Залежно від предмету обкладення і мети, що переслідується, податки можуть бути експортними та імпортними.

Вартість імпортного товару залежить від низки параметрів²:

• сьогодні товари, що ввозяться на територію України, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, обкладаються податком на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20% ;

• підакцизні товари обкладаються акцизним збором³. Ставки акцизного збору коливаються від 10 до 300% (до вартості у відпускних цінах або до митної вартості з урахуванням митних зборів та мита) залежно від продукції. Ставки внутрішнього акцизу та акцизу на імпортовані товари неоднакові.

Зокрема, акцизним збором обкладаються такі товари: спирт питний та етиловий, лікеро-горілчана продукція, вина та виноматеріали, пиво, коньяк, шоколадні вироби, кава, цукор, тютюнові вироби, відеотехніка, кольорові телевізори, легкові та пасажирські автомобілі, ювелірні вироби з дорогоцінних металів, килимові вироби тощо.

ПДВ та акцизний збір сплачуються у національній валюті України і перераховуються до Державного бюджету України. ПДВ та акцизний збір сплачують учасники зовнішньоекономічної діяльності безпосередньо або митні брокери одночасно зі сплатою інших митних платежів, тобто до або в момент надання вантажної митної декларації до митного оформлення. Товари, за які не були сплачені ПДВ та акцизний збір (для підакцизних товарів), пропуску митними органами не підлягають.

• Політика в рамках державних закупівель – прихований нетарифний засіб регулювання торговельної політики, що вимагає від державних органів і підприємств купувати певні товари тільки у національних підприємств, навіть незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі імпортних. Найбільш типовим поясненням такої політики є вимоги національної безпеки.

• Вимога про вміст місцевих компонентів – прихований засіб торговельної політики держави, яка у законодавчому порядку встановлює частку національного походження в кінцевому продукті, якщо він призначається для продажу на внутрішньому ринку. Цей вид нетарифних обмежень активно застосовується країнами, що розвиваються.

Найпоширенішими фінансовими засобами торговельної політики є демпінг, субсидії та кредитування, що, як правило, розглядається як складова або різновид субсидування.

Стимулювання експорту з метою його форсування в умовах загострення конкурентної боротьби може набувати крайніх форм, спрямованих на придушення конкурентів і витіснення їх з ринку. Отже, демпінг – засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зменшення експортних цін нижче нормального рівня, що існує в країнах експорту¹. Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремого підприємства, що прагне заволодіти зовнішнім ринком, так і за рахунок державних субсидій експортерам. Питання запобігання демпінгу в Україні врегульовані Законом України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”.

Якщо уряд вважає необхідним стимулювати експорт національних виробників, то він може в тій або іншій формі надавати їм субсидії з бюджету. Субсидія – грошова виплата, спрямована на підтримку національних виробників і побічну дискримінацію імпорту. Це питання врегульоване Законом України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”.

Також окремо слід згадати Закон України “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”¹, який теж покликаний захищати національних виробників тих чи інших товарів від певних імпортних товарів.

За останнє десятиліття ХХ ст. в Україні система державного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності, в тому числі нетарифного регулювання, зазнала глобальної трансформації, спричиненої переходом від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання, лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, відмовою від пріоритету адміністративних методів регулювання над економічними. Механізм нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності структурно змінився, доповнився новими інструментами, набув нових кількісних та якісних характеристик, отримав спрямування на вирішення нових завдань².

Донині в Україні формується заснований на загальновизнаних принципах та нормах міжнародного права, передусім нормах ГАТТ, механізм нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, що складається з адміністративно-правових та економічних заходів регулювання, спрямований на вирішення (у встановлених межах) цілої низки економічних, соціальних та інших цілей³. На сучасному етапі майже завершено становлення механізму тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності, сформовано його правове забезпечення, встановлено структуру, означено межі функціонування. Виходячи з цього, вважаємо, можна констатувати, що етап так званого “екстенсивного” розвитку українського механізму нетарифного регулювання зовнішньоторгівельної діяльності закінчився. Отже, пріоритетного значення набувають питання вдосконалення складових елементів досліджуваного механізму, з одного боку, і проблем удосконалення взаємозв’язків між елементами цього механізму, з другого боку.