22. Охарактерезуйте основнi завдання фiнансового менеджменту

Основним завданням фінансового менеджменту є побудова ефективної системи керування фінансами, що забезпечують досягнення тактичних і стратегічних цілей діяльності. Виходячи з обсягу й ськладності розв'язуваних завдань, фінансова служба може бути представлена фінансовим керуванням (на великих підприємствах), фінансовим відділом (на середніх підприємствах), одним фінансовим директором або головним бухгалтером (на малих підприємствах). Фінансовий директор забезпечує роботу компанії у фінансовому й адміністративному відношенні; разом з генеральним директором визначає цільові фінансові показники й завдання компанії; координує роботу підзвітних йому відділів. На Фінансову бухгалтерію Покладає обов'язок вести бухгалтерський облік і формувати публічну звітність. Аналітичний відділ Займається аналізом і оцінкою фінансового стану підприємства, у тому числі виконання планових завдань по прибутку й обсягам реалізації, його ліквідності й рентабельності. Завдання: прогнозування фінансових показників, виходячи з кон'юнктури ринку, товарів-аналогів і підприємства-конкурентів. Відділ фінансового планування Відповідає за розробку, координацію й здійснення фінансового й бюджетного планування. Основні планові документи: баланс прибутків і видатків, бюджет руху грошових коштів, плановий баланс активів і пасивів. Оперативний відділ Збирає рахунку, накладні й інші фінансові документи, відслідковує їхню оплату. Контролює взаємини з банками із приводу безготівкових розрахунків і одержання наявних коштів. Претензійна група в ськладі оперативного відділу вирішує суперечки, що виникають із контрагентами, державою й позабюджетними фондами із приводу сплати штрафів, неустойок, пенею та ін. Відділ цінних паперів і валют Формує портфель цінних паперів і управляє їм, підтримуючи його оптимальність із позицій прибутковості й ризику. Він також бере участь у роботі валютних і фондових бірж із метою задоволення поточних потреб підприємства в карбованцевих або валютних коштах.

23.Охарактеризуйте основні моделі соціального захисту населення в країнах світу (Німецька, Шведська, Американська, Українська).

Моделі соціальної політики держави

→ Модель розвитку соціальної сфери і соціального захисту в адміністративно-командній економіці — превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий кон­троль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розпо­ділу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, от­риманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; за­охочення колективних форм споживання, у тому числі в "нату­ральному вираженні" (надання безоплатного житла, відпочинку, соці­альних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим транс­фертам; незацікавленість в особистих збереженнях та інвестуванні.

→ Німецька модель Поєднує високу економічну ефективність з розвинутою системою соціального захисту, яка засіювана на свободі споживання (вибір товарів чи послуг на свій розсуд, свобода виробництва і торгівлі, вибір робочого місця, володіння і розпорядження приватною власністю. Держава використовує результати дій ринкових механізмів і колективних переговорів. Розподіл прибутків відбувається за допомогою податків. Громадяни з низьким рівнем прибутків звільняються від оплати прибуткового податку. В німецькій моделі передбачені заходи з охорони праці (регулювання робочого часу, заборона працювати у вихідні та святкові дні, захист працівників від виробничих і професійних небезпек, охорона праці молоді та жінок, захист від незаконних звільнень з роботи). Ця модель заснована на змітаному державно-приватному розв'язанні соціальних проблем, де відповідальність окремого підприємця замінена системою "обов'язкової" колективної відповідальності та контролем з боку держави

Американська модель Соціальний захист вирішується переважно між підприємствами і найманими робітниками в особі профспілок. Разом з цим держава значну частку витрат спрямовує на забезпечення соціального захисту населення. Серед заходів соціальної підтримки населення слід відзначити розробку програм з професійної підготовки, перепідготовки кадрів, охоплення системою соціального забезпечення широких верств населення, видачу допомоги тим, хто її потребує, у натуральній формі (талони на безкоштовне отримання продовольчих товарів, субсидій на житло, безкоштовну медичну допомогу тощо)

Шведська модель Соціальний захист забезпечується на рівні нормального соціального стандарту. Ця модель передбачає високий відсоток національного прибутку, акумульованого у держави, місцевих органів влади, спеціальних інститутів, які займаються проблемами соціального захисту населення. Вона характеризується високим рівнем ефективності національної економіки, зайнятості та інвестицій, спрямованих на одночасне забезпечення повної зайнятості і стабілізацію цін

Українська модель Передбачає підвищення рівня та ефективності соціального захисту населення, перехід до адекватної соціальної допомоги, яка має бути диференційованою для різних верств населення. Соціально орієнтована економіка передбачає не лише соціальний захист, а й створення такого організаційно-скономічного механізму, який сприяв би зменшенню тієї частини населення, що потребує цієї допомоги. Модель спрямована насамперед на необхідність забезпечення соціальне гарантованого мінімуму задоволення потреб. Інструментом такої моделі є адресна соціальна політика, активна політика зайнятості

24. Охарактеризуйте основні функції фінансового ринку.

Функції фінансового ринку - це основні завдання кожного сегмента ринку, що забезпечують його розвиток. Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) - характеризують розвиток окремої сфери ринку.

Функції фінансового ринку:

-мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;- розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;- прискорення обороту капіталу — активізація економічних процесів у державі;-забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

Основними (загальними) функціями фінансового ринку є:

1. Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.Кожен із інвесторів на фінансовому ринку аналізує ситуацію, що діє на ринку, і вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень. Емітенти фінансових активів, щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень.

2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів.Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники - дилери ринку, які в будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь-який інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку. Фінансові посередники завжди готові не тільки викупити фінансові активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби.

3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.