64) Ситуаційна модель керівництва Фідлера.
На думку Фідлера, хоча кожній ситуації і повинен відповідати свій стиль керівництва, манера поведінки того чи іншого керівника залишається постійним. Фідлер виходить з припущення якщо визначити те , що людина неспроможна пристосувати стиль керівництва до ситуації, то слід підбирати шаблонні ситуації до манери поведінки того чи іншого керівника. Це забезпечить баланс між вимогами , які продиктовані ситуацією і особистими якостями керівника.
У результаті такого підходу для моделі Фідлера характерні два параметри:
а) характеристика ситуації;
б) особисті якості та властивості керівника.
Характеристика ситуації формується з урахуванням трьох факторів, які впливають на поведінку керівника:
взаємовідношення між керівником і членом колективу;
структура завдань, тобто чіткість формування завдань і структуризація, стандартність завдання;
посадові повноваження керівника, тобто обсяг законної влади який пов’язаний з посадою керівника і яка являється рівнем підтримки з сторони формальної організації.
В результаті автором розроблено вісім ситуацій – стилів керівництва.
Характеристика особистих якостей керівника формується на понятті «найменш бажаного колеги»(НБК), яке було введено Фідлером за допомогою опитувань. Керівники, які мають НБК у несприятливому вигляді, тримають кермо правління в своїх руках, контролюють процес виконання завдання і мало занепокоєні людськими стосунками. Такі менеджери працюють «на задачу» і турбуються про виробництво і навпаки, які мають (дають) НБК у позитивному вигляді, як правило дуже лояльні, орієнтовані на «людські стосунки» та чуйні до настрою колективу.
На рисунку 4.3 представлена ситуаційна модель керівництва Фідлера.
Рисунок 4.3– Зміна стилю ефективного керівництва залежно від ситуації
З рисунку ми бачимо, що стосунки (взаємини між керівником і членами колективу) можуть бути гарними чи поганими. Посадові повноваження керівника можуть бути сильні і слабкі. В ситуаціях 1, 2, 3, 8 найбільш ефективним є керівник орієнтований на задачу(або НБК з низьким рейтингом).
В ситуаціях 4, 5, 6 найбільш ефективним є керівник орієнтований на людські стосунки.
В ситуації 7 більш ефективним керівник є який орієнтований як на задачу, так і на людські стосунки.
З рисунку 4.3 також бачимо що найбільш бажана для керівника ситуація 1, а найменш 8. характерно що ситуація 1 і 8 орієнтують керівника на роботу. Тут потрібен авторитарний стиль. У ситуації 1 (добрі взаємини, завдання структуроване повноваження сильне) керівникові потрібно лише вказувати підлеглим що їм робити. У ситуації 8 (всі фактори негативні) необхідним є авторитарний контроль.
Отже, Фідлер довів важливість взаємодії керівника, виконавця і ситуації. Його підхід має особливо важливе значення для підбору, найму і розстановити керівних кадрів.
65) Ситуаційна модель керівництва «шлях – ціль» Мітчела - Хауса.
Свою назву вона отримала через те , що на думку авторів , ефективні лідери прокладають шлях, аби дати змогу своїм підлеглим дістатися з точки , в якій буде досягнуто цілей їхньої роботи , і зробити ″ подорож ″ уздовж цього маршруту максимально легкою , усуваючи перешкоди та оминаючи пастки. При цьому лідерство передбачає виконання трьох завдань :
Пояснення підлеглим , як найкраще і найзручніше досягати поставлених цілей, розробляти і впроваджувати методи їх досягнення ;
Координаційна та направляюча діяльність, визначення проміжних цілей для полегшення орієнтації ;
Залежно від обставин чергувати інтенсивність та полегшення зусиль підлеглих у процесі виконання робіт
Згідно цього підходу, керівник може побудувати підпорядковане до досягнення, цілей організації діючі на шляху досягнення цих цілей. Нижче наведенні деякі прийоми, за допомогою яких керівник може впливати на підпорядкованих на шляху досягнення цілей.
роз'яснення підлеглому того, що від нього вимагається;
спрямовування зусиль підлеглих на досягнення цілей;
забезпечення підтримки;
наставництво;
усунення перепон в роботі підлеглих;
формування у підлеглих таких потреб, які може задовольнити керівник;
задоволення потреб підлеглих після досягнення цілей тощо.
Один з авторів підходу професор Хаус виділив 4 стилі керівництва:
стиль підтримки (аналогічний до стилю орієнтованого на людину, людські взаємини)
інструментальний стиль (подібний до стилю, «орієнтованого на роботу, завдання» )
стиль який заохочує участь підлеглих у роботі (керівник ділиться інформацією з підлеглими і використовує їх дії).
стиль орієнтований на досягнення, коли підлеглі отримують напружене завдання, повинні постійно підвищувати рівень свого індивідуального виробітку.
У таблиці 4.3 представлені деякі ситуації, які найбільш відповідають стилям керівництва.
Таблиця 4.3-Ситуації, які найбільш відповідають цілям керівництва.
Ситуації, які характеризують поведінку і потреби підпорядкування |
Стилі керівництва |
1 у підпорядкуваннях є потреба у самоповазі, неоднозначність завдання 2 у підпорядкованих потребах в автономії концентрація зусиль на виконання завдань 3 підпорядковані прагнуть приймати участь в процесі управління. 4 підпорядковані прагнуть до високого рівня продуктивності і впевнені що вони можуть його досягти |
1 стиль підтримки
2 інструментальність
3 стиль орієнтований на заохочення участі підлеглих у прийнятті рішень 4 стиль, орієнтований на досягнення
|