Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій-фінанси.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
02.05.2019
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

4. Сучасна фінансова криза в Україні та шляхи її подолання.

Фінансова криза в Україні пов’язана з руйнівними інфляційними процесами, викликаними деформацією національної системи грошового й кредитного обігу. Найбільших темпів інфляція набула в 1992 році, коли вона становила 1445%, у 1993 році – 6288%, у 1994 році – 850%. Після грошової реформи у 1996 році вдавалося підтримувати стабільність національної грошової одиниці.

Фінансова криза пов’язана також із штучним звуженням місткості внутрішнього ринку з огляду на безпідставне обмеження доходів більшості юридичних і фізичних осіб. Це трапилося внаслідок випереджаючих темпів спаду національного товаровиробництва, слабких імпортних можливостей, недосконалості державної політики регулювання ринкової рівноваги й діяльності банківської, кредитної та фінансової системи.

Під час фінансової кризи в Україні поширюються такі методи фінансування державних витрат, як грошова емісія й державні позики, а тому постійний дефіцит державного бюджету спричиняє збільшення державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього, а також процентів за ним.

Фінансова криза впливає й на процеси соціального розшарування у суспільстві, призводить до зубожіння більшості населення, яке має низький рівень доходів.

Основними напрямками подолання фінансової кризи може бути зокрема, запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів, передусім на управління, оборону, фінансування збиткових і низькорентабельних виробництв, різні види дотацій; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; вдосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення; забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу й посилення відповідальності суб’єктів господарювання за дотримання вимог податкового законодавства; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету.

Лекція 18. Тема: Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою.

Навчальна мета: розкрити сутність, роль страхування та страхового ринку.

Час: 160 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Навчальні питання:

1. 50 хв.

2. 50 хв.

3. 50 хв.

4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, таблиці, першоджерела.

Джерела і література:

1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка в ХХ столітті (Теоретична концепція і наукова проблематика державних фінансів). Львів, 2000.

2. Бедь В.В., Когут Ю.М. Фінанси.К.2000

3. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.- К. 2007

План

1. Поняття та умови формування світових фінансових центрів.

2. Фінансові центри розвинутих країн.

3. Фінансові центри країн, що розвиваються.

1. Поняття та умови формування світових фінансових центрів.

Фінансовий центр – це сукупність організацій (банків, бірж, фінансових і страхових компаній), які або надають фінансові послуги, або самі потребують їх, причому тут пропонуються глобальні послати й можуть укладатися глобальні фінансові угоди.

Важливою ознакою фінансового центру є наявність рамкових умов. Це насамперед законодавство, що сприяє припливові капіталу, а також розвинута інфраструктура, нерухомість, транспортна мережа та людські ресурси. Фінансові центри повинні виконувати комунікаційну функцію. Особливого значення в сучасних умовах набуває централізація каналів передачі й обробки інформації. Саме це дає змогу створювати віртуальні ринки. У фінансовому центрі мають бути створені умови для високої ліквідності, тільки в цьому разі він буде привабливим для глобальних фінансових потоків. Підвищення статусу національного фінансового центру до міжнародного багато в чому залежить саме від того, чи вдається йому переконати глобальних гравців ринку у своїй привабливості.

Світові фінансові центри є складовими міжнародних ринків капіталу, які можуть функціонувати лише за умови концентрації капіталу в багатьох розвинутих фінансових центрах. Для цього потрібна наявність принаймні трьох суттєвих факторів:

1. створення відносного надлишку капіталу в окремих пунктах світового господарства;

2. виникнення світових грошей, які спроможні за своїм правовим статусом забезпечити вільний рух капіталу;

3. достатньо високий ступінь організації транснаціональних та міжнаціональних кредитно-фінансових інституцій.

Виникнення відносного надлишку капіталу в окремих центрах світового господарства тісно пов’язане з вивозом капіталу за межі національних кордонів у вигляді прямих та портфельних інвестицій, переказом в інші країни частини тимчасово вільних ресурсів та резервних фондів, наданням кредитів, субсидій. Швидкі темпи зростання вивозу капіталу привели свого часу до акумуляції капіталу в міжнародній сфері. Найважливішу роль відіграла нерівномірність розподілу експортованого капіталу на світовому ринку, зумовлена характером економічних відносин між країнами, політичною ситуацією у світі, ступенем вигідності капіталовкладень у різних регіонах і країнах.

Сучасні світові фінансові центри створюються в місцях зосередження капіталу незалежно від того, розташовані вони в країнах – експортерах капіталу або ні. Деякі великі фінансові центри розміщені в країнах загалом бідних з погляду власних позичкових капіталів.

Нині у світі діє велика кількість різноманітних фінансових центрів, які доцільно поділити на три групи:

  1. центри у країнах з розвинутою ринковою економікою;

  2. центри у країнах, що розвиваються;

  3. офшорні фінансові центри, що сформувалися в обох згаданих групах країн.

Світові фінансові центри є найважливішою складовою світового господарства. Повсякденні банківські та біржові операції цих центрів викликають щоденне переміщення багатомільярдних мас капіталу. Світові фінансові центри є ланками єдиного ланцюга, що формує міжнародний ринок капіталу з усіма його сегментами – ринками банківських кредитів, цінних паперів, золота та валюти.