5.2.Податкове інвестиційне кредитування

Однією з форм державного інвестиційного кредиту є податковий інвестиційний кредит, який визначається як: від­строчка сплати податку на прибуток, що надається суб'єкту під­приємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм з подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додатко­вих надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий згідно з чинним законодавством унаслідок реалі­зації інноваційних програм.

Практика кредитування у вигляді відстрочки платежів існує у таких формах кредиту, як комерційний та споживчий. Близькою аналогією інвестиційного податкового кредиту, який пропону­ється запровадити, можна вважати митний кредит, що є кредитом-відстрочкою сплати мита за наявності гарантій і сплати від­сотків за час відстрочки мита.

Економічну основу податкового інвестиційного кредиту становлять кошти, які підприємство сплачує у вигляді податку на прибуток. Тому він багато в чому подібний до такої форми фінансо­вої підтримки підприємства, як пільгове оподаткування прибут­ку. Але пільги мають більш широку палітру застосування. Крім стимулювання інвестиційної діяльності (відшкодування витрат на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фон­дів), пільги на сплату податку можуть надаватися підприємствам, де використовується праця інвалідів, для санації національно важ­ливих підприємств і виробництв на час пристосування їх до ро­боти в умовах ринку, для тимчасового полегшення стану підпри­ємств, що зазнали ускладнень через незалежний від них збіг не­гативних процесів в економіці і господарській діяльності, через політичні події чи природні катастрофи і т. ін. Інвестиційний податковий кредит має цільове призначення. Його надання доцільно здійснювати переважно під інноваційні програми, які забезпечують реалізацію таких науково-технічних пріоритетів, як:

• науково-технічне оновлення виробництва з підвищенням його техніко-економічних показників і забезпеченням конкурен­тоспроможності на світовому ринку;

• прискорення розвитку наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв, здатних кардинально змінити економічний та науково-технічний потенціал України;

• розширення виробництва в найбільш пріоритетних та ефек­тивних для національної економіки секторах ринку.

Уведення інвестиційного податкового кредиту має певні пере­ваги порівняно з іншими формами кредиту. Так, при звичайному банківському кредитуванні використовуються вільні кредитні ре­сурси, яких, як відомо, хронічно не вистачає. Крім того, банківсь­кий кредит надається на умовах сплати досить значних відсотків, що робить інвестиції для підприємства економічно обтяжливими. З іншого боку, в разі зниження відсотків зникає зацікавленість банків у наданні кредитних ресурсів, тим паче що кредитування інвестиційних проектів передбачає досить тривалий термін повер­нення кредиту, тобто кредитування інвестиційних проектів зв'язує «швидкі гроші» банків.

Запровадження інвестиційного податкового кредиту не вимагає додаткових кредитних ресурсів, бо в ньому використовується ресурсний потенціал самого підприємства у вигляді прибутку, а саме: тієї частини, яка повинна відраховуватися до бюджету у ви­гляді податку на прибуток. Тому введення інвестиційного податкового кредиту заохочуватиме підприємства в підвищенні ефек­тивності своєї роботи та отриманні прибутку.

Держава, втрачаючи на деякий час певні суми дохідної части­ни бюджету, у подальшому може розраховувати на збільшення бюджетних надходжень через загальне зростання прибутку й об­сягів податку на нього.

При цьому слід мати на увазі й таке. При звичайному креди­туванні кредитор, крім сум кредиту, що повертаються, додатково отримує лише обумовлений відсоток. При використанні інвести­ційного податкового кредиту приріст податку, що буде отримано після реалізації проекту, може набагато перевищити відсотковий рівень і носитиме не разовий, а систематичний характер.

Визначальними умовами надання інвестиційного податкового кредиту є:

1. стале фінансове становище підприємства-позичальника, тобто систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок;

2. переважно (не менше як 50 %) інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження громадян, юридичних осіб тощо);

3. наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту (бізнес-плану), який забезпечує після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та, відповідно, сум податку на прибуток як джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту;

4. термін окупності запозичених через інвестиційний подат­ковий кредит коштів, тобто їх повернення до бюджету у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток, не повинен пере­вищувати визначений строк, наприклад п'ять років після реалізації інноваційного проекту.

