77. Докази в адміністративному судочинстві

Визначення поняття доказів та видів засобів доказування (джерел доказів), що можуть використовуватися в адміністративному процесі надає ст. 69 КАС України.

«Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів».

Таким чином, докази - це інформація про обставини у справі, яка одержана судом із визначених законом джерел.

Засоби (джерела) доказування є зовнішнім вираженням доказів.

Відп. до ч.1 ст. 69 КАС України:

1) пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників (стаття 76);

2) показання свідків (стаття 77);

3) письмові докази (стаття 79);

4) речові докази (стаття 80);

5) висновки експертів (стаття 82 КАСУ).

Найчастіше засобами доказування в адміністративних справах є письмові докази і пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників з приводу змісту рішення та його обґрунтування, оскільки все ж таки більша частина адмін. справ пов’язана із оскарженням правових актів.

Отже, доказом є власне зміст пояснень, показань, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів, тобто інформація про обставини, що міститься у них і має значення для вирішення справи.

Класифікація доказів в АС

1. За зв'язком доказів із обставинами, що належить встановити:

1) прямі докази - однозначно вказують на наявність чи відсутність певної обставини (наприклад, висновок експерта чітко вказує на наявність бухгалтерської помилки у розрахунках податку);

2) непрямі докази - дозволяють зробити лише припущення про наявність чи відсутність тієї чи іншої обставини (наприклад, за висновком експерта не виключається, що причиною дорожньо-транспортної пригоди могла бути несправність гальмівної системи, але встановити це однозначно не видається можливим).

2. За процесом формування відомостей про обставини розрізняють:

1) первинні докази - першоджерела (наприклад, показання свідка, який був очевидцем події);

2) похідні докази - ті, що відтворюють зміст іншого доказу (наприклад, показання свідка, який не був безпосереднім очевидцем події, але одержав інформацію про неї від учасника цієї події, який помер до розгляду справи в суді; висновки експерта).

3. За цілями доказування докази можна поділити на:

1) основні докази - ті, що підтверджують наявність чи відсутність певної обставини;

2) протилежні докази (контрдокази) - ті, що спростовують основний доказ.

78. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

Результатом здійснення правосуддя, тобто наслідком встановлених у справі обставин, є ухвалений відповідно до норм матеріального і процесуального права акт - судове рішення. Залежно від кола питань , вирішених через прийнятий акт, судові рішення поділяються на постанови і ухвали. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду ухвалюються іменем України. В цьому проявляється публічний характер рішення, як владного акту. Вирішуючи спір, суд діє від імені держави Україна.

Рішення ухвалюється негайно після закінчення судового розгляду. Це означає, що суд не повинен вчиняти інших дій та не може розпочинати інших справ до ухвалення рішення. Після закінчення судових дебатів суд видаляється до нарадчої кімнати, складає текст рішення і проголошує його публічно.

Постанову повинен прийняти і підписати склад суду, який розглянув справу. Жоден суддя з колегії суддів, якщо суд розглянув справу колегіально, не має права утримуватися від голосування і відмовлятися підписати постанову.

Якщо адміністративна справа є складною і виготовлення постанови може зайняти тривалий час, як виняток, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк до п'яти днів з дня закінчення розгляду. При цьому суд повинен невідкладно скласти короткий варіант постанови у вигляді вступної та резолютивної частин постанови, який підписується всім складом суду.

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію постанови чи ухвали суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі.

Обов'язок закінчити судовий розгляд ухваленням судового рішення не означає, що кожен судовий розгляд має закінчуватися прийняттям постанови. Адже адміністративне судочинство може бути закінчено у суді першої інстанції також закриттям провадження у справі, залишенням позовної заяви без розгляду, про що суд постановляє ухвалу.

Суд постановляє ухвали із зазначених питань іменем України, оскільки ними, як і постановою, закінчується розгляд справи в адміністративному суді.

Виправлення вносяться безпосередньо до судового рішення із застереженням на полі: "Виправлено судом" чи "Виправленому вірити" тощо з підписом судді чи суддів, які ухвалили рішення. Виправлення, не застережені складом суду, не повинні братися до уваги, оскільки завжди викликатимуть сумнів у їх справжності. У разі якщо необхідність виправлення помилки у вигляді описки чи очевидної арифметичної помилки виникла пізніше, тоді виправлення вноситься не безпосередньо у текст судового рішення, а шляхом постановлення ухвали з цього питання.

79. Заборона відмови у прийнятті та розгляді звернення громадянина

Відповідно до положень ЗУ «Про звернення громадян» від 1996 року (ст.7) звернення громадян, оформленi належним чином i поданi у встановленому порядку, пiдлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється вiдмова в прийняттi та розглядi звернення з посиланням на полiтичнi погляди, партiйну належнiсть, стать, вiк, вiросповiдання, нацiональнiсть громадянина, незнання мови звернення. Таким чином, за позовної заявою особи поданої до адміністративного суду, разі відсутності перешкод для відкриття провадження в адміністративній справі, суддя на підставі позовної заяви постановляє ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі. Законодавець передбачив, що важливим правилом додержання цього порядку є наявність належно оформленої та поданої позовної заяви. У разі,коли суддя встановлює, що позовну заяву подано без додержан­ня вимог, встановлених ст. 106 КАС України, він постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до ст. 109 КАСУ за позовною заявою заінтересованої особи суддя відмовляє у відкритті провадження (у розгляді справи) в адміністративній справі лише, якщо:

1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Перелік цих підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.