов настільки низький, що не дозволяє йому піднятися до самосвідомості.