2.8 Зміст статики та динаміки контівської соціології.

За аналогією з фізикою О. Конт у соціології розрізняв соціальну статику, або теорію суспільного порядку, і соціальну динаміку, що досліджує сутність суспільного прогресу, основні етапи суспіль­ного й культурного розвитку людства, вирішальним чинником якого е інтелектуальний розвиток людства. Соц статика вивчає сус­пільство в стані цілісності та рівноваги його елементів. Соц динаміка досліджує суспільство у розвитку та за переходу від одно­го стану до іншого. Конт поділяв соціологію на дві частини: соціальну статику, яка розглядає суспільство як єдине органічне ціле, вивчає умови його існування, закони функціонування, і соціальну динаміку, що вивчає процеси суспільних змін, закони розвитку соціальних систем. Соціальна статика — це теорія суспільного порядку, організації, гармонії. Конт розглядає суспільство як органічне ціле, всі елементи якого взаємопов'язані і можуть бути зрозумілими тільки в єдності. Ця концепція спрямована проти індивідуалістичних теорій, спроб розглядати суспільство як продукт договору між індивідами. В соціальній статиці головним є питання природи соціального зв'язку, взаємодії елементів соціального організму, що існують за всіх історичних умов. Тут у Конта на передній план виходить поняття «система», яке дотепер є одним із центральних у соціології. У Конта воно органічно пов'язане з ідеєю еволюції.

Ідея «соц фізики» сягає XVII ст. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. її активно пропагував А. Сен-Сімон. Проте до О. Конта ніхто не зміг розвинути цю ідею з такою повнотою, систе­мністю та аргументованістю. «Соц фізика», чи «соціологія».; за О. Контом, не передбачала зведення соц фактів до фізич­них. Специфіку соціального враховано О. Контом у межах «позити­вного синтезу» — своєрідної енциклопедії наукового знання, засно­ваної на ретельно розробленій класифікації наук, що зберегла певне значення і до нашого часу. Система наук, за Контом, являє собою ієрархію, що відображає в логічній формі історичний процес розви­тку знання від простого до складного, від нижчого до вищого, від загального до конкретного. Кожна наступна сходинка в розвитку знання - наука більш високого порядку - сприймає попередню як необхідну передумову, якої, однак, недостатньо для з'ясування (по­яснення) специфічного змісту науки більш високого рангу. Ієрархію Конт подає так: математика - астрономія - фізика - хімія - біо­логія - соціологія.

Отже, специфіка соціологічного підходу О. Конта до вивчення суспільного життя полягала в тім, що він був прихильником теоре­тичного дослідження законів соціальних явищ за допомогою загальнонаукових методів, а не філософських спекуляцій.

2. 9 Роль сімї, держави та церкви у життєдіяльності с-ва(за Контом)

Конт починає аналіз «соціальної статики» з сім'ї, вважаючи її основною і найбільш стабільною клітиною соціального організму. Сім'я, на думку Конта, — це джерело морального виховання, збереження культурних традицій і досвіду попередніх поколінь; вона сприяє входженню молоді у соціальне життя, набуттю нею важливих соціальних якостей, необхідних для успішного служіння людству, вчить «жити для інших». Добрі стосунки між поколіннями підтримують суспільну рівновагу, баланс між традиціями і новаціями, носіями яких є старші і молоді люди.

Разом з тим Конт заперечує жіночу рівноправність і всіляко підкреслює необхідність зміцнення авторитету й влади чоловіка. Жінка, на його думку, стоїть нижче мужчини в інтелектуальному плані, поступаючись йому також і силою волі. Завдання жінки — робити благородними грубі чоловічі натури, пробуджувати в них суспільні почуття, засновані на солідарності.

За переконаннями Конта, саме сім'я є тою «позитивною» силою, яка цементує суспільство. Розпад сім'ї означає розпад і загибель суспільства.

Політичні погляди І. Конта викладені у працях “До вічного миру”, “Мате фізика звичаїв”. Він є одним із перших творців концепції правової держави. Держава, за І.Контом, базувалася на принципі поділу влади на верховну, виконавчу та судову. На думку Конта, благо і і призначення держави полягає у досконалому праві. Народ не має права на повстання, а лише на пасивний опір.Держава, таким чином, виступає у Конто органом соціальної солідарності і гарантом суспільного порядку.

Однак і цього недостатньо для нормального функціонування суспільства, бо сталий соціальний зв'язок вимагає не лише примусу, але й певної духовної єдності — вірувань, переконань і соціальних почуттів, моральних принципів та норм поведінки. Це абсолютно необхідне погодження між людьми забезпечується релігією і церквою. Конт виходить з того, що людина — це егоїстична істота, схильна до руйнації та агресії, яка керується швидше почуттями, аніж розумом. Саме ця обставина робить необхідною збереження релігії і церкви, які виконують функцію регуляторів соціальної поведінки, забезпечують єдність вірувань і почуттів, без чого, на думку Конта, не може існувати жодне суспільство.