4. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.

Довгострокове інвестування коштів суб'єктів господарювання у корпоративні права інших підприємств здійснюється переваж­но з метою поглинання цих підприємств, придбання контролю над ними, одержання доступу до певного сегмента ринку, ство­рення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдин­гів тощо). Рідше підприємства вкладають кошти в акції, частки інших підприємств на довгостроковий період з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів. Це зумовлено тим, що залучений підприємством капітал доцільно вкладати саме в розвиток під­приємства, тобто в реальні інвестиції.

Виходячи з головного завдання поточного фінансового інвес­тування —- прибуткове вкладання тимчасово вільних коштів і створення ліквідних резервів, короткострокове інвестування ко­штів у корпоративні права здійснюється переважно в акції, оскі­льки цей фінансовий інструмент є наймобільнішим. Проблема для фінансиста полягає в тому, щоб вибрати акції емітента, які є найбільш вигідним об'єктом інвестування з погляду ліквідності, прибутковості та накладних витрат.

Вважається, що рішення відносно придбання акцій слід прийма­ти, провівши їх попередній технічний і фундаментальний аналіз.

Фундаментальний аналіз акцій

Рішення щодо вкладання коштів у ті чи інші корпоративні права може прийматися на основі результатів фундаментального аналізу. Згідно з цим прийомом оцінки фінансових інвестицій їх ринковий курс визначається внутрішньою вартістю підприємства та його корпоративних прав.

Завдання фундаментального аналізу є визначення реальної внутрішньої вартості акцій. Якщо ця вартість перевищує їх ри­нкову ціну, то курс акцій є заниженим, а отже, в них можна вкла­дати кошти. Навпаки, якщо внутрішня вартість акцій є нижче за ринкову ціну, то їх курс завищений, а отже, інвестиції в такі кор­поративні права робити не варто. У розпорядженні фінансових аналітиків є численні методи оцінки вартості підприємства.

Для розрахунку внутрішньої (об'єктивної) вартості корпора­тивних прав (акцій), навколо якої коливається їх ринковий курс, слід проаналізувати цілий ряд кількісних та якісних чинників, які характеризують фінансово-господарську діяльність емітента. До основних кількісних факторів, які впливають на внутрішню вар­тість акцій, належать:

• нинішні та потенційні показники прибутковості;

• величина та структура затрат;

• структура капіталу;

• рівень дивідендних виплат тощо.

Серед якісних чинників, які визначають вартість підприємства в цілому та його корпоративних прав зокрема, виокремлюють:

• якість менеджменту;

• наявність ноу-хау;

• спроможність до інновацій;

• ситуація на ринку та перспективи продуктової програми тощо.

Так само, як і при оцінці інвестицій з фіксованою ставкою до­хідності, в процесі фундаментального аналізу акцій розрахову­ються статичні і динамічні показники.

Серед численних статичних фінансових показників, які хара­ктеризують внутрішню вартість корпоративних прав, в аналізі акцій здебільшого використовують:

• балансовий курс корпоративних прав;

• чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію; дивіденди на одну просту акцію;

• рентабельність акції;

• відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (PER);

• відношення ринкового курсу акцій до показника на одну акцію (KCF).

Прийняття рішень щодо доцільності інвестування коштів здійснюється на основі порівняння вказаних статичних показни­ків за різними можливими об'єктами інвестування, а також за ряд минулих періодів. Особливо придатними для цього вважаються два останні показники: РЕR та КСF.

Оцінка акцій на основі аналізу окремих показників не потре­бує застосування складних фінансово-математичних розрахунків і значних витрат часу. Однак інвестиційні рішення повинні при­йматися з урахуванням значення не одного, а комплексу показ­ників. Оцінка доцільності інвестицій в акції на основі поєднання багатьох комбінованих показників здійснюється в процесі стати­стичного регресивного аналізу

Значна кількість моделей оцінки вартості акцій, які застосо­вуються в процесі фундаментального аналізу, базуються на кон­цепції теперішньої вартості майбутніх грошових потоків. Методологія теперішньої вартості була вже засто­сована нами при оцінці доцільності вкладень в інвестиції з фіксо­ваною процентною ставкою. Згідно з цією концепцією, яка вперше сформульована ще в 1938 р. американським економіс­том Д Вільямсом, курс акції визначається її внутрішньою (поте­нційною) вартістю, яка, в свою чергу, розраховується приведен­ням до теперішньої вартості всіх майбутніх доходів інвестора, які можуть генеруватися цією акцією (доходи можуть бути у вигляді дивідендів, приросту курсової вартості акцій та ціни переважних прав на придбання додаткових акцій).