Дотримання цих умов знижує ризик кредитора, у даному ви­падку держави, щодо ефективності використання інвестиційних ресурсів.

Споживачами інвестиційного податкового кредиту можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності, а саме: підприємства всіх форм власності, яким для реалізації інноваційних програм не вистачає власних інвестиційних ресурсів.

Рішення про надання кредиту за галузевою підпорядкованістю підприємств приймають міністерства (відомства), які за дорученням Кабінету Міністрів України виступають розпорядниками інвестиційного податкового кредиту на галузевому рівні.

Отримання інвестиційного податкового кредиту здійснюється на підставі кредитного договору між галузевим міністерством (відомством) і підприємством-позичальником. Йому повинна передувати всебічна експертиза ефективності інноваційної про­грами (бізнес-плану) та наявності умов, які б підтверджували реальні можливості підприємства щодо успішної реалізації цієї програми.

Загальний обсяг ресурсів інвестиційного податкового кредиту на кожен рік визначається Кабінетом Міністрів України в розра­хунках до бюджету. Виходячи зі стану економіки, він може сягати 10 % надходжень до бюджету податку на прибуток з наступ­ним розподілом знижки податку по міністерствах (відомствах) відповідно до пріоритетності напрямів їх інноваційної діяльності.

Посилюючи вимоги до ефективності використання інвести­ційних ресурсів, інвестиційний податковий кредит може надава­тися підприємствам під конкретний інноваційний проект на строк до п'яти років. Довший термін не відповідає сучасним ви­могам щодо тривалості освоєння нової техніки (нових вироб­ництв), веде до розпорошення державних ресурсів, знижує ефек­тивність використання інвестицій.

Виходячи з економічної основи інвестиційного податкового кредиту, його загальний обсяг для конкретного підприємства визначається приростом податку на прибуток, який буде отри­мано після реалізації проекту з розрахунку на п'ять років за формулою:

К = П°-0,3 ( -1)*5, (5.1)

де К — загальний обсяг кредиту; П — обсяг отриманого прибутку в базовому році, який передував початку робіт за проектом; 0,3 — норматив сплати податку на прибуток (30 %); J_п — індекс зрос­тання; (J_п - 1) -— приріст загального обсягу прибутку по підпри­ємству після реалізації проекту порівняно з базовим роком; 5 (ко­ефіцієнт) — розрахунковий термін для визначення загальної суми кредиту, що надається (років).

Враховуючи, що джерелом інвестиційного податкового кре­диту є податок, то щорічна сума кредиту не може перевищувати загальної суми податку, який сплачує підприємство з прибутку за підсумками року. Тому щорічний обсяг кредиту може бути визначено двома показниками: в частках податку, що сплачує під­приємство за підсумками базового року, за формулою:

К_р=J_п-1, (5.2)

де К_р — частка податку на прибуток, яка залишається у під­приємства у вигляді інвестиційного податкового кредиту (кое­фіцієнт);

у частках прибутку:

К_р=0,3 (J_п -1), (5.3)

де 0,3 — норматив сплати податку на прибуток (30 %).

Таким чином, у разі надання інвестиційного податкового кре­диту підприємство зменшує на цю частку норматив сплати подат­ку на прибуток протягом п'яти років. Ця частка може бути тим біль­шою, чим значніший приріст прибутку після реалізації іннова­ційного проекту (J_п - 1), тобто чим ефективніший проект. Такий принцип має стимулювати підприємства до відбору найефектив­ніших інноваційних проектів.

Контроль за дотриманням умов надання, використання і ком­пенсації інвестиційного податкового кредиту покладено на галу­зеві міністерства (відомства) та державні податкові інспекції за місцем знаходження підприємств-позичальників.