3. Класифікація стратегії підприємства

Управління підприємством в умовах ринкової економіки неможливе без планування господарської діяльності на всіх стадіях: стратегічній, тактичній і оперативній. Для управління підприємством у довгостроковій перспективі важливого значення набуває стратегічний рівень, який включає і тактичну, і оперативну стадії.

Поняття “стратегія” було запозичене термінології й відоме досить давно. Ще у часи Олександра Македонського і Юлія Цезаря стратегія відігравала важливу роль і передбачала планування зовнішньої політики держави, утворення військово-політичних союзів, розрахунок балансу сил.

У сучасному розумінні стратегія має різноаспектні визначення. У стратегічному управлінні стратегія визначається наступним чином:

стратегія – це план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позиції, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей.

стратегія – це мистецтво керівництва, загальний план роботи.

стратегія – це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів компанії.

стратегія – це комплексний план, сформований для здійснення місії організації та досягнення її цілей і т.п.

Таким чином, стратегія – це комплексна управлінська модель, спрямована на розвиток підприємства в майбутньому в умовах невизначеності ринкового середовища.

За ієрархією у системі управління виділяють чотири види стратегій, які відповідають різним організаційним рівням компанії.

Корпоративна стратегія – це стратегія найвищого рівня для компанії і сфер її діяльності в цілому. Вона характерна для диверсифікованих компаній, вищий менеджмент яких повинен створювати високопродуктивний портфель господарських підрозділів і керувати ним.

Ділова стратегія – це стратегія найвищого рівня для вузькоспеціалізованих компаній або стратегія другого рівня для диверсифікованих компаній. Полягає у розробці заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності і збереження конкурентних переваг; формуванні механізму реагування на зовнішні зміни; об’єднанні стратегічних дій основних функціональних підрозділів; вирішенні специфічних питань і проблем, пов’язаних з бізнесом.

Функціональна стратегія існує окремо для кожного функціонального напряму діяльності диверсифікованої чи вузькоспеціалізованої компанії. Спрямовується на підтримку стратегії і досягнення поставлених цілей.

Операційна стратегія є вужчою стратегією для окремих структурних одиниць та окремих відділів. Повинна вирішувати специфічні проблеми, пов’я-зані з досягненням поставлених перед окремими підрозділами компанії цілей.

За функціональним критерієм виділяють цілу низку стратегій, серед яких варто виділити маркетингову, виробничу, фінансову, організаційну та соціальну. У ринковому середовищі перше місце займає маркетингова стратегія.

Маркетингова стратегія може бути визначена як загальний план узгодження маркетингових цілей фірми та її можливостей, дослідження ринків та вимог споживачів, визначення на цій основі тих товарів, які мають найбільшу цінність для споживача і найкращі перспективи збуту.

Кожне підприємство, яке веде конкурентну боротьбу на ринку, користується певною стратегією. Для того, щоб правильно сформулювати стратегію через процес або ідентифікувати приховану стратегію необхідно знати, які ж види стратегій існують взагалі, і які із них можуть бути вибрані для конкретного підприємства при тих чи інших обставинах. Система класифікації стратегій підприємства включає низку ознак, за якими стратегії поділяються на окремі групи.

Ознаки	Види стратегій
За ієрархією в системі управління	Корпоративна стратегія
	Ділова стратегія
	Функціональна стратегія
	Операційна стратегія
За функціональним критерієм	Маркетингова стратегія
	Виробнича стратегія
	Фінансова стратегія
	Організаційна стратегія
	Соціальна стратегія
За стадіями життєвого циклу бізнесу	Стратегія зростання
	Стратегія утримання
	Стратегія скорочення
За конкурентною позицією на ринку	Стратегія лідера
	Стратегія претендента
	Стратегія послідовника
	Стратегія новачка
За способами досягнення конкурентних переваг	Стратегія мінімальних витрат
	Стратегія диференціацій
	Стратегія зосередження
За рівнем глобалізації бізнесу	Стратегія узької спеціалізації
	Стратегія диверсифікації

Корпоративна – це стратегія вищого рівня для компанії і сфер її діяльності в цілому. Вона характерна для диверсифікованих компаній.

Ділова стратегія – це стратегія найвищого рівня для вузькоспеціалізованих компаній. Полягає у розробці заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності і збереження конкурентних переваг. Об’єднання стратегічний дій основних функціональних підрозділів, вирішенні специфічних питань і проблем, пов’язаних з бізнесом.

Функціональна стратегія існує окремо для кожного напряму діяльності, спрямовується на підтримку ділової стратегії і досягнення поставлених цілей.

Операційна стратегія є вужчою стратегією для окремих структурних одиниць. Повинна вирішувати специфічні проблеми, пов’язані з досягненням поставлених перед окремими підрозділами компанії цілей.

Маркетингова стратегія визначає загальний план узгодження цілей фірми, дослідження ринків та вимог споживачів, визначення на цій основі тих товарів, які мають найбільшу цінність для споживча і найкращі перспективи збуту.

Виробнича стратегія – це загальний план нарощування виробничих потужностей і матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу відповідно до маркетингової стратегії підприємства.

Фінансова стратегія – це загальний план визначення фінансових результатів і фінансових потреб, а також альтеративного вибору джерел фінансування з метою максимізації прибутку.

Особливе місце посідають організаційна та соціальна стратегії. Перша формується під впливом потреб менеджменту. Друга розробляється фірмою під впливом суспільства, його соціальних груп та інституцій.

Стратегія зростання є характерною для тих копаній, бізнес яких лише розвивається. Ця стратегія передбачає вибір цільових сегментів, посилення інвестування, науково-дослідні роботи та інновації.

Стратегія утримання – це стратегія копаній, бізнес яких досягнув зрілості. Вона пов’язана із здійсненням вибіркового інвестування і утримання балансу між витратами і доходами.

Стратегія скорочення передбачає комплекс дій щодо поступового зростання бізнесу, що перейшов у завершальну стадію життєвого циклу.

Стратегія лідерства передбачає утримання становища на ринку і зміцнення конкурентних позицій.

Стратегія претендента – це агресивна стратегія, спрямована на створення своїх власних конкурентних переваг, таки, як лідер у галузі.

Стратегія послідовника – це переважно, сукупність дій, спрямованих на фокусуванні і диференціації.

Стратегія новачка-фірми, яка намагається увійти у новий бізнес, залежить від здатності подолання вхідних бар’єрів галузі.

Стратегія мінімальних витрат, яка поширилася на початку 1970-х рр.., полягає у досягненні мінімуму витрат на одиницю продукції отримати прибуток вище середнього у галузі., незважаючи на наявність сильних чинників конкуренції.

Стратегія диференціації полягає у виведенні на ринок такої продукції чи послуги, яка сприймається у межах певної галузі, як щось унікальне, відмінне від інших пропозицій.

Стратегія зосередження полягає у фокусуванні уваги на конкретній групі покупців, сегменті ринку, товарній номенклатурі або ж на графічному регіоні.

Стратегія вузької спеціалізації характерна для більшості компаній, які розпочинають свій бізнес, але залишається актуальною лише для деяких з них на стадії перетворення у великі фірми.

Стратегія диверсифікації передбачає розвиток бізнесу у декількох сферах чи галузях, пов’язаних одна з одною технологічно чи пов’язаних. У деяких випадках диверсифікація набуває інших форм, наприклад, багатонаціональна диверсифікація.