24. Дейтонський процес та місія Контактної групи в урегулюванні боснійського конфлікту.

Серби ігнорували вимоги ООН та погрози НАТО, ООН прийняло рішення бомбардувати не тільки Боснію, а й Сербію, де знаходились миротворчі сили. Розуміючи таку загрозливу перспективу, а також враховуючи воєнні успіхи боснійських сербів на сербсько-мусульманському фронті, країни Заходу дещо змінили свої підходи щодо врегулювання боснійського конфлікту. Вони припускали можливість створення конфедерації держави боснійських сербів із Союзною РЮ і погодилася з необхідним врахуванням їхніх позицій за територіального поділу Боснії. На зустрічі Контактної групи, що відбулася в грудні 1994 було вирішено, що план територіального поділу може бути змінено шляхом укладання двосторонніх угод між ворогуючими сторонами. Для сербів стратегічно важливим було залиити за собою Посадський коридор, а також частину залізниць, оскільки за першим планом мирного врегулювання сербам мало належати тільки 160 з 920 км залізничної колії. Згідно з зазначеним планом у розпорядженні боснійських сербів не залишалось жодного зі значних родовищ бокситів, свинцю, цинку, залізної руди та відповідно великих промислових підприємств. Зрештою, з активного посередництва Картера 23.12.94 – у Вашингтоні угода про припинення вогню на 4 місяці. 31.12 – угода про припинення бойових дій. 24.12.94, 01.01 – вступають в силу. Деескалація конфлікту.

1.11.95 – на американській військовій авіабазі Рейт-Паттерсон, що поблизу Дейтрона (штат Огайо) , розпочалися переговори про мирне врегулювання боснійського конфлікту та післявоєнного устрою Боснії. Інтереси боснійських сербів на переговорах в Дейтроні представляв президент СРЮ Мілошевич. 21.11. – Боснійська мирна угода між Республікою Боснія і Герцеговина, Республікою Хорватія і СРЮ була парафована. Відповідно до угоди БіГ ставала єдиною на території колишньою СФРЮ державою, що складалася з двох суб’єктів: Федерації Боснії і Герцеговини ( 51% території країни) і Республіки Сербської (41% території) з єдиними федеральними інститутами влади. Сараєво відходило до Федерації, а м. Гражде передбачалося зв’язати з нею спеціальним коридором. Відповідно до Угоди за 9 місяців мали бути проведені вільні та справедливі вибори президента і законодавчих органів, а також місцевих органів влади.

Дейтонські угоди зобов’язували сторони завершити протягом 30 днів виведення всіх своїх військ за лінію припинення вогню і створювали демілітаризовані зони для роз’єднання ворогуючих сторін завширшки 2 км по обидва боки лінії припинення вогню. Згідно з угодами забезпечення їхньої реалізації та зміцнення миру покладалося на 60-тисячний континент Сил втілення IFOR під проводом НАТО

Підписання Боснійської угоди в грудні 95 р. у Парижі не завершило, а тільки започаткувало процес закріплення миру в Боснії. Дейтонські угоди остаточно закріпили результати боснійського конфлікту: досягнення компромісу трьох ворогуючих сторін. Кожна зі сторін досягла своєї мети, але тільки до певної міри. Мусульмани відстояли незалежність Боснії і Герцоговини, але замість унітарної держави отримали напівконфедеративний устрій. Серби досягли конфедеративних стосунків з Федерацією Боснії і Герцеговини (Мусульмансько-хорватською), але не змогли приєднатися до оновленої Югославської Федерації. Тільки хорвати найбільше наблизилися до своєї мети: незалежності БіГ. Боснійські хорвати хотіли федеративних стосунків з мусульманами у складі республіки за умови збереження конфедеративних відносин з Хорватією і отримали їх.